WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Зв'язок теоретичного і практичного інтелекту в психології творчості. О. Я. Пономарьов та інші - Реферат

Зв'язок теоретичного і практичного інтелекту в психології творчості. О. Я. Пономарьов та інші - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Зв'язок теоретичного і практичного інтелекту в психології творчості.
О. Я. Пономарьов та інші
На жаль, у сучасній вітчизняній психології помітно відчувається інтелектуалізація проблем творчості; більше того, з самого інтелекту обирається один з його моментів, а саме - мислительний. Існують також дві крайності у підході до творчості:
1) досліджують так зване творче мислення, яке плутають з творчою фантазією, творчою інтуїцією і т.д.;
2) намагаються розкрити зв'язок творчості з життям космосу. І все це вельми далеко від суті предмета. Можна поєднати дві проблеми - творчості й розвитку, як це подекуди трапляється, але справа від цього майже не зрушиться з місця.
У зв'язку з цим слід указати на факт, що сучасна психологія не має новітньої загальної теорії природи психіки. Це негативно впливає і на роз-робку проблем творчості. Тепер, коли психологія прагне безпосередньо включатись у рішення практичних завдань, що стоять перед суспільством, як ніколи виникає потреба в побудові загальної теорії творчості. Цілком слушно зауважує О.Я.Пономарьов: "Надмірне захоплення з боку деяких психологів безпосередніми рішеннями практичних проблем (що рівнозначно "прагненню легкої наживи") створює основні труднощі в розвиткові власне психологічних досліджень, вуалює їхню наукову проблематику. В цьому розумінні рання психологія творчості перебувала у більш вигідних умовах. Завдяки своїй "безкорисливості" вона глибше врізувалась у сферу тих психологічних явищ, які живлять її справжню проблематику. Разом з тим рання психологія, зрозуміло, ніколи не виходила за межі поверхового опису явищ".
Розвиваючи думки стосовно загальної теорії творчості, Пономарьов іде вже відомим шляхом довільного розширення змісту її поняття. Зведення творчості до психічної діяльності людини не правомірно, вказує він, тому що вириває творчість із загального процесу розвитку світу, робить джерела і передумови творчості людини незрозумілими, закриває можливість аналізу походження акту творчості, чим перешкоджає виділенню її провідних ха-рактеристик, вичленуванню загальних і специфічних механізмів.
Пономарьов вважає, що ми не маємо права обмежувати творчість лише сферою діяльності людини, коли є таке поняття, як "творчість природи". Творчість природи і творчість людини - лише різні сфери творчості, які мають, без сумніву, загальні генетичні корені. Ось чому доцільно покласти в основу вихідного визначення творчості її найширше розуміння, а саме - як властивість живої та неживої природи, включаючи діяльність людини та життя суспільства. "Творчість - необхідна умова розвитку матерії, утво-рення її нових форм, разом із виникненням яких змінюються й самі форми творчості. Творчість людини - лише одна з таких форм... що виступає як механізм продуктивного розвитку", її слід шукати там, де є рух від нижчого до вищого.
Ідея Пономарьова про зв'язок розвитку і творчості має певні реальні підстави, проте не може бути головною при визначенні природи творчості. Цей зв'язок існує, зокрема, там, де дійсно йде мова про генетичну психо-логію творчості (побудовану на основі індивідуального та історичного роз-витку людини). Правда, творчість пов'язується з розвитком науки, і кожний творчий акт справжнього вченого становить крок у поступальному розвит-кові знання. З точки зору "наукознавства" це - творчість, проте у психо-логічному плані вона є розвитком лише в тому випадку, коли відбувається як провідна діяльність і показує якісні стрибки у процесі психічного станов-лення.
Перенесення ідеї творчості на явища біологічні та на процеси в неживій природі веде до плутанини понять. Можна вичерпно визначити еволюційний процес, не вдаючись до поняття творчості. Мабуть, пошук конкретних її механізмів треба шукати в іншому напрямку, обминаючи як надто вузьке, так і надто широке тлумачення цієї категорії. Якщо творчість (це загально визнано) є найважливішою формою людської діяльності, то, мабуть, вона повинна вирішувати якісь життєво важливі суперечності.
