WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Ерос і цивілізація. Феномен одновимірної людини в ідеології розвиненого індустріального суспільства. Г. Маркузе (1898—1979) - Реферат

Ерос і цивілізація. Феномен одновимірної людини в ідеології розвиненого індустріального суспільства. Г. Маркузе (1898—1979) - Реферат

функцію форму-вання характеру та особистості - повз біологічного розвитку. Тільки при-ниження ролі біологічних факторів і спотворення теорії інстинктів дає мож-ливість визначити особистість у термінах об'єктивних культурних цінностей, відірвавшись від їхнього репресивного ґрунту, який виключає їх реалізацію. Щоб уявити ці цінності як свободу і здійснення, доводиться очистити їх від матеріалу, з якого вони зроблені, а боротьбу за їх реалізаціюперетворити в духовну і моральну боротьбу.
На відміну від Фрейда неофрейдисти відкидають істинну цінність інстинктивних потреб, якою, мовляв, необхідно ''пожертвувати", аби людське єство могло функціонувати у сфері міжособистісних стосунків. Жертвуючи істиною, якій психоаналітична теорія зобов'язана всіма своїми прозріннями, неофрейдисти входять у спілку з негативними рисами того самого принципу реальності, який вони так красномовно критикують.
Отже, через півстоліття після виникнення психоаналізу з його класичним ортодоксальним спрямуванням Маркузе кваліфікує неофрейдизм як досить хитку теорію, що не відповідає основним засадам класичного фрейдизму, відходить від нього зовсім у протилежний бік, руйнує його підвалини та цілісність усієї теорії. Тому пропонується кардинальне повернення до фрейдизму класичного.
Основна думка "Еросу і цивілізації" полягає в тому, що життя в Державі Благоденства, але ціною постійної боротьби, зовсім не є долею людини. Остання має потребу в новому життєвому началі для того, щоб усунути "внутрімирський аскетизм", який створював базу для панування, перебудувати апарат виробництва і пізнання, яке йому служить. Це людина, совість якої дозволяє їй зрозуміти життя як самоціль і прожити його в радості і без страху. Тут Маркузе утверджує нову концепцію гедонізму, використовуючи термін "поліморфна сексуальність". Тобто нове спрямування прогресу буде цілком залежати від можливості активізувати пригнічені, загальмовані органічні потреби, можливості перетворити людське тіло в інструмент не стільки праці, скільки задоволення. Стара формула розвитку потреб і здатностей перестала бути адекватною: передумовою і змістом звільнення стають нові, якісно інші потреби і здатності.
Це було проголошенням нового принципу реальності, сформувати на-лежним чином довкілля і перетворити природу здатні не пригнічені, а вільні інстинкти життя, які тільки й могли б підкорити агресивність своїм вимогам. Тоді виникає запитання: чи можна говорити про сполучення еротичного і політичного вимірів?
Суспільство надмірності, створюючи умови для "виховання потягу до краси і жадоби спілкування", оновлення "контакту з природою", готується до можливості утвердження "творчості заради творчості". Але в суспільстві ці принципи спотворюються. Еротична енергія інстинктів життя не може звільнитися в умовах дегуманізованої надмірності, яка заснована на прибут-ку. Життя стає самоціллю.
Для реалізації своїх ідей Маркузе звертається до молоді. За природою своєю молодь - на передньому краї боротьби Еросу проти Смерті та проти цивілізації, яка прагне скоротити шлях до смерті через контроль над засо-бами підтримання життя. Сьогодні боротьба за життя, боротьба за Ерос - це політична боротьба. Тому й психологія має стати політичною дисцип-ліною- такий висновок робить читач.
Так постало своєрідне "натуралістичне" тлумачення класичного фрей-дизму. А сам цей натуралістичний аналіз мав стати під пером Маркузе найсоціальнішим ученням.
Це завдання Маркузе вирішує в іншій своїй праці - "Одновимірна лю-дина", в якій можна знайти психологічні засади дослідження ідеології роз-виненого індустріального суспільства.
З самого початку твору Маркузе проголошує його основну думку: ніколи раніше суспільство не мало такого багатства інтелектуальних і матеріальних ресурсів і, відповідно, ніколи раніше не знало такого необмеженого панування суспільства над індивідом. Це схоже на постулат Ж.Ж.Руссо: "Людина народжується вільною, але всюди вона в ланцюгах". На відміну від минулих епох сучасне суспільство має приборкувати відцентрові сили радше за допомогою техніки, ніж терору, спираючись одночасно на вражаючу ефективність і життєвий стандарт, який підвищується. Питання формулюється так: чи можливі якісь способи організації та використання наявних ресурсів, щоб здійснити оптимальний розвиток суспільства?
Риси, які віднаходить Маркузе в сучасному йому суспільстві, унемож-ливлюють такий розвиток. Насамперед це тоталітарність суспільства, контроль за вчинками людей. Тоталітарну тенденцію суспільного життя Маркузе бачить як у суспільстві соціалістичному, так і в капіталістичному. Саме високий розвиток технології породжує відповідну систему панування.
Як вихідний пункт аналізу Маркузе бере ідею вибору між існуючими альтернативами, а сам вибір пояснюється як результат гри пануючих інтересів. Вибір спричиняє переважання певних способів використання лю-дини і природи в суспільному житті. Тоталітаризм зумовлюється політичним вибором, що приводить до політичного універсуму і, зрештою, до відповідних форм панування. Формується єдиний універсум дискурсу і дії. Альтернативи зникають. Технологічна раціональність стає раціональністю політичною.
Розрізняючи істинні та хибні потреби, Маркузе зауважує, що останні нав'язуються індивіду з тим, щоб закріпити обтяжливі умови праці, агре-сивність, злиденність, несправедливість. Більшість пануючих потреб є хиб-ними: розслабитися, розважитися, використовувати, поводитися у відповідності з рекламними взірцями, любити й ненавидіти те, що люблять і ненавидять інші. Контроль над цими потребами недоступний для індивіда.
Переважання репресивних потреб є безумовним фактом. Людина вже не може долати своє рабство. В розвиненому індустріальному суспільстві всіляко пригнічуються потреби звільнення. Для визначення ступеня людської свободи вирішальним фактором є не багатство вибору, а те, що може бути вибраним і що дійсно вибирається. Але вільні вибори панів не відміняють протилежності панів і рабів. Форми контролю за людиною передбачають, що остання виступає вже як преформована посудина тривалого гартування. Ідеологія намагається зрівняти класові відмінності.
Маркузе особливо підкреслює такий дратуючий аспект розвиненої індустріальної цивілізації, як раціональний характер її ірраціональності. Суспільний контроль коріниться у нових потребах, які породжує суспільство. Інтелектуальна та емоційна відмова "йти разом з усіма" кваліфікується як невроз і безсилля. В цих рисах Маркузе вбачає соціально-психологічний аспект політичних подій сучасного періоду.
Loading...

 
 

Цікаве