WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Етапи інтеріоризації та культура знака. Л. С. Виготський (1896 — 1934) - Реферат

Етапи інтеріоризації та культура знака. Л. С. Виготський (1896 — 1934) - Реферат

бачить у тому, що вони виступають як автостимулятори. При цьому людина сама створює нову психологічну ситуацію, що не здійснюється в елементарних формах поведінки. Штучні стимули-засоби, які вводяться людиною у психологічну ситуацію та виконують функцію автостимуляції, Виготський називає знаками, надаючи цьому терміну більш широкий і разом з тим більш точний смисл, ніж у звичайному слововживанні. Будь-який штучно створений людиною умовний стимул є засобом оволодіння поведінкою (чужою або власною) і є знаком.
Істотними для знака Виготський вважає два моменти: його походження та функцію. Цю знакову функцію Виготський пов'язує з ідеями І.П.Павлова про першу і другу сигнальні системи. Якщо основною і найбільш загальною діяльністю великих півкуль у тварин і людини є сигналізація, то основною і найбільш загальною діяльністю людини на відміну від тварин (з психо-логічного боку) є сигніфікація. Отож Виготський вводить у психологію "новий регулятивний принцип поведінки, нове уявлення про визначальні фактори реакцій людини. Це - принцип сигніфікації, який полягає в тому, що людина ззовні створює зв'язки в мозку, керує мозком і через нього - власним тілом". Вимоги вираження та спілкування і створюють сигналізацію та сигніфікацію. Виготський бачить у цьому гуманізацію психології і використовує при цьому вислів відомого французького психолога Ж.Політцера "Концепція детермінізму гуманізується".
Винайдення та використання знаків як допоміжних засобів для вирішення якої-небудь психологічної задачі, що стоїть перед людиною (запам'ятати, порівняти, повідомити, вибрати і т. ін.) з психологічного боку становить певну аналогію з винаходом і використанням знарядь. Істотною ознакою обох зближуваних понять Виготський вважає їхню інструментальну функцію. Щодо знака це означає виконувану ним функцію стимула-засобу стосовно якої-небудь психологічноїоперації, те, що він є знаряддям діяльності людини. При цьому Виготський не ототожнює знак і знаряддя, інакше "знаряддя" виступатиме метафорою, їхнє справжнє відношення можна показати так:
При цьому діяльність інтелекту не вичерпується використанням знарядь і знаків.
Відмінність між знаряддям і знаком Виготський бачить у тому, що зна-ряддя спрямовано назовні, а знак - усередину людини. І знаряддя, і знак Виготський позначає терміном "вища психічна функція", або "вища по-ведінка". Аналізуючи вищі психічні функції, Виготський застосовує експе-риментально-генетичний метод, застережуючи при цьому, що він відкидає "атомістичний", ''цеглинний" підхід до пояснення психічного. Він прагне "експериментальне уявити будь-яку вищу форму поведінки не як річ, а як процес, взяти її в динаміці, щоб іти не від речі до її частини, а від процесу до його окремих моментів". Прагнучи вивести психологію з кризи, Виготський рекомендує переходити від опису до пояснення. Крім того, він намагається подолати прірву між біологічним і соціальним, вказуючи при цьому, що біологічне потребує пояснення, а соціальне - описовості. Ці крайньо протилежні точки зору Виготський хоче синтезувати.
На основі аналізу динаміки явищ Виготський простежує виникнення ви-щих психічних функцій, з тим щоб "розплавити психічні скам'янілості". Він пише, що ніде атомістичний характер психології елементів, її логіка твердих тіл, її намагання розглядати психічні процеси як мозаїку незмінних речей, її явлення про те, що вище - це просто складне, - ніде все це не виявилося з такою ясністю, з таким наочним схематизмом, як у найбільш розробленому розділі старої психології - в експериментальному аналізі складної реакції. Правда, подекуди Виготський вдається до "діалектичного схематизму" в поясненні психологічних явищ, але головна мета його полягає в тому, щоб побачити якісні відмінності вищої форми поведінки.
Говорячи про структуру вищих психічних функцій, Виготський на пер-ший план висуває значення цілого, яке не слід зводити до суми частин. Генетично первинні структури Виготський називає примітивними. Це - натуральне, природне психологічне ціле, зумовлене головним чином біологічними особливостями психіки. Генетично вторинні структури Ви-готський називає вищими структурами, які виникають у процесі культурного розвитку.
Як сподівається Виготський, вищі структури, протиставлені нижчим, мають подолати злитність стимулу та реакції. Між ними слід поставити проміжну ланку, і тоді вся операція набуде характеру опосередкованого ак-ту. Середній стимул стає знаком. Саме він у вищій структурі виявляється визначальним цілим або фокусом усього процесу. Весь поведінковий акт організовується за допомогою включення в ситуацію певних штучних сти-мулів, які виконують роль знаків. Разом із цим приходить оволодіння влас-ними реакціями.
В цілому Виготський вважає своєю заслугою положення про те, що оволодіння поведінкою являє собою опосередкований процес, який завжди здійснюється через відомі допоміжні стимули. Єдність усіх процесів, що входять до складу вищої форми, Виготський мислить на основі двох мо-ментів: єдності задачі, що стоїть перед людиною, і тих засобів, які визначають всю структуру процесу поведінки. Виготський натякає також на виділення третього ступеня в розвиткові поведінки - інтелектуальної ре-акції, що вже намагався здійснити К.Бюлер своєю теорією трьох стадій (інстинкт, навичка, інтелект). Проте ця теорія не розкрила специфіки людської поведінки, для якої Виготський відводить третю стадію. "Ця нова галузь так само відноситься до трьох останніх областей, як процес історичного розвитку людства в цілому відноситься до біологічної еволюції".
Виготський часто зауважує, що культурний розвиток ще не став предметом сучасної психології, а це призводить до того, що культурне розглядається лише з натурального боку: міркують так, що інтелектуальні реакції спрямовуються тільки на культурний зміст. При культурному розвиткові підняття функції на вищий ступінь як удосконалення діяльності переноситься з органічної ділянки на функціональну. Тобто мова йде про розвиток самого прийому.
Виготський будь-що намагається подолати як інтелектуалістичний по-гляд, який виводить культуру з діяльності людського інтелекту, так і ме-ханістичний, який розглядає вищу форму поведінки виключно з точки зору її виконавчого механізму. Додаючи одну і другу однобічності. Виготський впритул підходить до природної історії знаків. Ця історія показує, що куль-турні форми
Loading...

 
 

Цікаве