WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Ерос і цивілізація. Феномен одновимірної людини в ідеології розвиненого індустріального суспільства. Г. Маркузе (1898—1979) - Реферат

Ерос і цивілізація. Феномен одновимірної людини в ідеології розвиненого індустріального суспільства. Г. Маркузе (1898—1979) - Реферат

Термін "інтроекція" мало пояснює контроль над людиною з боку суспільства, адже цей термін передбачає індивідуальні особливості самої людини, її внутрішню свободу, можливість залишатись самою собою. Сучасна технологічна реальність вторгається в особистісний простір і ліквідує його, захоплює всього індивіда. "Індустріальна психологія вже давно вийшла за межі заводу".
Внутрішній вимір свідомості зводиться нанівець. Це стосується і кри-тичної сили Розуму. Відчужені суб'єкти поглинаються формою відчуженого буття·, так постає його одновимірність.
Індивідуальна культура стає більш ідеологізованою, ніж попередня. Продукти виробництва визначають спосіб життя. Виникає модель одновимірного мислення і поведінки. У цій моделі ідеї, спонуки і цілі як своєрідний універсум дискурсу і вчинку або відштовхуються, або приво-дяться у відповідність до термінів цього універсуму. Маркузе знаходитьаналогію з цими особливостями функціонування суспільства в опе-раціоналізмі у фізиці, біхевіоризмі в соціальних науках. Загальну рису цих методів він убачає в тотально емпіричному поясненні поняття "значення", яке звужується до окремих операцій та поведінкових реакцій. П.Бріджмен у зв'язку з цим зауважив: дане поняття синонімічне відповідному набору операцій. Цей спосіб мислення стає домінуючим. Усе, що не піддається тлумаченню відповідної системи, категорично заперечується. Всі форми і способи філософствування стають церемоніальною частиною практичного біхевіоризму. На цій основі одномірне мислення систематично насаджується провідниками політики і відповідно у сфері масової інформації.
Операціональна точка зору (як мислительна звичка) репрезентує весь універсум міркування і вчинку, потреб і спонукань. Операціональні і біхевіористичні поняття спрямовані проти вільної думки та образу дій. Як наслідок, теоретичний і практичний розум, академічний і соціальний біхевіоризм зустрічаються на спільній ниві розвинутого суспільства, яке перетворює науковий і технічний прогрес в інструмент панування. Виника-ють два виміри життя: як ціль і як засіб - непримиренні між собою виміри.
Стає дедалі очевиднішим політичний характер технологічної раціональності як основного засобу вдосконалення панування, внаслідок чого створюється тоталітарний універсум, в якому суспільство і природа, тіло і душа утримуються в стані постійної мобілізації для захисту цього універсуму.
Ця своєрідна соціальна та історична психологія Маркузе має публіцистичний характер. І слід сказати, що не треба надто гострого розуму, щоб указати на недоліки людського життя навіть у процвітаючих суспільствах, а далі й зробити висновок про існування одномірного індивіда.
У розділі "Перемога над нещасною свідомістю" (гегелівський термін) прямо зауважується, що художнє відчуження разом з іншими формами за-перечення стають жертвою наступу технологічної раціональності. Люди не чинять опір раціональному поясненню і завоюванню, вузьким рамкам ор-ганізації, маніпулюванню та інтегруванню. Нерозкладуване ядро людської істоти нігілюється технологічною раціональністю.
Зростає здатність управляти невирішеними конфліктами. Трагедія і ро-мантична ностальгія, архетипні мрії і тривоги піддаються технічному вирішенню і руйнуванню. Дон Жуан, Ромео, Гамлет, Фауст, Едип стали пацієнтами психіатра. Сучасні політичні діячі не наближаються до справж-ньої драми, але наслідки їхніх дій серйозно переважають її масштаби.
Установки безлюдяності і несправедливості породжуються ра-ціонально організованою безпосередністю. В душі залишилося небагато таємниць, які не можна було б холоднокровно обміркувати і винести на го-лосування. Одинокість - найважливіша умова здатності індивіда проти-стояти суспільству - стає технічно неможливою. Смисл речей уже не цікавить, ідеться про пошук смислу слів.
У старому світі були нужда, важка праця і бруд, які слугували тлом для втіх і насолод. Але в цьому світі існував "пейзаж" - середовище лібідозного досвіду. Теперішній пейзаж доеротизовано. Довкілля, яке давало індивідові задоволення і було для нього ніби продовженням його тіла, жорстко скоротилося. Скоротився і лібідозно наповнюваний "універсум". Еротичний досвід (як потяг усього організму) зведено до сексуального (окремий спеціалізований потяг).
Стара "нещасна свідомість", про яку говорив Гегель, у вимірах техно-логічної раціональності незмінно витісняється "щасливою свідомістю". Ви-никає загальна переконаність у тому, що дійсність є розумною, адже вироб-ляє блага. Думки людей спрямовуються таким чином, щоб вони бачили в апараті виробництва ефективну рушійну силу мислення і дії, до яких мають приєднуватися їхні індивідуальні мислення і вчинок.
У цьому світі всезагальної необхідності немає місця для вини. Знищення сотень і тисяч людей залежить від сигналу однієї людини, яка заявляє про свою невинність і продовжує жити щасливо, не відчуваючи докорів сумління. Концентраційні табори були квінтесенцією інфернального суспільства, в яке нас втягують щоденно.
У царстві "щасливої свідомості" муки совісті перебрав на себе розраху-нок. Коли мова йде про долю цілого, жодне діяння не вважається злочином, крім неприйняття цілого і відмови його захищати. Злочин і провина стають суто приватною справою. Згідно з Фрейдом, у душі індивіда живуть сліди злочинів людства, а в його історії - історія цілого. Нині цей фатальний зв'язок успішно долається. Ті, хто ототожнює себе з цілим, хто піднесений до рівня вождів і захисників цілого, можуть помилятися, але вони не можуть бути неправими, оскільки перебувають по той бік вини. Лише коли ця тотожність розпадається, коли вони покидають п'єдестал, на них може впасти вина.
Усю проблематику соціальної та історичної психології, запропоновану Маркузе, можна звести до ідеї віднайдення і функціонування "щасливої свідомості". Герої одного популярного фільму впевнені: "No problem!" Все це є відображенням нового конфлікту, породженого переходом техно-логічної раціональності в соціальну поведінку. Автономна творча ініціатива і критичність відступають перед знаком, твердженням та імітацією. Мова і мовлення наповнюються магічними, авторитарними і ритуальними елемен-тами. Якось зникає той факт, що переважаючою формою свободи є рабство, а рівність нав'язана силою нерівності.
В усьому соціальному та індивідуальному житті Маркузе бачить лише перекручення, неправду, насильство, оману, підлоту. І все це ніби прикрито пристойними словами. Мабуть, раніше все було краще, навіть гидота була кращою. Моральний розклад людини, особистості набуває катастрофічних форм. Слід лише
Loading...

 
 

Цікаве