WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Кібернетика як феномен культури. Пропедевтика кібернетизму в психології: "розумний робот". Н.Вінер - Реферат

Кібернетика як феномен культури. Пропедевтика кібернетизму в психології: "розумний робот". Н.Вінер - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Кібернетика як феномен культури. Пропедевтика кібернетизму в психології: "розумний робот". Н.Вінер
Кібернетику було визначено як мистецтво управління, як науку про управління, зв'язок, переробку інформації. Кібернетичні системи почали розглядати незалежно від їх матеріального втілення як автоматизовані регулятори в техніці, людському мозку, біологічних популяціях, людському суспільстві загалом. Кожну кібернетичну систему розуміли як таку, що складається з елементів, які можуть сприймати, запам'ятовувати і переробляти інформацію, а також обмінюватися нею.
Теоретичне ядро кібернетики склали: інформаційна теорія, теорії алгоритмів, авторацій, оптимального управління, поділу образів. Постала також проблема сигналу (трохи забули, що вона задовго до кібернетики була розвинена в павловській науковій системі, й принцип сигналізації став осередком учення про умовні рефлекси). Технічними засобами вирішення задач кібернетики стали ЕОМ. А сам мозок розглядали як обчислювальну машину (Вінер, Берклі та ін.).
Фізикалізм, механіцизм, біологізму-техніцизм як панівні форми нау-кового світогляду поповнюються в середині XX століття своєрідним їхнім синтезом - кібернетизмом. Постає кібернетичний світогляд, характерний для початкових стадій розвитку кібернетики, як у свій час мали світоглядне значення біхевіоризм, рефлексологія, фрейдизм (психоаналіз).
Засновники кібернетики і перше покоління їхніх учнів виявляли ейфорію щодо ролі цього напряму науки і техніки в суспільстві, особливо стосовно прогресу людства. "Розумні машини", мовляв, допоможуть людині зробити розумним життя. Епоха Просвітництва теж шукала такий розум як основу життя, щоб зробити останнє розумним. І це здавалося простою спра-вою, адже ідеал завжди напоготові. І ось нові сподіваний. Розумні машини мають скоригувати роботу людського розуму, уникнути його обмежених можливостей (зокрема у швидкості розумових операцій, а найбільше - в об'єктивності підрахунків), відтак відкривається можливість створити фор-мулу щасливого життя, відкинувши короткозорість політиків. Технологія індивідуального і суспільного життя має бути обчисленою і здійсненою на об'єктивних засадах з урахуванням, зокрема, принципу гедоніс (насолоди). Почалася відкрита і прихована боротьба між політиками та кібернетиками. У кожного з них було своє гедоне. У кібернетиків - це підпорядкування загальному кібернетичному способу і смислу життя. Адже кібернетика - це дисципліна про управління в живих і неживих системах (за допомогою сиг-налів).
Запозичивши свідомо й несвідомо схеми структур та функцій у життєдіяльності організму, в його розвинутих, вищих формах, здійснивши абстракцію від безконечності та незбагненності роботи живого тіла та його психічних здатностей, кібернетика, як бумеранг, ударила цією абстрактною схемою по психології, послідовно перетворивши саму психіку людини в ЕОМ.
Ідея управління людським життям вирішувалася політиками просто: держава повинна мати свого кормчого (кібернетикос). Кібернетики, навпаки, прагнули замінити одноосібне волюнтаристське управління управлінням на суто наукових засадах. Кібернетика корелює з різними науками і, таким чином, об'єднує їх у творчому синтезі.
Цілком закономірно виникає кібернетичний напрям у психології. Як і за часів рефлексології, здійснюється спроба зведення термінів психологічних до кібернетичних. Штучний мозок, який відображає те спільне, що є в кожної людини, але інтенсифікує розум людський, стає панацеєю від усіх лих індивідуального і суспільного життя.
