WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Кібернетика як феномен культури. Пропедевтика кібернетизму в психології: "розумний робот". Н.Вінер - Реферат

Кібернетика як феномен культури. Пропедевтика кібернетизму в психології: "розумний робот". Н.Вінер - Реферат

передання інформації від перших до других. Функціонування автоматів і фізіологічних систем можна охопити однією теорією досить узагальнюючого значення.
У новій формі постала стара суперечка про віталізм (теологію) та ме-ханіцизм. Чи зможуть машини робити все те, що роблять люди? Чи є між ними принципова різниця? Вінер вважає, що всі чвари між віталістами і механіцистами можна здати в архів погано сформульованих питань. Якщо бути послідовним, то треба здати в архів усю світоглядну, філософську про-блематику як погано сформульовану (немовби людина могла це сформулю-вати інакше!).
У своїх власних, посейбічних межах кібернетика здійснювала настанови футуристів про панування машини над людиною. Підняти машину до рівня людини означало насамперед приділити достатню увагу зворотного зв'язку, що в плані історико-психологічної концепції означає - ствердити період принципу ПІСЛЯДІЇ. Для ефективного впливу на зовнішній світ треба мати не тільки хороші ефектори (виконавчі органи), а й контроль нервової системи за якістю виконання руху. Схожу ситуацію можна бачити і в ме-ханічних системах. Вінер говорить про ланцюги зворотного зв'язку, не зга-дуючи при цьому ідеї, висловлені Дж.Дьюї стосовно рефлекторної дуги та необхідності заміни цієї ідеї ідеєю рефлекторного кільця. Згадується лише у зв'язку з цим регулятор парової машини, який було вивчено К.Максвеплом.
Зворотний зв'язок, спочатку відкритий у живих системах, було перене-сено на машинний організм. Вінер назвав цей зв'язок антиципаційним. За 100 років до цього проблему зворотного зв'язку було вирішено Г.Спенсером - найбільше в "Основах психології". Тепер цьому зв'язку надається універсальний характер, і він присутній усюди, де тільки є "розумна дія", що враховує результат. Зворотний зв'язок набув загальнонаукового, методо-логічного значення. Управління в живих організмах і неживих системах здійснюється за допомогою інформативного зворотного зв'язку.
Цей зв'язок властивий гомеостазу, він є необхідним для продовження життя. На жаль, кібернетика у своїх витоках була тісніше пов'язана з фізіологією, ніж із психологією. Остання могла б дати більше для розуміння управління, зворотного зв'язку тощо, особливо - враховуючи теорію вчин-ку, вчинкового осередку в історії та теорії психології. П.К.Анохін. ство-рюючи теорію функціональних систем, мав на увазі більше психологічні феномени, ніж фізіологічні, і мислив при цьому в термінах кібернетики, тобто загальнонаукових.
Вінер говорить про зворотний зв'язок між зором і м'язами у людини. Вони входять у взаємодію і роблять можливим акт бачення. Відтак робиться крок до з'ясування принципу розпізнавання образів, а далі - утворення загальних понять, або уявлень. Досягнення кібернетики дали можливість "протезувати" зовнішні відчуття, вирішувати проблеми психології та психіатрії. Вінер зазначає, що за допомогою машини можна встановити різницю між розладами мозку - функціональними та органічними. Осно-воположник кібернетики знаходить аналогії між патологічними процесами і тими розладами, що трапляються в механічних та електричних обчислю-вальних машинах. Розкривається також аналогія між роботою машин і за-стосуванням психоаналітичних методів лікування. Тобто здійснюється пере-ведення на кібернетичні поняття психопатологічних явищ, що аналогічно свого часу робив Павлов, замінюючи поняття психологічні фізіологічними (по суті кібернетичними). А Вінер відшукує в живому такі моделі, якими послуговуватиметься кібернетика.
Проблеми інформації, зокрема мови, громадського життя тощо, вирішуються також у стилі кібернетики. Життєздатність людських спільнот залежить від характеру обміну інформацією. Створення теорій ігор Дж.Фон Нейманом і О.Моргенштерпом було моделлю, яка дуже спрощено показує, як відбувається вчинкова взаємодія між людьми, кожен з яких досягає своєї цілі, хоч турбується насамперед, як йому здається, про цілі інших. Психічне життя не тільки однієї людини в групі, а й суспільства в цілому можна розуміти як гру. Згодом цій проблемі приділив значну увагу Й.Гейзінга у праці "Людина, що грає",
Усі форми людської життєдіяльності постали як вияви інформаційного процесу. Будь-який організм, у тому числі суспільний, скріплюється засоба-ми набуття, використання, зберігання і передання інформації. Хоч є суспільства, які "перекривають" інформацію, звужують інформаційний простір, але це лише підкреслює важливість інформації як такої.
Колись схоласти питали: "Чи може Бог створити такий камінь, який би він сам не зміг підняти?" В.Ешбі, наприклад, вважає, що можна створити машину, яка буде більш розумною, ніж її творець. Мова йтиме про те, що таке розум. Якщо Ешбі бере його тільки у функції адаптації, то можна ство-рити такий гомеостат, який буде пристосований до середовища краще, ніж розумна істота. Але ж збагнути розум тільки як адаптивний акт було б вели-ким його обмеженням, що стало б на перешкоді визнанню призначення лю-дини у світі. Хоч би якою розумною була машина, вона буде не живою, а лише аналогом живого, який, утім, може виконувати інтелектуальні та деякі інші функції.
Можна порівняти віперівські праці "'Кібернетика" (1947 р.) та "Бог і Голем" (1963 p.), щоб побачити, як змінюється ідеологія цього напряму - від визнання універсальності кібернетики в її значенні для життя людства до її розуміння в її власних межах. Таким с хід кожного наукового спрямування з його ідеологізацією, або іррадіацією методології на близькі й далекі галузі тощо.
Науки про управління дуже близько підходять до рубежів релігії. Але Вінер не допускає., щоб поставити на одну дошку Бога і людину. Цей акт був би блюзнірством. Треба зберегти гідність людини - основний нерв людської особистості. Разом із тим для прогресу знання Вінер рекомендує розуміти саму людину як механізм, і тільки такий підхід приведе до наукового прогресу. А якщо показувати тільки специфіку людини, не зводячи її діяльність до механічних принципів, то справа не зрушиться з місця. Табу на таке тлумачення треба відкинути.
При цьому Вінер зауважує, що він є машинопоклонником. Світ авто-матів може взяти на себе найважчу частину розумової діяльності. Віддайте людині людське, обчислювальній машині - машинне. Отже, прогрес людської творчості полягатиме в тому, щоб разом з установленням спе-цифіки людини показати можливості машинного до неї підходу. Творча ак-тивність Бога, людини і машини певною мірою може бути порівняна.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург,1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве