WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Ерос і цивілізація. Феномен одновимірної людини в ідеології розвиненого індустріального суспільства. Г. Маркузе (1898—1979) - Реферат

Ерос і цивілізація. Феномен одновимірної людини в ідеології розвиненого індустріального суспільства. Г. Маркузе (1898—1979) - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Ерос і цивілізація. Феномен одновимірної людини в ідеології розвиненого індустріального суспільства. Г. Маркузе (1898-1979)
Проблему Еросу Герберт Маркузе розглядає, аналізуючи вчення Фрейда з філософських позицій. Цьому аналізу присвячено праці "Ерос і цивілізація. Філософське дослідження вчення Фрейда" (1956), а також "Психоаналіз і політика" (1968). Маркузе виступив також як дослідник учень Гегеля і Маркса.
Будучи студентом, Маркузе вивчав філософію та економіку в Берліні та Фрайбурзі. З 1922 р.- член соціально-демократичної партії. З 1928 р.- учень Гуссерля і Гайдеггера у Фрайбурзі. У1933 р. емігрував до Женеви, у 1934 - до США. Після прийняття американського громадянства працює у розвідці. Фахівець із радянського марксизму. З 1954 р. викладає в Гар-вардському, Каліфорнійському університетах, читає лекції в європейських країнах. Маркузе належить розробка теоретичних засад студентського руху 60-х років і руху "'нових лівих".
Своє завдання як науковця Маркузе бачить у тому, щоб зрозуміти соціальні та політичні вчення за допомогою психології або ж розкрити політичний і соціологічний зміст психологічних концепцій. Свою психологію Маркузе будує, аналізуючи вчення Фрейда, зокрема його вихідний постулат про те, що культура є принесенням лібідо в жертву, його примусовим переключенням на соціально корисні форми діяльності та самовираження. Головну проблему, яку намагається вирішити Маркузе, він формулює так: чи є конфлікт між принципом задоволення і принципом реальності такою мірою непримиренним, що неминучою стає репресивна трансформація структури людських інстинктів? Маркузе намагається по-новому інтерпретувати теоретичну концепцію Фрейда і стати в опозицію до революціоністських шкіл неофрейдизму, які заперечували наявність соціо-логічного принципу тлумачення психічного у самого Фрейда. Неофрейдистська критика Фрейда є суто ідеологічною і не має концептуальної основи - у такий спосіб Маркузе "захищає" Фрейда від неофрейдистів.
Фрейд вважає боротьбу за існування вічною і пов'язує її з вічним анта-гонізмом між принципами задоволення і реальності. Творчість Фрейда безкомпромісна у виявленні репресивного змісту найвищих цінностей і до-сягнень культури. Метапсихологія Фрейда - це спроба розкрити жахливу необхідність зв'язку між цивілізацією і варварством, прогресом і страждан-ням, свободою і нещастям, за чим, зрештою, стоїть зв'язок між Еросом і Танатосом. Несвобода і примус - ось ціна культури і прогресу.
Фрейд аналізує розвиток репресивного психічного апарату на рівнях, а) онтогенезу - ріст пригніченого індивіда починаючи з раннього дитинства до свідомого суспільного існування; б) філогенезу - ріст репресивної цивілізації від первісної орди до розвиненої держави.
Культура - це насамперед прогрес праці заради здобуття життєво не-обхідних речей. Але Фрейд не говорить про "інстинкт працелюбності" чи "інстинкт майстерності". Наголос робиться на теорії консервативної природи інстинктів, які керуються принципами задоволення, нірвани. Фрейд пов'язує працю з нещастям, підкреслює "природну неприязнь людей до праці".
Маркузе зауважує, що не будь-яка праця передбачає десексуалізацію, що не будь-яка праця є неприємною та вимагає самозречення. Праця в умовах цивілізації пов'язана з соціальним використанням агресивних потягів і таким чином служить Еросу. Маркузе прагне звільнити теорію потягів від виключної орієнтації на принцип продуктивності та проаналізувати сутність нерепресивної цивілізації у зв'язку з цим принципом.
За Маркузе, психологічні джерела праці та їхні ресурси становлять одну з галузей душі, яка ігнорується психоаналізом. Саме неофрейдизм показує, як торжествують над його теорією спрямування трудової моралі. Праця, яка заклала матеріальну базу людства, була відчуженою працею, пов'язаною зі стражданнями й нужденністю. Маркузе вважає, що такою праця залишається і до здобуття свободи. Індивідуальні потреби та схиль-ності в такій праці ігноруються.
У своїх підсумкових роздумах Фрейд не стверджував, що людина живе лише для руйнування. Інстинкт руйнування слугує також інстинктам життя. Метою інстинкту смерті є не руйнування як самоціль, а усунення потреби руйнування. Маркузе не згоден із Горні в тому, що люди прагнуть до руйну-вання з тієї причини, що відчувають себе приниженими, що хочуть захистити "свою безпеку чи щастя або те, що ми приймаємо за них". Маркузе зауважує, що такі ідеї не є суто психоаналітичними.
Тих, хто відходить від правовірного психоаналізу, Маркузе називає "ревізіоністами". Зокрема це стосується відмови від інстинкту смерті. Аргу-менти "ревізіоністів" принижують можливість змін, метаморфоз у теорії Фрейда. Маркузе зауважує, що енергія інстинкту смерті не обов'язково па-ралізує зусилля, спрямовані на досягнення кращого майбутнього; такі зу-силля характеризуються систематичними обмеженнями, що накладаються цивілізацією на інстинкти життя. Відтак - нездатність останніх до ефективної протидії агресії. Для досягнення кращого життя зовсім недостатньо зруйнувати негативні риси "ринку", конкуренцію тощо: потрібні ґрунтовні зміни у структурах інстинкту і в самій культурі. Фрейд не вірив, що людську природу можна змінити соціальним шляхом такою мірою, щоб звільнити її від зовнішнього і внутрішнього пригнічення. Але його фаталізм не був без-вихідним.
Ревізія теорії Фрейда неофрейдистами, на думку Маркузе, є безплідною. Головний рух теорії Фрейда - це рух від свідомого до несвідомого, від особистості до дитинства, від індивіда до родових процесів. Тільки шляхом "регресії" за межі оманливих форм зрілого індивіда, його приватного та публічного життя Фрейд виявив негативність засад, на яких вони базуються. Тільки дійшовши до глибокого біологічного шару, Фрейд зумів розкрити вибухонебезпечний зміст цих форм, а разом із тим усю потугу цивілізованого пригнічення. У лібідо він розпізнав енергію інстинктів життя і ним протиставив їхнє задоволення спіритуалістичному трансценден-талізму. Саме тому, вважає Маркузе, поняття щастя і свободи у Фрейда не-минуче критичне, оскільки матеріалістичне: у ньому виражено протест проти спірітуалізації бажань.
На думку Маркузе, неофрейдисти в теорії Фрейда зміщують акцепт з організму на особистість, з матеріальних засад на ідеальні цінності. "Культурна орієнтація" неофрейдистів розглядає соціальні інститути та відношення як завершені продукти. Неофрейдисти зміщують психологічний акцент з дитячого віку на зрілий, оскільки лише на рівні розвиненої свідомості можливо приписати культурному середовищу
Loading...

 
 

Цікаве