WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Коментар до одкровення Великого Інквізитора. Катарсис як "втеча від свободи". Е. Фромм (1900— 1980) - Реферат

Коментар до одкровення Великого Інквізитора. Катарсис як "втеча від свободи". Е. Фромм (1900— 1980) - Реферат

завдання провідні теоретичні засади психології все ще залишатимуться в тіні підсвідомого дуалізму.
У спеціальному дослідженні, присвяченому марксистській концепції людини, Фромм указує на велике значення принципу особистості в історичному розвитку, намагається виявити її духовні потреби, цінності відповідно до марксистського погляду на людину і критикує тих, хто, на його думку, фальсифікує Маркса в цьому питанні. Внесок Маркса у рево-люційну теорію Фромм тлумачить досить своєрідно: "Мета Маркса, соціалізм, яку основано на теорії людини, є по суті пророчим месіанізмом, перекладеним на мову XIX століття".
Розглядаючи одну з найважливіших ідей Маркса про те, що людина сама творить свою власну історію, що вона є творцем самої себе, Фромм бачить у цьому підставу назвати марксистську концепцію людини гу-маністичним екзистенціалізмом. Фромм вважає, що ця концепція викрив-люється в теорії та практиці комуністичного будівництва, оскільки головна мета комуністів полягає у виробництві максимуму продукції, що є гаслом і капіталістичного світу. На противагу цьому вказується, що для Маркса ме-тою соціалізму є емансипація людини та всебічний розвиток усіх її духовних здібностей.
Однією із складових вчення Фромма про сучасне суспільство та природу людини є проблема співвідношення етатизму та індивідуалізму Ще Наполеон якось зауважив, що місце старого фатуму тепер (на переломі XVIII і XIX століть) займає політика. Правда, вона існує з часів появи ор-ганізованого життя людини. Проте політика в XIX і XX століттях стає домінантою суспільного життя. Вона крок за кроком просякає його наскрізь, цілеспрямовано і свідомо, хоч не завжди можна передбачити її наслідки.
Суспільство, яке з метою розгортання творчих сил людини почало з індивідуалізму в найширшому значенні цього слова, пішло шляхом то-талітарного об'єднання людей. Держава заінтересована в індивідуальній творчості таланту, генія, але прагне підкорити цей геній своїм цілям: утри-мати себе у відповідних кордонах і у взаємодії внутрішніх структур та ком-понентів. Держава може існувати тільки за умови певного шаблону, стерео-типу думання, поведінки людей, як існували стародавні людські спільноти за умови єдності мови, світогляду, звичаїв. Але будь-яка спільнота може вижити лише тоді, коли розвиватиме свій творчий потенціал, певною мірою "відпускаючи" індивідуальність до неповторних творчих виявів. У цін суперечності між тоталітаризмом і творчою свободою індивідуальності проходить історія людства.
"Інстинктивно" спільнота відшукує оптимальне поєднання етатизму та індивідуалізму. Відродження дало людству індивідуалізм титанів, але від цього потерпала держава. Де є перекіс в їхніх відношеннях або неузгод-женість у зв'язках, там постає критика етатизму або індивідуалізму - спо-чатку словесна, а потім збройна. Державу над усе цікавить розвиток продук-тивних сил. Вона видає субсидії наукам, але найбільше її приваблює наука. яка дає швидку віддачу.
Всю державну будову з усіма її інституціями завершує ідеологія. Це активне знаряддя, а не мертве відображення суспільного життя. Ідеологія вказує, яку техніку, науку, промисловість, технологію, літературу, яке мистецтво, право тощо розвивати та в жому напрямі. Держава здійснює свій етатизм (це не тавтологія), опираючись на ідеологію.
Існує велика когорта адептів пануючої ідеології. Існують також завзяті критики суспільного ладу, що виявляють неабияку дотепність (''Критика критичної критики"). Висуваються ідеали суспільного життя, ідеальної лю-дини при повному незнанні (або нехтуванні) психології реальної людини. "Реальність" нежиттєвих ідеалів прагнуть забезпечити ентузіазмом партійних згуртувань, масовістю об'єднань з урахуванням побутової кон'юнктури.
Консерватизм і революційність є межами державного життя, і реальне життя людини не завжди може емансипуватись від їхніх зазіхань ("Якщо не будете як ми, ми вас знищимо!").
Справжнє життя людини проходить у "мистецтві для мистецтва", "науці для науки", в "сім'ї для сім'ї", у спілкуванні з природою, тваринним і рос-линним світом, у спілкуванні з вищими цінностями, позбавленими ідеології етатизму. Людина прагне залишитися самою собою - поза політичними пристрастями.
"Брат мій - ворог мій" - зауважив назвою свого твору Р.Олдінгтоп. Цей феномен взаємної ворожості було тлумачено через концепцію "втечі від свободи", концепцію, що походить від глобальної теми "Великого Інквізитора", котра уособлює типову форму етатизму. Гоббс назвав цей феномен "Левіафаном".
"Втеча від свободи", ескапізм - принцип поведінки, що походить від назви книжки Фромма. У другій половині XX століття цей термін став вельми поширеним у соціології, соціальній психології, філософії, адже він означає своєрідність способу суспільного життя.
У зв'язку з викладом ідеї етатизму слід зробити зауваження щодо тлумачення самого поняття свободи. Ніякої "втечі від свободи" не існує, адже немає свободи як предмета цього тлумачення. Це примарна свобода, яку лю-дина не осягла як свободу, адже все відбувається на несвідомому рівні. На-справді людина знаходить свободу (як вона її усвідомлює) в тих залежно-стях, в які вона вступає. Страхітлива її одинокість, а не свобода. Вона прагне спілкування, хоча б авторитарного. Якщо вона тут бачить авторитет, то в цьому знаходить своє задоволення. Вона має свободу як своє самови-значення. Ідеологічна спрямованість тут виноситься за дужки, і до свободи не має ніякого стосунку. Якщо дотримуватись думки Фромма, то будь-який вступ людини у спільноту є втечею від свободи. Інша справа, що людині буває важко визначити себе, вона дістає свободу тоді, коли хтось інший до-помагає їй це зробити.
Свобода, про яку говорить Фромм, є абстрактна свобода. Абстрактна свобода пригнічує людину, вона є несвободою, людина тікає від цієї несво-боди, самовизначаючись, пізнаючи, знаходячи саму себе.
Свобода відшукується у підкоренні собі іншого, людей, природи. І в цьому найважливіший сенс осмислення свободи. Відносно мене інші несвободні, тому я маю підставу відчувати себе вільною істотою, хоч об'єктивно кожна істота, в тому числі homo sapiens, водночас є і вільною, і залежною.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное.Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве