WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Етапи інтеріоризації та культура знака. Л. С. Виготський (1896 — 1934) - Реферат

Етапи інтеріоризації та культура знака. Л. С. Виготський (1896 — 1934) - Реферат

історичного розвитку людини. Адже при зовсім зміненому типі пристосування у людини на перший план виступає розвиток її штучних органів - знарядь, а не зміна органів та будови тіла. Істотних відмінностей у біологічному типі примітивної людини та культурної Виготський не вбачає. Сприймання, рухи, реакції у певному плані можуть бути розвинені у примітивної людини більше, ніж у культурної. За Виготським, культура створює особливі форми поведінки, вона видозмінює діяльність психічних функцій, вона надбудовує нові поверхи в системі поведінки людини, що розвивається".
Якщо суспільство не створює надорганічних форм поведінки, то куль-турний розвиток дитини здійснюється через динамічні зміни органічного типу. Ось чому вирішальним моментом у розвитку дитини (в розумінні ви-значення кола доступних для неї форм поведінки) Виготський вважає перший крок на шляху самостійного використання і знаходження знарядь, який здійснює дитина в кінці першого року свого життя. Розвиток вищих форм поведінки вимагає біологічної зрілості, певної її структури. Саме це закриває шлях до культурного розвитку навіть найвищим, найбільш близьким до людини тваринам. Цілком зрозуміло, що нормальний тип психофізичного розвитку дитини є необхідною передумовою їїкультурно-психологічного розвитку. І все ж, незважаючи на ці слушні зауваження, Виготський не припускає можливості біологічної еволюції в рамках історичного розвитку людини.
Розглядаючи ідеї, пов'язані з культурно-історичним розвитком психіки, Виготський піддає критиці В.Вундта, вказуючи, що його експериментальна психологія та психологія народів відокремлені проваллям, позаяк остання будується методом інтерпретації об'єктивних духовних утворень (мова, мистецтво, звичаї). Спроба внести експеримент у вивчення культурних функцій виявилася невдалою у зв'язку з пануванням вузькоповедінкової формули S - R. Об'єктивно така теорія інтерпретувала людину як пасивну істоту. Незважаючи на різні застереження і спроби досліджувати саме осо-бистість, поведінкова психологія звела людину до однієї площини реагуван-ня.
За Виготським, індивід у своїй поведінці виявляє в застиглому вигляді різні та вже завершені фази розвитку. Генетична багатоплановість особи-стості, яка містить шари різної давності, надає їй надзвичайно складного вигляду і одночасно слугує немовби генетичною драбиною, що сполучає через цілий ряд перехідних форм вищі функції особистості з примітивною поведінкою в онто- і філогенезі. Ще раз зазначимо, що наявність рудимен-тарних функцій, на чому особливо наполягає Виготський, найкраще підтверджує ідею про генеалогічну будову особистості і вводить цю будову в генетичний контекст поведінки - поведінкової історії індивіда.
На основі таких рудиментів, як уже було сказано. Виготський хоче послідовно простежити процес психічного розвитку. Якщо розкрити кожний рудимент логічно, буде видно загальний ступінь культури, на який у різні епохи і в різній формі піднімались усі народи. Виготський не вказує, що це вже здійснював О.М.Афанасьев у книзі "Поетичні погляди слов'ян на при-роду... ", шукаючи рудименти в етимологічному змісті слів, виразів та роз-криваючи в результаті їхній давній смисл.
Ми вже знаємо, що Виготський насамперед вказує на жереб як на характерний рудимент поведінки. Якщо людині важко подолати альтернативу, вона кидає жереб. Примітивна людина вводить засоби, що полегшують для неї вчинок. Це - штучні символи, що створюються самою людиною. Тварина губиться в такій ситуації, або ж, навпаки, зовсім не переживає амбівалентності: віслюк із відомої приповідки з'їдає не одну з двох, обидві копиці сіна. Людина, знаходячи вихід у жеребі, показує шлях культурного розвитку поведінки. Слід сказати, що сам жереб не ізольований від загального зв'язку речей, він включається в ланцюг причин і наслідків, є їхнім феноменом і т. д., внаслідок чого він і може вказувати шлях учинку, вибір з альтернатив і т. ін.
Виготський дещо спрощує питання про основу психологічної віри у ха-рактер жеребкування. Зокрема, Дж.Фрезер пов'язує з цим магічний світогляд. Правда, якщо Фрезер не цікавиться питаннями вибору, надання переваги у складних ситуаціях, що постають перед первісною людиною, тобто не ставить прямо психологічних питань, то Виготський прямує саме цим шляхом. Його цікавить характер активного втручання людини в ситу-ацію, активна роль людської поведінки, яка полягає, зокрема, у введенні нових стимулів. Як вважає Виготський, у цьому і є новий принцип, нове своєрідне відношення між поведінкою і стимуляцією.
Стимул стає знаряддям діяльності людини. Операція з киданням жереба виявляє нову і своєрідну структуру порівняно з буридановою ситуацією; нове полягає в тому, що людина сама створює стимули, які визначають її реакції, та використовує ці стимули як засоби для оволодіння процесами власної поведінки. Людина сама визначає свою поведінку за допомогою штучно створених стимулів-засобів.
Виготський не пояснює, чому жереб слід вважати рудиментом. Коли утруднено вчинок-вибір, людина виявляє схильність кидати жереб. Особливо це стосується екстремальних ситуацій. Виготський не вказує також на інший мотив: людина знімає з себе вину за можливу невдачу, перекладає її на об'єктивні, не залежні від неї обставини (зокрема, розташування предметів жереба).
Другий рудимент - зав'язування вузолка на пам'ять. Цей допоміжний засіб запам'ятовування становить, за Виготським, також нову, специфічно людську форму поведінки, а головне - одну з найперших форм письмової мови, що відіграло величезну роль в історії культури в цілому. Виготський вважає, що зав'язування вузолків було спочатку практичною операцією і лише згодом стало магічною церемонією.
Нарешті, така рудиментарна форма культурної арифметики, як рахунок на пальцях. Сутність такого роду поведінки Виготський бачить у тому, що відбувається перехід від безпосереднього сприймання комплексів до створення допоміжних стимулів та активного визначення своєї поведінки за їх допомогою. У цьому - особлива риса вищих форм поведінки.
Ці три форми поведінки лише умовно можна назвати рудиментарними. Вони існують весь час і будуть існувати, поки людина матиме потребу діяти в ситуаціях, які переважають її звичайні чисто розумові операції. Причому таких рудиментів можна знайти безліч, не обмежуючись казковим числом "три".
Позитивний момент у цих штучних стимулах Виготський
Loading...

 
 

Цікаве