WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Коментар до одкровення Великого Інквізитора. Катарсис як "втеча від свободи". Е. Фромм (1900— 1980) - Реферат

Коментар до одкровення Великого Інквізитора. Катарсис як "втеча від свободи". Е. Фромм (1900— 1980) - Реферат

історичного смислу вчинків. Ігнорувати це ніяк не можна. Слід тільки знайти міру і способи їх взаємозв'язку.
Певні перебільшення можна виявити у Фромма, коли він відносить по-чаток виникнення людської індивідуальності до періоду Реформації. Чи не слід глибше заглянути в історію? Чому, наприклад, Сократ або грецькі трагіки, що вже міркували над проблемою зв'язку божественного і людсь-кого, не можуть вважатися видатними індивідуальностями? Видатний аме-риканський єгиптолог Дж.Брестед вважає першою індивідуальністю в історії людства єгипетського фараона Ехнатона, що здійснив велику релігійну реформу, пов'язану з культом Сонця. Якщо вищим проявом індивідуальності визнавати неповторні продукти творчості, то їх можна знайти і в більш ранні періоди людської історії.
Психоаналітична концепція Фромма схиляється до обновлених форм антропологізму. Вона розглядає людину поза її класовими спрямуваннями і відшукує глибинно-психологічний базис порочних і добрих вчинків. В одній з останніх робіт Фромм указує, що справжня природа людини була принци-пово розкрита Фрейдом, а не екзистенціалістами. І знову він твердить про якісь передіснуючі базові схильності людини до добра і зла, яких до Фрейда не змогла виявити ні теологія, ні філософія.
Що є людина: вовк чи вівця? - ось основна проблема західної думки. Представники Ренесансу і Просвітництва вчили, ніби все зле в людині е тільки результатом обставин, отже людина не має реальної можливості ви-бирати. Зміна обставин, які породжують зло, автоматично приведе до ви-никнення добра. Фромм приписує цю точку зору і марксистській філософії. Тільки розуміння підсвідомої динаміки поведінки дає змогу, за Фроммом, зрозуміти саму поведінку, її корені, динаміку та енергію, допомагає дослідити виникнення та характерні риси "базових орієнтацій" людини.
І от новітній психоаналіз віднаходить три феномени, які утворюють ба-зис для найбільш порочних і небезпечних форм людської орієнтації: любов до смерті, злісний нарцисизм та симбіотично-інцестуозна фіксація. Ці три орієнтації при їх комбінуванні утворюють синдром руйнування, який спонукає людину руйнувати заради руйнування і ненавидіти заради нена-висті. На противагу цим орієнтаціям існує синдром росту, який полягає у любові до життя (як протилежність любові до смерті), любові до людини (протилежність нарцисизму) і в незалежності (протилежність симбіотичко-інцестуозній фіксації). Лише у меншості людей повністю розвинені один або два синдроми. Відкидаючи можливі закиди щодо фаталістичного відтінку такої концепції, Фромм говорить, що кожна людина йде вперед у напрямку, який вона сама обрала: життя або смерть, добро або зло. Так, садизм не є результатом злого впливу, поганої звички і т.д. Це така ж за інтенсивністю сила в людині, як і бажання жити.
Позитивні та негативні орієнтації не є окремими рисами особи, а становлять загальну орієнтацію, весь спосіб буття, що виявляється в тілесних процесах, елюціях, думках, смаках тощо.
Фромм прагне розвинути теорію Фрейда в напрямку розкриття суперечності між Еросом і деструкцією, між тим, що споріднене з життям, і тим, що споріднене зі смертю. Саме ці суперечності є найбільш фундаментальними. Така дуалістичність людської істоти, проте, не виражає два біологічних інстинкти, аж поки не переможе інстинкт смерті. Фромм вважає цей інстинкт злоякісним феноменом, який починає панувати в тій мірі, в якій Ерос не може розгорнути своїх потенцій. Інстинкт смерті психопатологічний і не є (тут Фромм заперечує Фрейду) предметом нормальної біології. Таким чином, інстинкт життя створює первинну потенцію в людині, а інстинкт смерті - вторинну. Первинна потенція розвивається в тому випадку, коли є належні умови для життя, насамперед свобода, подібно до того як зерно проростає, коли є необхідні вологість, температура і т.д. Якщо бракує належних умов, з'являються некрофільські тенденції, які починають домінувати.
Людина заглиблюється в конфлікт, породжений дуалістичністю своїх потенцій. Перебуваючи в роздвоєності, вона повинна вибрати між двома можливостями: регресом або рухом уперед, поверненням до архаїчності або розвитком гуманності.
Фромм вважає, що сутністю людини є не специфічна субстанція, на-приклад добро або зло, а суперечність, яка вимагає розв'язку, який може бути тільки регресивним або прогресивним. Людина реалістичних поглядів розцінює добро і зло як реальні потенції. Психоаналіз покликаний вивчати умови розвитку цих потенцій. І серед цих умов виступають свобода й несво-бода. Фромм прагне конкретної постановки цього питання. Він твердить: "Проблема свободи на протилежність детермінізму є в дійсності проблемою конфлікту схильностей та їх відповідних напруг". Фромм прямо заявляє, що смисл проблеми свободи полягає у здатності йти за голосом розуму, здо-ров'я, благополуччя, свідомості, проти голосу ірраціональних пристрастей.
Дальший виклад проблеми свободи у Фромма показує, що він не зали-шається на психологічному рівні її розв'язання, а непомітно переходить до рівня філософського, не витримуючи, втім, чіткого розмежування цих двох аспектів. Психологічний профіль цієї проблеми, переростаючи у філософський, приводить до появи третьої точки зору, яка ніби піднімається вище волюнтаризму і детермінізму і яку Фромм називає альтернативізмом. Ця точка зору заперечує свободу вибору як формальну абстрактну здібність, яку людина може мати або не мати. Це радше функція характерологічної структури особистості. Одні люди не мають свободи вибрати добро, тому що їхня характерологічна структура втратила цю здатність. Інші люди не мають можливості вибрати зло. Це два крайніх випадки. Проте у більшості людей співіснують протилежні схильності, які збалансовано так, що вибір можна здійснити. Вчинок виявляється результатом взаємодії сил конфліктуючих схильностей у характері особистості.
Людські дії, за Фроммом, завжди детерміновано схильностями, що коріняться у підсвідомих силах особистості. Коли ці сили досягають такої інтенсивності, що визначають дії людини, з цього часу вона вже не має сво-боди вибору. Коли ж протилежні схильності ефективно взаємодіють, людина дістає таку свободу; щоправда, вона обмежена існуванням реальних можливостей, "детермінованих тотальною ситуацією". Свобода людини полягає в її спроможності вибору між існуючими реальними можливостями (альтернативами) і може бути визначена як дія з усвідомленням необхідності, але на основі усвідомлення альтернатив та їхніх наслідків. Кожна подія, аналізована окремо, має свою причинну зумовленість. Але втому, що передувало події, могло бути кілька мотивацій. Які з цих можливих причин дають основу для вчинку, буде залежати від усвідомлення людиною певних моментів рішення. Фромм пов'язує з цим характер відповідальності людини за її вчинки. Людина несе відповідальність у тому випадку, коли має можливість вільно обрати моральне спрямування свого вчинку.
Фромм не виявляє чіткої філософської позиції в питанні про свободу і детермінізм людської поведінки. Його концепція альтернативізму, побудо-вана зі спробою врахування психологічних законів поведінки, неспроможна показати специфіку саме психічного детермінізму. А без вирішення цього

 
 

Цікаве

Загрузка...