WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Колективне несвідоме та його архетипи. Аналітична психологія К.Г. Юнга (1875 —1961) - Реферат

Колективне несвідоме та його архетипи. Аналітична психологія К.Г. Юнга (1875 —1961) - Реферат

мислення, почуття та інтуїція. Виходячи з таких підстав Юнг описав вісім груп типо-логічних відмінностей. Це дало йому можливість зрозуміти дві взаємопротиставлені теорії неврозів як вияв типових суперечностей людської природи.
На перший погляд, теоріям Фрейда і Адлера Юнг надає обмеженого значення: мовляв, вони зводять багатоманітність психічного життя людини до абстрактних схем і виявляються безплідними, коли йдеться про побудову загального погляду на сутність душі. Разом із тим Юнг визнає їх як головні компоненти його власної теорії. Він погоджується, що Ерос завжди і всюди існує, як і потяг до влади. Вони проникають у глибинні сфери душі людини. Проте сама душа не є тільки тим або іншим, або обома разом. Вона є тим. що вона з себе зробила і ще зробить.
Виходячи з цього екзистенціального мотиву Юнг виявляє однобічності фрейдівської та адлерівської теорій. Разом із цим він обирає індивідуалістичну точку зору, з якої далі критикує цивілізацію, виводить соціальне з індивідуального, проводить паралелі між ними. У світовій війні, твердить Юнг, "ми пережили страшну втрату віри в раціональні наміри цивілізації. Що називають "волею" в окремої людини, те називають "імперіалізмом" у націй". Цивілізація - це раціональна сублімація вільної енергії. Окремій людині властиве те ж саме. У такому ж ключі міркує й А.Кестлер, розцінюючи тіньові сторони людської цивілізації як "помилки" природи, коли вона створювала людську істоту.
Різні спрямування у філософії Юнг хоче "психологічно" примирити як необхідні компоненти досконалої людини. Ці напрями, зведені до "психологічних типів", доповнюють один одного. Інтроверт важко припасо-вується до зовнішнього світу. Екстраверт має позитивне ставлення до нього. Перший весь живе у розмірковуванні, другий виявляє ініціативу до прак-тичної дії. Ось чому ці типи у своєму синтезі дадуть ідеальний "шлюб" - ідейний симбіоз. Коли вони стають віч-на-віч і хочуть зрозуміти одне одного, вони роблять відкриття, що ніколи між ними не було взаєморозуміння. Тільки ідеальна людина - вона ж нормальна - може долати відчуженість типологічну, що, за Юнгом, трапляється дуже рідко.
Аналітична психологія виявляється тим славнозвісним "коридором у готелі" (вислів італійського прагматиста Дж.Папіш), який поєднує різні номери-ідеології. Образ "коридору", правда, не задовольнив би Юнга. Його тали життєвих установок живуть один в одному як "тіньове буття". Так, зокрема, інтроверт має екстравертовану установку, не усвідомлюючи її, адже його свідомість постійно спрямована на суб'єкт. Він, звісно, бачить світ об'єктів, але має про нього деформоване й нерозвинуте уявлення і три-мається від нього на відстані як від чогось загрозливого й небезпечного.
Юнг намагається опертися на думку Гете, який назвав життєві установ-ки "систолою і діастолою активності" та вказав, що вони повинні мати гар-монійну єдність і послідовність у ритмі життя. Здійснити реально цей ритм дуже важко. Це вимагає мистецтва жити. Юнг бачить тут два можливих виходи: покластися повністю на несвідоме, щоб природні закони не пору-шувались актом свідомості, або ж бути надзвичайно свідомим, щоб упро-ваджувати в життя протилежні установки.
Юнг відкидає можливість повернення до стану тваринної несвідомості, вибираючи найтяжчий шлях - до усвідомленості. Але це майже "надлюдський ідеал", пов'язаний з вищою психічною зрілістю, з оновленням життя. Юнг називає це переходом до протилежної проблеми і вважає, що психологічна теорія, яка хоче бути чимось більшим, ніж допоміжний технічний засіб, має ґрунтуватися саме на такому принципі протилежностей. Без нього вона зможе лише реконструювати невротичну, неврівноважену психіку. За Юнгом, не існує систем саморегулювання без такого принципового протиставлення. Найбільшою мірою це стосується психічного. Його саморегуляція здійснюється як шляхом перенесення енергії з одного об'єкта на інший, що було названо Юнгом "рішенням шляхом перенесення", так і проекцією несвідомого змісту на якийсь об'єкт. Спочатку проектується поверхневий зміст несвідомого, про яке ми дізнаємось із снів, симптомів і фантазій. Ці вияви психічного життя мають у своїй основі ремінісценції особистості. Нарешті, можуть виступати такі фантазії, що мають надзвичайний характер. У такому випадку, лікар виступає чаклуном, демонічним злочинцем або ж носієм доброї волі, наприклад Спасителем і т. ін. Пацієнти не усвідомлюють, що їхні фантазії виникають в них самих і, власне, нічого спільного не мають з лікарем. Але зміст цих фантазій свідчить, що в рамках досвіду особистості немає джерел для таких пригадувань і такого роду проекцій. Відтак, за Юнгом, постає необхідність звертання до колективного несвідомого.
Підбираючи докази, Юнг робить посилання на працю Фрейда "Дитячі пригадування Леонардо да Вінчі, в якій наводяться факти з висловлювань Леонардо про двох його матерів, а також на спогади Бенеенуто Челліні, в яких той розповідає про своє подвійне походження. Юнг бачить у цьому "міфологічний мотив". Адже й багато героїв різних сказань мають двох ма-терів (земну й небесну). Ці факти начебто виходять за межі особистих при-гадувань і породжують думку, що в людині, крім особистих споминів, існують великі первісні картини, як їх ще задовго до виникнення аналітичної психології назвав німецький історик культури Я.Буркгардт.
Юнг наполягає на спадковості людських уявлень, що панували в далекі стародавні часи. Доказ убачається в тому факті, що певний матеріал саг, їхні мотиви повторюються в ідентичних формах повсюдно. У стані психічної хвороби людина може відтворювати картини, добре відомі зі стародавніх текстів. Чимало таких фактів Юнг наводить у своїй книзі "Мандри й символи лібідо".
Так Юнг підходить до свого іншого відкриття - ідеї про найглибший шар несвідомого, в якому дрімають загальнолюдські, первісні образи, що отримали славнозвісну назву архетипів колективного несвідомого, або домінанти.
За визначенням Юнга, архетипи - це комплекси якихось пережитих подій, які постають фатальним чином, а їхня дія починається саме в нашому особистому житті. Бажаючи показати, що ця ідея має саме "архетипну" при-роду, а також те, що вона розроблялася філософською думкою протягом тисячоліть, Юнг віднаходить цей термін у працях стародавніх ідеологів церкви (Фіпона Іудейського, Іринея, Діонісія Ареопагіта, Августина), a серед своїх сучасників - у Л.Леві-Брюля. Але найбільше Юнг цінує вчення Платона про "потойбічний" світ ідей, що влучно розкриває зміст поняття архетипу. Таким чином, постають два шари несвідомого: той, що належить особистості, і той, що властивий колективу, спільноті.
Первісні колективні образи як найстаріші й найзагальніші форми уяв-лень людини є водночас і почуттями, і думкою. У цьому - їхня нерозчле-нованість і синкретизм.
Loading...

 
 

Цікаве