WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Конкуренція та порочне коло людської культури. Ілюзія катарсису в боротьбі за існування. К. Горні (1885 — 1952) - Реферат

Конкуренція та порочне коло людської культури. Ілюзія катарсису в боротьбі за існування. К. Горні (1885 — 1952) - Реферат

Психолог має по-казати особистісну ціну, яку ми платимо за конкурентні ситуації. Характер усіх наших стосунків формується шляхом більш-менш відвертої конкуренції. Вона має певну ефективність у сім'ї, школі, в соціальних відносинах і навіть у любовній сфері. В останній конкуренція розкривається двома способами: щире еротичне бажання часто затемнюється або просто заміщується конкурентною метою буття, яка включає такі поширені засоби, як любовне листування, поява на публіці з найбільш бажаними чоловіком або жінкою, наявність коханців тощо. Конкуренція у подружньому житті виявляється в тому, що обидва живуть у нескінченній боротьбі за переважання, усвідомлюючи або не усвідомлюючи природу і навіть наявність цієї бо-ротьби.
Вплив на людські відносини такого суперництва пояснюється Горні тим фактом, що суперництво легко створює заздрість щодо сильної людини та презирство до слабого. Через ці ворожі напруження задоволення і заспо-коєння, які ми чекаємо від людських стосунків, виявляються обмеженими, і людина стає більш або менш емоційно ізольованою. Горні висуває припу-щення, що тут мають місце взаємно посилюючі взаємодії, і саме тією мірою, якою незабезпеченість та незадоволеність у людських стосунках примушують шукати задоволення та забезпеченість у честолюбних прагнен-нях, і навпаки.
Інший культурний фактор, що має стосунок до структури неврозів. Горні бачить у схильності людей, що впливає на переживання невдачі та успіху. Ми звичайно пояснюємо успіх добрими особистісними якостями, такими як компетентність, сміливість, заповзятливість. Оскільки ці якості виявляються справді ефективними, люди нехтують двома істотними фактами: 1) можливість щастя суворо обмежена: навіть тоді, коли зовнішні умови і особистісні якості є рівними, тільки порівняно небагато людей можуть досягти успіху; 2) тут можуть відігравати роль інші фактори, наприклад безцеремонність або випадковість обставин. Тією мірою як ці фактори не враховуються в загальній оцінці успіху або невдачі, вони фактично ставлять особу в ущербний стан, що впливає на її самоповагу.
Збентеження, зніяковіння, які виникають в цих ситуаціях, підсилюються певним сортом подвійної моралі. Хоч у дійсності успіх викликає повагу, незважаючи на засоби його досягнення, ми вчимося розглядати скромність і невимогливість, схильність до самопожертви як соціальні та релігійні доб-рочинності. І ми нагороджуємося за це похвалою і любов'ю. Відтак наступні висновки. Індивід для конкурентної боротьби потребує якоїсь дози агресив-ності. В той же час перед ним ставиться вимога бути скромним, са-мовідданим, навіть здатним до самопожертви. Оскільки конкурентна ситу-ація з включеними в неї елементами ворожості створюється на основі підвищених потреб забезпеченості, шанси отримання захищеності в людсь-ких відносинах зменшуються. Оцінка особистішої гідності цілком залежить від досягнутого успіху; водночас можливості успіху обмежені, а сам успіх великою мірою залежить від сили обставин або від особистісних якостей асоціального характеру.
Горні протиставляє свій "соціальний аналіз" особистості класичному психоаналізові, підсумовуючи сутність фрєйдівських поглядів таким чином. Культура є результатом сублімації біологічно даних сексуальних та агресивних потягів (сексуальних у розширеному фрейдівському розумінні). Чим повнішим є придушення цих потягів, тим вищий культурний розвиток. Оскільки здатність до сублімації обмежена, інтенсивне придушення базових потягів без сублімації призводить до неврозу. Прогрес цивілізації неминуче пов'язується із зростанням неврозів. Останні є ціною, яку людство платить за культурний розвиток.
Теоретичні припущення, що містяться в цих міркуваннях, передбачають віру в існування біологічно визначеної людської природи, або, більш точно, віру в те, що оральні, анальні, генітальні та агресивні потяги наявні в усіх людей приблизно рівною мірою. Відмінності в утворенні характеру - від індивіда до індивіда, від культури до культури - стосуються відмінностей сили, необхідної для придушення потягів, - з тим додатком, що це придушення може й збуджувати різного роду потяги.
Як вважає Горні, точка зору Фрейда приводить до труднощів інтерпретації, що пов'язується з двома групами даних: 1) історичні та ан-тропологічні знахідки не підтверджують того, що поступ цивілізації пере-буває у прямій залежності від придушення інстинктів; 2) клінічний досвід свідчить, що неврози зумовлюються не просто силою придушення тих чи інших інстинктивних потягів, але більше труднощами, що виникають на базі конфліктного характеру вимог, які культура ставить до людини. Відмінності в неврозах, типових для різних культур, можуть бути зрозумілі як зумовлені числом і якістю вимог конфліктного характеру в рамках окремої культури.
Продовжуючи критику Фрейда, Горні зауважує, що в даній культурі ті особи стаютьневротичними, які зіткнулися з цими культурно зумовленими труднощами в загостреній акцентуйованій формі, здебільшого через особли-вості досвіду дитинства: як ті, хто виявився не в змозі подолати ці труднощі, так і ті, хто подолав їх з великими втратами для особистості.
Горні намагається уявити "оптимістичну трагедію" людського існування, яка бере свій початок від соціальних задатків людини. Горні намагається відсунути на задній план біологічний аспект людської поведінки. Але коли вона як головну пружину цієї поведінки висуває конкуренцію, то остання як передумова соціальної активності по суті деградує до "біологічних" форм активності, що, між іншим, виражається в наведеному у зв'язку з цим прислів'ї - "Людина людині - вовк". Соціальна форма поведінки лише надбудовується над цією конкурентністю, конкретизує її, навіть зводиться до неї як до основи.
Соціальне у Горні не протиставлено біологічному. Більше того, це соціальне само себе дискредитує, оскільки заводить людину в коло порочної соціальної поведінки, яка іншою й бути не може. Трагічність людського існування, неминучість страху, конкуренції, боротьби всіх проти всіх - усе це сумні реалії, незважаючи на застереження з боку Горні. Дослідниця прямо продовжила міркування Фрейда про невдачу культури, вказавши на ме-ханізми цієї безвихідності, механізми начебто соціального ґатунку, але в дійсності - психологізованої соціальності. В розкритті цих механізмів Горні продовжує Адлера, але вводить їх в контекст соціальної взаємодії між особистостями.
Порочне коло соціальної поведінки людини так і не було розірвано Горні. Вона не вийшла до позитивного морального. Все, що робить людина в суспільстві, приречено, зрештою, на антиморальне, антигуманістичне тлу-мачення. Горні розвиває ідею про замкнений цикл людської поведінки, що повертається (навіть у вищих своїх проявах, начебто моральних) до вихідної позиції - страху та конкуренції. Тут навіть більше безвихідного трагізму в оцінці культури, цивілізації, ніж у Фрейда. Якщо той не виключав перемогу Ероса над Танатосом, то Горні зовсім відкидає Ероса. Місце Танатоса посіли первісний страх і конкуренція. Ніякі позитивні сили їм не протиставлено. Теорія людської поведінки поглиблює свою кризу.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве