WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Л. Виготський, С. Геллерштейн, Б. Фінгерт, М. Ширвіндт: основні напрями психології під знаком ідеології - Реферат

Л. Виготський, С. Геллерштейн, Б. Фінгерт, М. Ширвіндт: основні напрями психології під знаком ідеології - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Л. Виготський, С. Геллерштейн, Б. Фінгерт, М. Ширвіндт: основні напрями психології під знаком ідеології.
Радянська психологія з самого свого початку приділяла ідеологічному обґрунтуванню досліджень неабияку увагу, звіряючи будь-яку теорію з відповідними офіційно-державними ідеологічними настановами. Проте хіба американський біхевіоризм менш ідеологізований, ніж марксистська психологія в СРСР? Мова має йти про те, якого рівня ідеологія опановує автора психологічного вчення. Слід говорити й про те, щоб між цими двома настановленнями (науковим та ідеологічним) були стосунки творчої взаємодії.
У 20 - 30-х роках радянські психологи виявляли значний інтерес до напрямів світової психології, досить ретельно аналізували їх і навіть усюди намагалися знайти позитивні фактичні досягнення, які могли б бути використані для розбудови марксистської психології.
У цьому сенсі знаменною постала праця Л.Виготського, С.Геллергитейна, Б.Фічгерта та М.Ширеіндта "Основні напрями сучасної психології" (1930). Ідея марксизму в психології тут, зрозуміло, тлумачиться як відповідність психологічних концепцій певним положенням марксистської ідеології. Головне критичне вістря книги, зокрема, спрямоване проти ідей І.Павлова про ототожнення психічного й фізіологічного. В свою чергу В.Бехтерєв хоч і підкреслював необхідність урахування соціального фактора людської поведінки, проте, на думку авторів, він намагався підмінити психологію рефлексологією. Б.Фінгерт оцінює теорію Павлова як дуалістичну, механістичну, а теорію Бехтерева - як антидіалектичну та антиматеріалістичну. Проте (і це типово для тогочасної критики психологічних теорій) ні в якому разі не піддається сумніву істинність учення про умовні рефлекси як методи дослідження вищої нервової діяльності, підкреслюється, що воно дає основу вивченню об'єктивного субстрату психічних явищ.
Важливе місце відводиться висвітленню проблем соціальної детермінації психічного, що обов'язково передбачає розгляд економічної основи суспільства, його класових і політичних характеристик, які детермінують поведінку. Соціальна детермінація визначається як пов'язана з вищими ідеологіями. Тут пропонується ґрунтовно дослідити соціальну психологію, етнічну психологію тощо з позицій історичного матеріалізму, а також ураховувати досягнення історичної теорії М.Марра. Психологічні проблеми рекомендовано вивчати у співробітництві з соціологами, етнологами, лінгвістами, фізіологами - на ґрунті діалектичного методу. А шлях марксистської психології у 20-х - на початку 30-х років мислився як такий, що пролягає через спадщину Гегеля, Маркса, Енгельса, Плеханова і Леніна.
Через деякий час відбудуться певні зміни щодо марксистських авторитетів: відійдуть Гегель і Плеханов, провідне місце займуть Ленін і Сталін.
Один із авторів розглядуваної праці - Л.Виготський - ґрунтовно проаналізував структурний напрямок (Gestaltpsychologie), постійно підкреслюючи думку, що ''європейська психологія переживає глибоку кризу". Це мало бути продовженням аналізу кризи в природознавстві, особливо у фізиці, що спеціально досліджував Ленін.
Сутність кризи Виготський убачає у боротьбі матеріалізму та ідеалізму в психології, відтак, мовляв, психологія має розколотися на дві окремі науко-природничо-наукову і телеологічну. Структурна психологія долає цю кризу, пропонуючи вихід із дуалізму. Психологічний процес тлумачиться не як поєднання елементів, не як сумативний зв'язок частин, а як ціле, що не зводиться до характеристики частин (Вертгаймер, Келер, Коффка, Левін). На думку Виготського, "структурна психологія тлумачить психологію як науку про природні речі, які підпорядковані загальним законам природи". У цьому він бачить позитивне значення гештальтпсихології. Зазначається, що в методології та експериментальній практиці структурної психології помітні революційні тенденції до діалектичного, моністичного, матеріалістичного розуміння основних проблем, хоч ідея структури надає їй самодостатності й незалежності та ще й ігнорує соціальний фактор. І все ж, підсумовує Виготський, сам факт виникнення гештальтпсихології переконує, що об'єктивні внутрішні рушійні сили розвитку психологічної науки діють у тому ж напрямі, що й марксистська реформа психології.
М.Ширвіндт подає аналогічне тлумачення психоаналізу. Він зауважує, що біхевіористи перетворюють людину на автомата, а психоаналітики бачать у цьому автоматі психічно хвору істоту. У зв'язку з цим Ширвіндт називає Фрейда "Достоєвським сучасної психології". Пропонується звертати головну увагу на фактичний бік психоаналізу - надзвичайно багатий і цінний експериментальний матеріал, що матиме велике значення для розбудови марксистської психології. Психоаналіз оголошується цінним саме тим, що він фактично є вдосталь об'єктивним методом пізнання суб'єктивних переживань.
Типове на той час ставлення радянської наукової думки до ідейної спадщини різних психологічних спрямувань Виготський висловив відверто: "Психоаналіз дає нам ряд найцінніших вказівок, як треба вивчати внутрішній бік людської поведінки, біхевіоризм і рефлексологія досліджують її зовнішній бік. Діалектичний матеріалізм покликаний до того, щоб синтетично зв'язати в єдине ціле різні методи вивчення людської особистості й збудувати єдину систему науки про поведінку людини".
Так відбувався рух психологічної думки в СРСР: принципове протиставлення будь-яких буржуазних течій марксистським спрямуванням - і разом з тим нездоланне прагнення "діалектично" поєднувати різні, заздалегідь непоєднувані стилі думки.
У цьому ж збірнику М.Ширвіндт подає виклад "біхевіоризму" Дж.Вотсона, зауважуючи, що ця теорія постала на ґрунті ідеології, згідно з якою людина в капіталістичному суспільстві нікому не потрібна. Капіталу потрібні робітники з певними мовними навичками і т. д. Автоматична природа людини - на першому місці, індивідуальний бік людського існування має їй підкорятися. За традицією, що склалася, Ширвіндт зазначає, що вчення Вотсона цінне своїми матеріалістичними моментами, зокрема це стосується досліджень генетичних форм поведінки людини. Вотсон услід за Фрейдом розглядає людину як продукт виховання, впливу зовнішнього середовища. А далі - ідея синтезу різних спрямувань, прагнення до всеохоплюючої теорії, яка стала б інтегратором усіх інших, незалежно від того, які методичні засади визнаються істинними. Тоді завдання діалектичного матеріалізму полягатиме у показові психологам того, що їхній предмет один, але
Loading...

 
 

Цікаве