WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Колективне несвідоме та його архетипи. Аналітична психологія К.Г. Юнга (1875 —1961) - Реферат

Колективне несвідоме та його архетипи. Аналітична психологія К.Г. Юнга (1875 —1961) - Реферат

долаючи ці дві переш-коди, людина підходить до свого істинного стану. Далі Юнг показує картину асиміляції несвідомого з боку "Я". Рівновага між свідомим і несвідомим свідчить про те, що центр усієї особистості більше не збігається з "Я' а з точкою, що лежить між свідомим і несвідомим, як точкою нової рівноваги.
Юнгові спроби подолати ворожнечу між шарами психічного спираються на ідею символіки: перед небезпекою дезінтеграції виникає протидія символічного характеру. Це чітко вкачує на дію централізації. Сповнені містичного змісту, символи, за Юнгом, часто набувають форми мандали - круга, який має в собі квітку, хрест або колесо, з тенденцією до повторення числа чотири (кількість пелюсток, або спиць), що має уособлювати чотири головні психічні функції (мислення, емоції, відчуття та інтуїцію: всі інші є похідними, другорядними). Ця містична символіка зі стародавніх та середньовічних часів має виражати єдність психічної натури людини.
Однією з істотних вад усього вчення Юнга є те. що він віддає перевагу принципу автономності у тлумаченні психологічних даних. Сама ідея про автономні шари психічного має бути піддана серйозному аналізові. Як не можна говорити пронаявність у людини окремих шарів біологічного та соціального (це свого часу призвело до втрати поняття психічного та самої науки психології у біхевіоризмі й рефлексології), так само не можна розко-лювати єдину психіку людини на протиставлені один одному шари. Ця "етажеркова" психологія своєрідно тлумачить поняття особистості, індивідуалізації, творчої неповторності людини. Момент індивідуалізації, своєрідності наявний не тільки на рівнях особистого і колективного несвідомого (якщо припустити їхнє існування), а й на рівні біологічному, а може, й фізико-хімічному (умовний рефлекс, ізотопи тощо). Ось чому колективне несвідоме, маючи індивідуальні риси, прийшло б до самозапере-чення.
Юнг висуває вимогу: несвідоме психічне має пізнаватися за наявності усвідомлюваного змісту. В індивідуальному несвідомому таким змістом виступають емоційні комплекси; змістом колективного несвідомого є архетипи різноманітних спрямувань. Число їх безконечне, проте Юнг аналізує лише найбільш яскраві й типові.
Найхарактернішим вираженням колективного несвідомого є, за Юнгом, такі форми народної творчості, як тайновчення, міф та казка. Правда, вони не показують архетипу його інтимній, безпосередній, первісній основі. Адже вони виступають для людей в усвідомлених, специфічно відчеканених протягом тривалого часу формах. Ось чому поняття архетипу лише частково відповідає поняттю "representation collectives" Л. Леві-Брюля, бо свідчить про такий психічний зміст, який ще не набув усвідомлених форм.
Юнг тлумачить архетип як своєрідну безпосередню душевну даність, певний несвідомий зміст, який шляхом осмислювання та освоєння набуває видозміни стосовно індивідуальної свідомості, в якій він виявляється. Це дає підставу Юнгові провести межу між архетипами і архетипними уявленнями. Він сам визнає, що перші є "гіпотетичними ненаочними оригіналами", подібно до того як у біології існують видові патерни поведінки.
Містика аналітичної психології пояснюється суб'єктивізмом або психо-логізмом у тлумаченні нею процесу людського пізнання. Воно, виходить, не має ніякого суттєвого стосунку до об'єктивного світу, бере його лише як зовнішній стимул, щоб проектувати на нього "драматургію" людської душі. Правда, сучасна людина ніби поступово звільняється від такого суб'єктивістського самополону, але Юнг указує на це якось мимохідь, щоб знову з великим задоволенням повернутися до "всесилля" архетипів.
Розкриваючи солярні, місячні, метеорологічні, рослинні та інші теорії походження міфів, Юнг докоряє їхнім авторам, що вони не показали основ-ного, а саме того, що міфи передусім є виявом психічного, суті душі. Чи-тачеві Юнгових творів треба зрозуміти, чому саме для первісної людини процеси природи є символічним вираженням "внутрішньої несвідомої драми душі", чому ця душа стає доступною для свідомого пізнання лише шляхом проекції, відображаючись у явищах природи. Ця проекція є, мовляв, такою ґрунтовною, що знадобилося кілька тисяч років культури для відокремлення проекції від зовнішнього об'єкта.
Коли Юнг зауважує, що для первісної людини пізнання природи - це мова і зовнішній одяг несвідомих душевних процесів, що "душа містить у собі всі ті картини, з яких виникають міфи", то цим він розриває єдиний хід людської культури на дві протиставлені одна одній епохи. Сучасна наука. втім, не використовує терміну "проекція", пояснюючи явища природи або суспільства у зв'язку з особливостями психіки. Але хіба вона цілком звільнена від антропологізму? Хіба сучасна наука в цілому не показує саме людський "зріз" Всесвіту, а сама людина хіба не розкривається як один із компонентів складної взаємодії з об'єктивним світом? З іншого боку, як міг відбутися рух людської культури, якби вже первісна людина, практично взаємодіючи з оточенням, не відображала б суттєвих об'єктивних якостей предметів і явищ навколишнього світу?
Юнг, мабуть, вважає таку позицію плоскою, будь-що проводячи серйозний розрив між давнім і сучасним; пов'язати їх органічно йому вже надто важко. Той зв'язок, що він встановлює, є зв'язком саме певного зведення сучасного до стародавнього.
За Юнгом, розвинені релігії далеко відстоять від первісного образу - привабливого, прекрасного, сповненого таємничих передчуттів. Це має по-яснювати факт захоплення з боку людини Заходу символами Сходу, а лю-дини Сходу - символами Заходу. Адже ці символічні картини створені з "першоматерії одкровення" і відображають первісне уявлення божества.
Історія релігії, за Юнгом - це історія зміни символічних образів, які виражають архетип. Із часом вони відмирають, тому що не виражають його адекватно, а лише у формі свідомості. Якщо християнство, історично чуже природі германських племен, не було би їм до вподоби, вони легко його відкинули б. особливо тоді, коли престиж римських легіонів підупав. Але християнство залишилося на новому для нього ґрунті, оскільки відповідало архетипному взірцеві.
Юнгові архетипи виступають своєрідним першодвигуном в історії людської культури. Але цим вона позбавляється своєї власної історії. У кращому разі вона лише так чи інакше перелицьовує первинно дане.
Аби подати переконливий досвідний матеріал та посилити свою аргу-ментацію щодо існування архетипів, Юнг часто звертається до марень ченців та інших релігійно екстатичних осіб. З багатьма подробицями він описує, як один чернець залишає свій дім, сім'ю, живе тривалий час на самоті і дивиться в глибину темного дзеркала, пізнаючи страшне й чудесне первісного досвіду.
Вода як найбільш використовуваний аналітичною психологією символ несвідомого є предметом сновидінь, її
Loading...

 
 

Цікаве