WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Колективне несвідоме та його архетипи. Аналітична психологія К.Г. Юнга (1875 —1961) - Реферат

Колективне несвідоме та його архетипи. Аналітична психологія К.Г. Юнга (1875 —1961) - Реферат

Вони мають власне самостійне життя і можуть ман-друвати з однієї голови до іншої, виступаючи в аналогічних, але різних за своїм чуттєвим втіленням образах.
Тільки-но лібідо звільняється від інфантильної форми перенесення, вла-стивої особистості, воно спускається в глибини несвідомого і оживлює там усе те, що доти дрімало. Так, лібідо відкриває скарб, з якого людство бере вихідний, початковий матеріал для своєї творчості. Саме з цього джерела воно піднімає своїхбогів і демонів, а також усі свої найвидатніші ідеї, без яких людина не була б людиною. Саме в цьому пункті свого вчення Юнг виявляє себе як "епістемологічний преформіст". Е.Болер у передмові до книги Юнга "Свідоме й несвідоме" прямо заявив, що той у систематичній та історичній формі показав, що реальність зовнішнього світу без реальності світу внутрішнього взагалі не може бути зрозумілою, адже все пізнання складається з душевних елементів. Ось чому єдність картини світу виникає не з раціоналістичної конструкції, а на основі того, що суб'єкт об'єктові та об'єкт суб'єктові слугують фоном. Юнг використав для своєї картини світу Пантову думку про апріоризм пізнання. Адже цим образи й символи підносяться до рангу категорій пізнання, в той час як раніше вони тлумачи-лись лише як тінь буття, його плоске відображення. Болер схвально вітає цей крок Юнга "назад до Канта".
Але Юнг іде ще далі -до Платана, показуючи його як свого однодум-ця. Ейдос у Платона, зауважує Юнг, - це вічні ідеї, що є прообразами речей і зберігаються як трансцендентальні вічні форми в наднебесній царині. Виникнення поняття енергії, яким тлумачать фізичну подію, пов'язується зі своїм попередником - таємничим вогнем алхіміків - флогістоном, силою тепла, що властива матерії. Первісне тепло стоїків або вічно живий вогонь Геракліта вже зовсім наближаються до примітивного погляду про всюди поширену живу силу, силу росту і зцілення.
Варто простежити, як тлумачить психолог-аналітик тисячолітні "мандри" однієї з найвидатніших думок людини, а саме - ідеї збереження енергії. Вважають, що саме Роберт Майєр є творцем цієї ідеї. Але як могло трапитись, що її було запропоновано лікарем, а не фізиком? Юнг уточнює свою думку: ідея Майєра, власне, й не була ним створена. Вона не постала внаслідок синтезу тогочасних наукових пошуків і гіпотез. Вона виросла у своєму творцеві, як рослина.
Ідея енергії та її збереження, стверджує Юнг, має бути первинною кар-тиною, яка перебуває в колективному несвідомому. Вона споконвіку існує в людському духові і діє крізь тисячоліття. Цим усю історію пізнання Юнг зводить до однієї площини - архетипів колективного несвідомого, що фа-тально визначають наперед хід людської думки. Читач творів Юнга має немовби забути про чіткі межі, що розділяють міфологію, релігію, псевдо-наукові (астрологічні, окультні та ін.) уявлення, а також мистецтво і науку.
За Юнгом, первісний образ, пов'язаний з ідеєю збереження енергії, ви-ник ще в рамках релігійних уявлень. Найпримітивніші релігії в різних час-тинах Землі мають в основі своїй цей образ. Єдиною та вирішальною дум-кою так званих динамістичних релігій є те, що існує загально розповсюджена магічна сила, яка визначає собою події світу. Д. Тейлор і Дж. Фрезер назвали це явище анімізмом. Насправді ж первісні люди не розуміли під своїм поняттям сили нічого "душевного" або "духовного", а лише те, що один американський дослідник блискуче назвав "примітивною енергетикою". Це поняття відповідає уявленню про душу, дух, бога, здоров'я, тілесну силу, плодючість, чаклунство, магічний вплив, повагу, цілющі засоби, а також певні форми характеру, яким властива афективна розрядка.
Полінезійці словом "mulungu" (примітивне поняття енергії) називають дух, душу, демонічну істоту, чарівну силу, повагу, дивні речі, явища. Це поняття є першим розумінням бога у первісних людей. У ході історії образ його розвивається дедалі в нових варіаціях. У Старому Заповіті ця магічна сила світиться в палаючій тернині і в фігурі самого Мойсея, в Євангеліях вона з'являється як божественний дух у формі вогняного язика на небі. У Геракліта ця світова енергія тлумачиться як "вічно живий вогонь", у стоїків це - першотепло, сила долі. В середньовічних легендах її уявляють Аурою, святим сяйвом. Вона палає полум'ям з даху хати, в якій святий лежить в екстазі. Душа є саме такою силою, згідно зі стародавніми поглядами. В ідеї про її безсмертя мислять її збереження, а в первісному та буддистському уявленні тлумачать метаморфози душі за константності її суті.
Так ця ідея через міфологію, магію, релігію дійшла, нарешті, і до Майєра. Ненаука послужила науці. Більше того, сама наука виступила безвільним, фаталістичним епіфеноменом містичних переживань. Юнг не-одноразово наполягає на думці, що не існує суттєвої ідеї або погляду, які не мали б історичних антецедентів. Усе, зрештою, зберігає у найглибшій основі архетипні образи, наочність яких виникла тоді, коли свідомість ще не мислила, а лише сприймала.
Така концепція становить певне заперечення смислу творчості. Вона воскрешає стародавню думку Платона про відокремленість творчого про-гресу від людської особистості. За Платоном, людина є пасивним носієм демона, який творить, отримуючи вказівки від бога, тобто творчий процес виявляється автономним, незалежним від волі людини актом. Тут Юнг майже цілком запозичує стародавні ідеї, мислячи у повній згоді зі своїм ученням про колективне несвідоме. Архетип творчості, сформувавшись у первісному суспільстві, постає згодом у "демонічній" теорії творчості Платона і, нарешті, досягає форми аналітичної психології Юнга - у всеозброєнні психоаналітичної термінології. У цьому випадку дійсно архетип є "родом готовності все знову і знову репродукувати ці або схожі на них міфологічні уявлення".
Юнг вважає себе творцем нової проблематики в психології, указавши, що людських богів треба знову відкрити як психічні фактори, а саме як архетипи несвідомого. Свій образ несвідомого людина бачила у вигляді русалок, сирен, мелузин, дріад. Ще раніше це були духи лісів, полів, річок. Багато з того, що ми розуміємо сьогодні як складову нашої психічної природи, у первісної людини весело бавилось у лузі. Складність психічного зростала в міру того, як природа втрачала духів. Страшній феї минулих часів Юнг віднаходить корелят у теперішньому уявленні про "еротичну фантазію".
Якщо архетипи вічні, всесильні й визначають наперед людську діяльність, то можна зробити висновок про те, що ідея бога в тій чи іншій формі буде супроводжувати людство аж до його останнього подиху. Такий ідеалістичний антропологізм у поясненні проблем походження та долі релігії Юнг виявляє і в тлумаченні соціальних явищ. У суперечностях він бачить динаміку суспільного життя. Проте вони не стосуються об'єктивного світу, а
Loading...

 
 

Цікаве