Появі кібернетики сприяли певні тенденції розвитку науки. Поряд із розчленуванням єдиної науки про людину відбувається її інтеграція. Психо-логія у цій справі посідає одне з почесних місць.
Норберт Вінер зазначає характерну для XX століття спеціалізацію вчених. Найбільш плідними для наук є "нічийні території". Після Лейбніца вже не було вчених-енциклопедистів. У XX столітті їхня компетенція дедалі більше звужується. Не всі вчені можуть назвати себе математиками, фізиками, біологами, психологами. Вчений або тополог, або акустик, або спеціаліст у галузі твердокрилих. Він знає добре "жаргон" свого фаху та відповідну літературу. В одній галузі не знають результатів досліджень інших. Але саме пограничні сфери мають багаті можливості. Тут має висту-пити колективний розум учених. І кібернетика дає великі можливості для об'єднання різних галузей науки. З цією метою вона, зокрема, використовує принцип зворотного зв'язку.
Різниця між заданим і фактичним рухом використовується як новий вхідний сигнал, що примушує частину обладнання, яка регулюється, руха-тись так, щоб фактичний рух дедалі більше наближався до заданого. У філософії та психології ця ідея виступає надто давньою (ідея карми як кари за заподіяне зло і т. п.), її описано ще в "Магабгараті".
Сучасне вчення про синапс показує морфологію, схожу на будову обчислювальної машини. Пам'ять у живих істот має СУТТЄВІ паралелі при створенні штучних органів пам'яті для машин.
Математики, фізіологи, конструктори дійшли висновку про необхідність розробки загальної для всіх термінології. Але значно раніше таку спробу здійснив І.П.Паелов.
Згідно з класифікацією наук, поданою Ж.Шаже і Б.Кедровим, психо-логія перебуває в центрі класифікації за схемою трикутника. Навколо, по боках трикутника, розташовуються природничі, гуманітарні й математичні науки, що докорінно заперечує стару кантівську класифікацію лінійного типу. Піаже показав велику інтегруючу силу психології у міждисциплінарній взаємодії. Можна сказати, що й сама кібернетика виконувала аналогічну функцію творчого об'єднання різних дисциплін.
Ця узагальнююча функція кібернетики має велике соціальне звучання. "Розумні машини" виступають своєрідними суб'єктами соціальної активності. Вінер порівнює машини з рабами, але, на його думку, вони не мають рабської жорстокості. Тому не можна уявити заздалегідь, чи стануть ці машини благом або злом. Він згадує роман С.Бетлера "Ереван" про фантастичну державу, з якої машини було вигнано за те, що вони завдавали більше шкоди, ніж чинили добра. Що ж сказати про сучасні понадшвидкі обчислювальні машини, які становлять собою своєрідну центральну нервову систему, здійснюючи автоматичне управління?
Вінер застерігав щодо можливостей використання кібернетики у згубних для людства цілях. Але "процес пішов". Правда, вчені можуть обмежити завдання кібернетики далекими від війни та експлуатації цілями, зокрема фізіологією і психологією. Та поза волею вчених кібернетика може сприяти концентрації влади, яка за законами свого існування зосереджується в руках людей, що не гребують ніякими засобами для досягнення своїх цілей.
Щоб підняти машину до рівня людини, треба було водночас опустити людину до рівня машини. Першу справу здійснювали вчені, другу - політики. І всі вони мали свою рацію. У протилежному випадку вчені не були б ученими, а політики -.політиками. Кожному своє. Вони допомагали одні одним.
XVII і початокXVIII століття - період винаходу годинника. Кінець XVIII і все XIX - вік парових машин. XX століття є епохою зв'язку та управління на основі ідеї сигналу. А в цьому і психологія бачить свої пер-шочергові завдання. Сучасні автомати мають зв'язок з зовнішнім світом: сприймання вражень і використання відповідних дій. Вони мають органи чуття, органи виконавчі - певний еквівалент нервової системи, що об'єднує
Loading...

 
 

Цікаве