Центральною логічною ляпкою у психологічній проблемі творчості ви-являється зіставлення певної кількості компонентів між собою та ви-значення смислу їхнього взаємовідношення. Якщо це відношення творче, воно не може бути зведене тільки до принципу вираження, інтеріоризації або до якогось іншого. Однозначність відношення буде завжди фальшивою. Це має бути система взаємопідпорядкованих принципів.
Матеріалізація ідеї (вираження) є творчим моментом. Таким є також інтеріоризація. Творчий момент полягає в переході (трансдукції) з однієї системи (суб'єктивно-психічної) в іншу (матеріально-речову) за умови їхнього взаємного опору цій трансдукції - просто активного чи свідомо активного. На перший погляд, трансдукція має тавтологічний характер: лю-дина хоче тільки адекватно щось утілити, засвоїти і т. ін. Але ні процес ви-раження, ні процес інтеріоризації не залишаються з одним і тим же змістом при взаємному переході суб'єкта і об'єкта. Інакше самі ці явища не були б дійово-творчими і взагалі не могли б існувати. Вираження або інтеріоризація вже мають творчий здобуток. Адже це перехід в іншу систему існування, наприклад, психічного, ідеї - в матеріальне. У цьому переході відбувається перенесення структури психічного на структуру матеріальну на основі психофізичних дій. Матеріальне або ідеальне отримує з іншої сфери буття якийсь принцип перетворення. Завдання психології - визначити, коли цей принцип набуває творчо-оригінальних рис.
Правда, творчість може відбуватись і в рамках однієї системи, коли вона "запліднена" в результаті трансдукції іншою системою. Тоді деякий час "за інерцією" може тривати творчий процес на базі тільки мислення, уяви, інтелекту і т. ін. Але в рамках одного плану існування, без трансдукції, оригінальність не постає. Поривання до творчості (основний мотив) полягає в досягненні відповідності між цими планами. Але досягти цього повністю не можна, бо план речовий, план дійсності, як і суб'єктивний, мають змістову невичерпність, і будь-який перехід є переходом неповним. Виникає суперечність, і творчість залишається вічно живим і невгасимим полум'ям людського життя.
Оригінальність свідчить лише про якісний бік трансдукції. Принципово остання вже є творчістю, адже тут відбувається перенесення однієї структури на іншу. Вся гострота і сила творчості полягає в тому, що структури психічно-суб'єктивна та речово-об'єктивна різняться між собою так, як не різняться жодні інші структури. Тому їхня трансдукція - найвиразніший творчий акт. Продовження його аналізу вимагає розкриття провідного мотиву трансдукції. Він виявляється на основі двох співвідношень: 1) інтелектуальної та практичної діяльності; 2) оригінальності та комунікації.
Лише враховуючи найглибші зв'язки цих співвідношень, можна зробити спробу виявити смисл творчості. Але так, щоб він пов'язувався з найглибшою суперечністю людської суспільної натури.
Взаємний перехід об'єктивної та суб'єктивної форм існуванняконкретизується у взаємному переході теоретичного і практичного моментів діяльності. Людина завжди прагне поєднати ці сторони, але завжди вони чинять великий опір такому прагненню. Тому і творчість є справою дуже важкою, і вищі її рівні досягаються невеликим колом людей. Звичайно людина живе в - рамках або теоретичної (проекти, прогнози, сподівання, очікування і т.д.), або практичної (моральні норми, буденна технологія і т.п.) поведінки. В першій з цих сфер можна легко будувати різні конструкції, тому що будь-які перетворення в таких межах не викликають реальної протидії. Практична діяльність, ізольована від необхідності виражати ідеал, стає довільною, інколи - антилюдяною, інколи - тупим перетасовуванням фактів або відношень. У кращому разі це реакція на середовище в рамках біхевіористичної формули S - R. У буденному житті людина без особливої цілеспрямованості набуває різноманітних звичок, що полегшують її соціальну комунікацію та операції з матеріально-речовим світом.
Теоретичний і практичний моменти діяльності з духовним
Loading...

 
 

Цікаве