WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Колективне несвідоме та його архетипи. Аналітична психологія К.Г. Юнга (1875 —1961) - Реферат

Колективне несвідоме та його архетипи. Аналітична психологія К.Г. Юнга (1875 —1961) - Реферат

не є особистісними ремінісценціями. Тією мірою, якою люди через їхнє несвідоме стають причетними до колективної психіки, вони живуть, не усвідомлюючи цього, у своєрідному світі по-тойбічних істот. Хоч ящірка схожа на дракона, людина, проте, не боїться її, а боїться дракона. В дуже далекі часи подібні образи сповнювали людину справжнім страхом. Такі риси не властиві людській особистості, її досвіду. Вони здебільшого - як інтуїтивне і критично не усвідомлене судження - постійно проектуються на інших людей, на превелику шкоду міжлюдським відносинам.
Ці міркування Юнга стосуються насамперед такої творчої здатності людини, як фантазія. За Юнгом, фантастичні образи є виключно ремінісценціями колективної психіки, а не спотвореним відображенням дійсності. Смисл переробки досвіду у сфері фантазії аналітична психологія розкриває досить своєрідно. Теорія "проекції" населяє дійсність створіннями з глибин несвідомого, де сховано якийсьдоісторичний досвід. При цьому первісна людина не розуміла, що демони і боги - її проекції; вони виступали для неї реальними істотами.
За Юнгом, проекції залежать від динаміки зв'язків між свідомим і несвідомим. Так, в епоху Просвітництва було відкинуто уявлення про дійсне існування богів; з ними було покінчено. Але, міркує далі Юнг, відповідна психологічна функція залишилась у несвідомому. Люди отруїли себе залишком лібідо, яке раніше було прив'язано в культі до образу бога. Знецінення і витіснення такої сильної функції, як релігійна, має серйозні наслідки для психології окремої людини. Несвідоме відчутно посилюється за рахунок зворотного потоку лібідо, що справляє негативний вплив на по-ведінку людини з боку архаїчного колективного змісту. Ось чому, за Юнгом, період Просвітництва завершився "страхіттями Французької революції". Під час світових воєн людство знову переживало підйом несвідомих деструктивних сил колективної душі. В результаті сталося масове вбивство. Несвідоме прагнуло цього. До того ж раціоналізм сучасного життя і знецінив раціональне, і функцію ірраціонального звів до несвідомого. Ця функція діє звідти нестримно й руйнівно, як невиліковна хвороба. Саме так карається людство за атеїстичні переконання. Щоб уникнути цього. Юнг рекомендує індивідам і народам (у разі потреби навіть примусово) жити ірраціональним, а свій витончений ідеалізм і дотепність застосовувати так, щоб "безумство раціонального" завершувати невинним чином.
Юнг намагається розкрити дійсні причини соціальних рухів, світових воєн, соціального поступу. Психологізм у поясненні суспільних фактів не є цілком адекватним інструментом, він не розкриває конкретне багатство пе-ретворень у людській історії. Тут усе ніби дано наперед.
Апріористичне тлумачення архетипів колективного несвідомого не приховує і сам Юнг. Він твердить, що колективне несвідоме є осадом досвіду і в той же час апріорною картиною світу, яку було створено ще з невизначено давніх часів. У цій картині сформувалися певні риси, структури, що й було названо архетипами або домінантами, їм прямо надається божественна сила, їх уявляють як образи домінуючих законів і принципів, що спрямовують формування пізнавального процесу людини. На кожному етапі цього пізнання людина знов і знов у різних модифікаціях переживає такі образи. Архетипи як наочні поняття прямо переносяться на фізичні явища: наприклад, ефір як найстародавнішній матеріал дихання або душі є незмінним компонентом відповідних поглядів у різноманітних культурах; далі - енергія, магічна сила - уявлення, що мають глобальне поширення.
Якщо Фрейд здебільшого визначає несвідоме як інфантильне, то Юнг робить основний наголос на ранньоісторичному, первісному, вважаючи, що відповідні форми психічного через велику кількість поколінь так чи інакше наслідуються, і сучасна людина врешті-решт має достатній набір цих па-тернів поведінки і світогляду. Тут чи не єдино можливий резон полягає, за Юнгом, у тому, що ці патерни мали незрівнянно більший час існування, ніж писана історія людства, і тому глибоко й міцно вкорінились у природу лю-дини. Звісно, це ще не резон: чисто кількісний підхід у цьому питанні не є аргументом. Навіть у фрейдівському розумінні несвідоме не має спільного з такою кількісною перевагою - дитинство людини минає швидко. І тільки початкова яскравість вражень, дитяча вразливість ніби здійснюють вирішальний вплив на майбутню поведінку.
Визнання таких різнопланових шарів психіки (несвідоме - індивідуальне і надіндивідуальне - та свідоме "Я") ставить далі питання про характер зв'язків між ними. Юнг радить втручатись у ці зв'язки, щоб запобігти стійкому дисоційованому антагоністичному станові між індивідуальною і колективною психікою. Інакше на одному боці ми мали б різноманітне у своїх проявах сучасне "Я", а на іншому - якийсь первісний стан психічного. В цілому людина тепер визначається, в Юнговій інтерпретації, жорстким поєднанням двох компонентів - "кора цивілізації над темношкірою бестією", тобто тваринною жорстокістю. Раніше вважали, що примітивний шар треба підкорити культурному. Юнг знаходить в історії своєрідний симбіоз такого плану між католицизмом і первісною релігією.
Розколюючи людську психіку на антагоністичні шари, Юнг здійснює спроби відшукати можливість вдалого поєднання двох цих шарів, хоч не раз вказує на особливі труднощі в досягненні цієї мети. Він твердить, ніби свідоме "Я" має первісний страх перед змістом колективного несвідомого, перед "транссуб'єктивною автономною психічною системою", що дуже умовно піддається контролю, а здебільшого ухиляється від нього.
Уточнюючи зміст колективного несвідомого - архаїчного шару людської психіки, Юнг вміщує в ньому не тільки архаїку людських функцій, а й функції тваринних предків людини, тривалість існування яких була незрівнянно більшою, ніж відносно коротка епоха суто людського буття. Про існування тваринних рис у людській психіці свідчить, за Юнгом, зміст сновидінь: тваринна символіка в них указує на позалюдське, надособове. Прагнучи показати вирішальний, а саме негативний, вплив архетипів ко-лективного несвідомого на психіку людини, Юнг аналізує велику кількість міфологічних сказань, саг і т. ін.
Зруйнування негативного впливу архетипів здійснюється, за Юнгом, через процес індивідуації, який має привести людину до формування, або точніше - до розкриття її неповторних творчих рис (ідея, що її неодноразо-во порушують Бергсон, Сартр, Зенъковський, Фромм та ін.). Юнг вважає своє поняття індивідуації складним для розуміння. Воно, з одного боку, є продовженням розвитку архетипного образу - тінь, аніма й анімус. З іншого боку, індивідуація має бути запереченням самої архетипності. Мета індивідуації - позбавляти "Я" оманливого одягу персони, з одного боку, і сугестивної сили первісних образів, з іншого. Лише
Loading...

 
 

Цікаве