WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Ерос і цивілізація. Феномен одновимірної людини в ідеології розвиненого індустріального суспільства. Г. Маркузе (1898—1979) - Реферат

Ерос і цивілізація. Феномен одновимірної людини в ідеології розвиненого індустріального суспільства. Г. Маркузе (1898—1979) - Реферат

знайти відповідні терміни, їх можна взяти з ідеології, що прикриває цей розклад.
Маркузе "в собі" міркує над тим, як аналізувати сучасну йому дійсність. Справа не в тім, щоб указати читачеві на якесь ідеальне суспільство або продемонструвати свою перевагу над людською історією. Філософ, психолог, історик не може просто перебувати у скорботі з приводу невиліковного світового зла, не може він і пропонувати рецепти проти хвороби, адже не знає, що таке здоров'я. Тим більше не слід прибирати позу зверхності над світовим злом. Але й позу скорботи недоцільно видавати за найліпшу. Надсвітова позиція якоїсь абсолютної істоти, абсолютного духу буде об'єктивістською. З іншого боку, поблажливість до суспільних пороків, ідея всепрощення будуть здаватися глумом.
В усіх теоріях, продовжує свої роздуми Маркузе, є ідеологічний підтекст. Яким він має бути в історії психології чи його взагалі не слід до неї включати? Співчуття до людини, як у А.Швейцера, співчуття до всього живого - навіть до хвороботворної бактерії? Зарозумілість, як у Ф.Ніщие, коли він створює у своїй уяві ідеальну надлюдину? Песимізм А.Шопенгауера! А може, всі ці позиції приводять до певних обмежень у тлумаченні історико-психологічних явищ?! Маркузе залишає останнє питання без відповіді. Єдине, що його захоплює, - це глибина думки, проникнення у природу людини - безбудь-якого натяку на повчальність.
Незважаючи на всі історичні зміни, панування людини над людиною в соціальній дійсності є тим, що пов'язує дотехнологічний і технологічний розум в єдиний історичний континуум. Проте в ході історії особистісну за-лежність (раба від пана, кріпака від поміщика) замінює залежність від об'єктивного порядку речей (економічні закони, ринок і т.д.). "Індустріальне суспільство володіє інструментом для перетворення метафізичного у фізичне, внутрішнього у зовнішнє, подій у свідомості людини в події у сфері технологій". Виникають страхітливі дефініції - "інженери людських душ", "перекачування мозку", "наукове управління", "наукове використання". Це результат прогресуючої раціоналізації ірраціонального, відмова від ідеалістичної культури.
Зрештою, у своїх висновках Маркузе звергається до уяви, яка могла б допомогти людині самоутвердитися в суперечливому житті.
Уява, відокремлена від матеріального виробництва і матеріальних по-треб, була просто грою, яка пов'язувалася лише з фантастичною логікою і фантастичною істиною. Але технічний прогрес наділяє її образи своєю власною логікою та своєю власною істиною, скорочуючи вільні здатності свідомості. Тим самим він скорочує розрив між уявою і розумом. Маючи спільний грунт, ці дві антагоністичні здатності стають взаємозалежними. То чи не є в умовах розвиненої індустріальної цивілізації будь-яка гра уяви грою з технічними можливостями, які можуть бути перевірені практично? Так романтична ідея "Науки уяви" набуває дедалі більш емпіричних рис.
В епоху панування сцієнтистського раціоналізму вчені чимдалі частіше звертаються до уяви, сподіваючись знайти в ній рятувальний круг у морі раціональності. Луї де Бройль показує роль уяви в науковій творчості, нігілюючи по суті наукове мислення, яке ніколи реально не здійснюється. Сартр присвячує уяві значну працю. У цілому психологія творчості XX століття підносить уяву на гідну висоту.
Маркузе підкреслює, що науковий, раціональний характер уяви давно визнано в математиці, у гіпотезах та експериментах природничих наук. Так само його визнано у психоаналізі, ґрунтованому на припущенні специфічної раціональності ірраціонального; пізнання перетворює уяву, змінюючи її спрямування, в терапевтичну силу. Маркузе вважає, що ця сила здатна до значно більшого, ніж лікування неврозів.
Г.Башляр у праці "Раціональний матеріалізм" наголошує: "Повний ма-теріальний психоаналіз може допомогти нам вилікуватися від наших образів або, принаймні, обмежити владу цих образів над нами". Башляр сподівається, що згодом ми будемо здатні зробити уяву тільки щасливою, примирити її з чистою совістю, надавши їй повну свободу в розгортанні всіх її засобів вираження, всіх матеріальних образів, що виникають у природних снах, у нормальній діяльності сновидіння.
Уява несе в собі протилежні тенденції. Вона не залишається несприй-нятливою до процесу опредметнення. Образи володіють людиною, і вона страждає від цього. Маркузе говорить при цьому, що давати волю уяві в засобах вираження було б регресом. Звільнення руйнівного потягу (з вико-ристанням уяви) вилилося б у розгул найбільш репресивних тенденцій куль-тури. Раціональною є та уява, яка може стати a priori реконструкції та пере-ведення виробничого апарату в річище умиротвореного існування, життя без страху. Така уява не бажана для тих, хто прагне звільнити уяву, повернути їй усі її засоби вираження, долаючи те, що слугує увічненню репресивного суспільства. Психології та естетики тут недостатньо. На перше місце має вийти політична практика, яка дасть індивідам можливість звільнити себе від самих себе і своїх хазяїв. Але чи може бути розірване таке замкнене коло?
На думку Маркузе, лише технологічна раціональність, позбавлена своїх експлуататорських властивостей, залишається єдиним стандартом та орієнтиром планування і розвитку наявних ресурсів в інтересах усіх людей. Те, що було піддано критиці, стало у Маркузе єдиною засадою звільнення суспільства від експлуатації, створення передумов для осмислення самови-значення людини. Це самовизначення має стати фактичним у прийнятті рішень, що зачіпають виробництво і розподіл, а також в особистому житті.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве