WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Колективне несвідоме та його архетипи. Аналітична психологія К.Г. Юнга (1875 —1961) - Реферат

Колективне несвідоме та його архетипи. Аналітична психологія К.Г. Юнга (1875 —1961) - Реферат

мають суб'єктивний зміст як відношення між раціональним та ірраціональним, свідомим і несвідомим тощо та зводяться до механізму компенсації.
Діалектику Геракліта Юнг тлумачить "аналітичне" - як винахід мудреця, що відкрив найдивніший з усіх "психологічних" законів: регулювальну функцію суперечностей як вираження того, що все переходить у свою протилежність. Відтак і раціональні культурні установки необхідним чином переходять у свою протилежність, а саме в "ірраціональне культурне спустошення". В такий спосіб тлумачений закон Геракліта надто просто пояснює факт світових воєн, до того ж ігнорується економічний і соціально-політичний аналіз цих явищ. Юнг ставить собі в заслугу передбачення ве-ликихісторичних подій, зокрема Другої світової війни, можливість якої ніби вбачалася ним ще в 1925 році. Ось підстава цього пророцтва: "... Людина не може ототожнювати себе тільки з розумом, ірраціональне викорінити не можна, боги як вияв людських пристрастей не можуть і не повинні вмерти". У переході раціонального в ірраціональне виникають однобічність, пристрасність, накопичення енергії, те, що стародавні люди назвали "богом". Інтереси сучасної людини - це, за Юнгом, той же старий бог, що владно керує поведінкою людей, перетворюючи їх на своїх рабів, спонукаючи їх до аморальних учинків. Так пояснюються, зокрема, соціальні негаразди.
Для популяризації своїх теорій Юнг широко використовує уявлення, пов'язані з тією чи іншою релігією, найбільше - віруваннями стародавньої Індії. Вчення про карму допомагає Юнгові в розкритті сутності архетипу. Санскритський термін "кар" означає "створювати". Мова йде про один із принципів індійської філософії, за яким поведінка одного індивіда створює зародок, що розвивається в іншому індивідові та прямо визначає його долю. Карма - це вплив хороших або поганих дій на постійне переселення душ. Стан (багатство, бідність, пошана, приниження і т. ін.), в якому людина на-роджується, стає нагородою або помстою за вчинки, здійснені в попередніх поколіннях. Уявлення про аватару теж має схожість з уявленням про архе-тип. Спільне у них в тому, що певний вихідний "патерн" впливає і фатально визначає майбутню поведінку людини.
Гегемонією та інтенсивністю образів колективного несвідомого пояс-нюється той факт, що мільйони освічених людей у багатьох країнах зверта-ються до теософії та антропософії. Ці гностичні системи ідуть ніби назустріч потребам вираження архетипів більше, ніж будь-які напрями християнської релігії, в тому числі католицизм. Адекватніший вияв патерни поведінки знаходять, за Юнгом, у східних релігіях - буддизмі, індуїзмі, таоїзмі. Синкретичний характер теософії, відповідаючи цим потребам, пояснює значний її успіх. Неофрейдист Е. Фромм у пошуках найбільш адекватної релігії для сучасної людини звертається до Сходу, вбачаючи у дзен-буддизмі світогляд майбутнього "досконалого" суспільства.
Архетипи виражають первісний досвід "не-Я", протиставлений свідомості. Тому він не може бути безпосередньо пересаджений у "наш" світ. Юнг намагається знайти ланку, яка б опосередковувала несвідоме та усвідомлену реальність. Для цього він висуває синтетичний, або конст-руктивний, метод.
Зв'язки свідомого з несвідомим, переживання цих зв'язків були названі Юнгом трансцендентною функцією. Спираючись на реальні та уявні, або раціональні та ірраціональні, дані, вона перекриває розрив між свідомим і несвідомим. Енергія, напруженість, що виникає внаслідок їхньої взаємодії, виражається у фантазіях, мареннях та сновидіннях. Однією з кращих літературних обробок такої трансцендентної функції Юнг вважає другу час-тину "Фауста" Гете, в якій фантазійна символіка досягає апогею.
Використовуючи власні ідеї щодо природного процесу об'єднання цих двох найважливіших компонентів психіки, Юнг спробував висунути основоположні засади і створити модель аналітичного методу. Смисл його полягає у тому, що несвідоме, спонтанне у людській психіці, розкривається і приєднується до свідомого. В житті існує безліч випадків, коли людина не може власними зусиллями духовно подолати стан психічної кризи. На до-помогу такій людині має прийти метод лікування, запропонований Юнгом.
Привабливість психоаналізу для творчої інтелігенції в цілому полягає в тому, що цей психологічний напрям із самого свого зародження і вже понад півстоліття намагається відповісти на запити злободенної практики - до-помогти людині вижити в суспільстві, сповненому важких суперечностей. Біхевіоризм, найбільше в особі його засновника Дж.Вотсона, палко обіцяв повністю оволодіти механізмами людської поведінки і спрямувати її в на-прямку, потрібному суспільству. Але далі декларацій ця течія не пішла і піти не могла, бо залишила поза своїм дослідженням дійсну рушійну енергію суспільної поведінки. Такі напрями психології, як асоціанізм. структуралізм, гештальтизм та інші, були пов'язані з практикою значно слабше, торкаючись здебільшого інтелектуальних процесів як предмета педагогічної психології. Ті ж спрямування психології, що висунули на передній план актуальні проблеми особистості, використовують переважно теоретичні та практичні здобутки психоаналізу.
Заперечення Юнгом класичного фрейдизму, який в особі Фрейда, а потім Адлера ґрунтувався виключно на зведенні досвіду до базових станів і потягів особистості, є насправді специфічним продовженням пошуку більш глибоких основ людської поведінки, її форм та мотивацій, що мають своїм змістом колективне несвідоме. Разом із несвідомим особистісного плану воно підлягає спочатку аналізу, а потім синтезу. Образи й символи тільки тоді виявляють свою ціну, коли вони підпорядковані синтетичному тлумаченню. Якщо аналіз розкладає символічний матеріал фантазій на базові, архетипні компоненти, то синтетичний досвід інтегрує цей матеріал зі свідомими установками і робить його зрозумілим для особи.
У тлумаченні мови сновидінь Юнг відшукує паралелі із психології примітивної або історичної символіки, адже сновидіння, за Юнгом, вини-кають із несвідомого, яке містить у собі досвід усіх попередніх епох історичного розвитку людини. Відношення, які звичайно розглядаються на рівні об'єкта, слід піднести до рівня суб'єктивності; це дасть змогу зрозуміти, що ж, зрештою, відбувається в самій людині. Зокрема, дані сновидінь є символічними уявленнями певного суб'єктивного змісту. Отже, незважаючи на висловлювання Юнга про те, що він віддає перевагу колективним компонентам людської психіки, вона тлумачиться ним у послідовному суб'єктивно-ідеалістичному плані як творець об'єктивного світу.
У своїх пацієнтів Юнг намагається бачити "чаклунські", "демонічні" риси, пов'язуючи їх з міфологічними образами, що виражають "нелюдські" почуття. Хоч кожний чув або читав про демонів і злих чаклунів, відповідні образи сновидінь, за Юнгом, ніяк
Loading...

 
 

Цікаве