WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Канонічні форми психічного та психічних феноменів - Реферат

Канонічні форми психічного та психічних феноменів - Реферат

переживань. На жаль, це ще не стало предметом спеціального дослідження. Спів являє собою певну гар-монію звуків, яку людина сама створює або сприймає, а також створює і сприймає водночас. Мелодія є завершеною сукупністю звуків, а взаємодія мелодій складає музичний твір. Це звукові канони.
Зоровий канон створюється в гармонії кольорів, яка постає у розкладі світла: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. У звуках це будуть тони: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. Є канони-гами пахощів, смаку. Особливо слід підкреслити відчуття статичні, зокрема рівноваги. Слід говорити і про переживання певного комфорту у сукупності відчуттів. Багатство відчуттів є засадою багатства змісту самого життя. Герої Вольтера скаржились на те, що вони мають всього близько сотні модальностей відчуттів, а інші люди мають їх усього десяток і не скаржаться. Проте не всі відчуття зафіксовані у мові.
Каноном сприймання є виразність предметно-речового буття. Увесь процес сприймання спрямовано на створення саме такої предметності. Сприймання триває, поки не постане предмет у його речовій формі, у зв'язку з іншими предметами, що вже буде панораммістіо сприймання. Ціле і частина переходять одне в одне. Частина виступає цілісністю, ціле складається з частин. Внутрішня зв'язаність цілого виступає як структура, а частина виступає елементом. Предмет є сукупністю рис, а риси виступають у відношенні до оточення.
Тут у пригоді стають поняття креслення, де предмет постає із сукупності точок зору. Тому слід говорити про ізометрію, аксонометрію, фронтальний, поздовжній та поперечний зрізи предмета. Діти у своїх малюнках часто роблять такі зрізи, прагнучи уявити предмет у його повній розкритості.
Сприймання і приховує предмет, маскує його, і водночас прагне його показати, розкрити. Частина може репрезентувати предмет, частина розтя-гується до предмета. А художня форма за допомогою окремих рис репрезен-тує увесь предмет. Це не тільки естетичний погляд. Це - економність сприймання, яка лежить також в основі мовних відтворень предмета. Ха-рактерно, що діти, зображуючи предмет, відразу називають його, щоб, не-зважаючи на неповноту зображення, мати його якомога вичерпніший образ.
Слід сказати про сам предмет та його образ. На предмет, що сприй-мається, накладається його образ; тоді виникає апперцептивний образ предмета, що відображає усі знання про нього. Естетика сприймання полягає в тому, що предмет постає в його розгорнутості на основі окремих рис, зокрема суттєвих. Риси суттєві й несуттєві міняються місцями завдяки різній акцентуації (див., зокрема: Мерло-Понті. "Феноменологія перцепції").
Сфера сприймання - це сприймання мелодій, живої мови, предметів, що рухаються і здійснюють свою метаморфозу. У метаморфозах предмет шукає свій канон. Тому ідея метаморфози є однією з провідних у сприй-манні, і казки показують саме такі метаморфози (див., зокрема, "Метаморфози" Овідія). Стародавній світ дуже схильний до такої предметної метаморфозності. Портрет Доріана Грея (за О.Вайльдом) відбиває всі метаморфози, даючи можливість живому оригіналу залишатися незмінним.
Метаморфози, зрештою, показують невичерпність предметності. Міфи і казки є головними формами метаморфозного характеру світу. Саме мета-морфози дають основу для розуміння спорідненості світу. Тотемні колони показують походження живого світу. Аналогічну роль виконують і теорії еволюції, хоч у них людина вже підноситься над суто перцептивними образами.
Сприймання слід тлумачити як. розкриття характеру зображень предметності при різних ракурсах, положеннях предмета, коли він може виступати у зовсім різних предметних якостях. І лише згодом людина встановлює єдину предметність в усіх ракурсах. Зміна положень спочатку постає як зміна самого предмета. Тоді виникає проблема предметної тотожності за різних метаморфоз.
Можна говорити про предметну свідомість на ґрунті предметності сприймання. Разом із тим у межах і на основі предметності сприймання дедалі більше вимальовується фантазійний феномен. Феноменологічна пер-цепція породжує його як свій іманентний продукт. У психології сприймання досить ґрунтовно розкрито феномен прегнантності, феномен "чіткої фігури".
Тести на сприймання розкривають також цікаві феномени у дослідах Равена. Саме в них мова йде про відтворення цілісності предмета запов-ненням осередків пропущених елементів. Це передбачає певний порядок, закономірність у структурних зв'язках в самому предметі. Чим складніший предмет, тим більше вимальовується тенденція до його символізації. А ця остання має бути зарахована вже до перцепції як одна з її засад. Символ є певним позитивним запереченням самої предметності, і з появою сим-волізації, можна сказати, завершується перцептивний феноменологічний цикл. Символ стосується невідомої предметності, її безконечності, яку має вмішувати в собі предметність сприймання. Символ предмета є його іманентним запереченням.
Гегель, зокрема, розглядає чимало символів-знаків, що мають репрезентувати безконечність предметності. Зображення предметності ніяк не вичерпує її сутності, тому на завершення феноменологічної психології перцепція виступає символізацією предмета, яка вказує на його чуттєву безконечність. Сприймання предмета перетворюється на його символізацію. До сприймання додається мислительний компонент.
Окрема проблема - сприймання простору, часу, руху. Це вже є абстрагування від предметності, але на її запереченні постає саме сприймання простору, часу, руху.
Психологія сприймання простору, часу та руху є вже абстрагуванням від предметності. Оскільки реальний рух є засадою сприймання і простору, і часу, і самого руху, то у психології найбільше звернули увагу на роль м'язових відчуттів (Спенсер, Гегель та ін.). Це "темне м'язове відчуття", або, як його назвав Шеррінгтон, "пропріоцепція", показує положення тіла у просторі, напрям його руху (стійкість положення), часову тривалість, а та-кож переміщення звуку.
У сприйманні присутня ідея локалізації предмета, що рухається у просторі в межах певної часової тривалості. Поєднуються звук і образ предмета. Тому предмет виступає сукупністю відчуттєвих відношень.
Сприймання є постання предметності, яка сама себе заперечує. Це і по-казує межу самого сприймання. Цікаво проаналізувати з точки зору психо-логії сприймання архітектури, транспорту, фігури людини, тварин, конфігурацію рослинного світу. Термін "конфігурація" обов'язково входить у психологію сприймання. Музична сфера - це культурне сприймання культурних звуків. Є певна транспозиція, перенесення однієї модальності на іншу. Музика виражає рух, просторову форму, часову тривалість. Вона є естетичним оформленням звуків. Вона наслідує природні звуки і на цій ос-нові створює своє специфічне відображення, яке заперечує чуттєву пред-метність.
Після постання предмета сприймання постає його функціональне призначення, і він набуває смислу. Перед тим предметне тільки не мав значення, а й був абсурдним у своїй ізольованості. Значення він набуває у зв'язку з іншими предметами.
Отже, над чуттєвим образом
Loading...

 
 

Цікаве