WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Екстеріоризація психічного: Конституційна статика й динаміка вчинкової дії. Тілесний образ людини та характер її поведінки. О.О.Богомолець (1881-1946) - Реферат

Екстеріоризація психічного: Конституційна статика й динаміка вчинкової дії. Тілесний образ людини та характер її поведінки. О.О.Богомолець (1881-1946) - Реферат

зв'язку з важливим відкриттям влади гормонів над індивідуальними рисами організму. Про цю владу Богомолець пише так: "Речовини відносно простого хімічного складу виявилися здатни-ми радикально впливати на конституцію організму, на весь склад його пси-хофізичної особистості. Напівмістичні уявлення про "мужність" і "жіночність'1 у природі людини й цілих народів, таємнича метаморфоза "тургенєвської жінки" у "жінку Бальзака" і, нарешті, в "жінку небезпечного віку" виявилисянаслідком кількісних співвідношень у гормонопоетичній системі, виявилися доступними довільній модифікації в руках експеримен-татора".
Кожна нормальна конституція криє у собі відхилення від норми як ре-зультат впливу патологічних факторів ендо- або екзогенного походження. Сифіліс і туберкульоз можуть безпосередньо впливати на становлення лімфатичної конституції.
Аналізуючи теорію типів нормальних конституцій організму, Бого-молець зауважує, що автори попередніх типологій так чи інакше пов'язували морфологічний habitus - зовнішній вигляд - і характерні функціональні стани організму.
Зокрема, Сіго поділяє за габітусом усе людство на чотири конституційних типи: дихальний - з великою грудною кліткою, порівняно малим животом, без схильності до ожиріння; мозковий - з великою черепною коробкою, тонким загальним габітусом; травний - з домінуванням відповідних функцій та органів: великий рот, великий живіт, зі схильністю до ожиріння; м'язовий - з гармонійним габітусом, розвиненою мускулатурою.
За Віолою, найбільш характерними виступають три типи, що відрізняються величиною внутрішніх органів - нормальні, маленькі (habitus phtysicys) та великі (habitus apoplecticus, arthriticus - тобто той, що страждає від подагри).
Майєс звертався найбільше до вивчення конституційних типів ланок, поєднуючи спостереження психолога та гінеколога. Він визначає три голов-них типи - сучасний, минулий, майбутній. Тип минулого (gugendform) приречений на зникнення. Тип майбутнього (zukunftform) нагадує астеніка. Це - два якісно протилежних жіночих типи, з яких майбутній має риси чоловічої статі, минулий - жіночої.
Тип минулого легко народжує. Це пікнічка з однорідною сексуальною визначеністю, її не цікавить трагічне, хоч при сприйманні його у неї сльози накочуються на очі. Різні почуття гармонійно сплітаються в неї - любов до чоловіка, дітей, природи, тварин. Шлюбне життя не становить проблеми. З віком вона набуває повноти, але залишається привітною, зворушливою, привабливою. Прекрасні дні розквіту й зрілості змінюються м'якою осінню і тихими приємними днями зими.
Тип майбутнього має риси астенічні. Це - улюблений сюжет картин Боттічеллі. Шефлер, не вдаючись у смисл художнього задуму живописця, характеризує його твори таким чином: "Його мадонни та ангели, яких він уміє так добре малювати, так чисто і виразно виліплювати, - всі вони спо-кушені. Всі вони аскетично хтиві та інтелектуально чуттєві, вони вдають із себе наївних, проте вони вже все взяли від дерева пізнання". Шефлер вказує на парадокс: "гетероподібні святі". Це й напівдіви М.Прсво. Вони ексгібіціонують, щоб, спостерігаючи вплив на чоловіка, більше переконатися у власній належності до жіночої статі. Ці "інтерсексуальні" жінки воліють мати дитину. Вони схильні до ревнощів, адже мають недостатню віру у власну жіночність. З применшенням статевої функції така жінка входить у спокій і мир, все більше віддаляється від мук дисгармонійного статевого життя. Якщо вона має розум та обдарованість, то стає центром гуртка чоловіків, які захоплюються сполученням у ній чоловічої сили духу та жіночої привабливості. Майєс надає перевагу формі минулого, яка, на жаль, іде з сучасного життя. Навіть і мода сьогодні вимагає від жінки будь-що надати своєму тілу habitus asthenico-proticus.
Підсумовуючи наведені та інші класифікації, Богомолець установлює три основних конституціональних типи: нормальної, здорової консти-туції, що втілює ідею гармонійного - морфологічно й функціонально - розвитку людського організму, та два типових ухили в протилежні сторони, що підходять до патології. Це типи астенічний та вісцеральний, або дигестивний Сіго, ingendform Майєса, але не атлетичний, за Кречмерам.
Оскільки конституція виявляється насамперед у реакціях організму на ендо- та екзогенні впливи, вона є життям динамічним, як і морфологічним водночас. Це пов'язано з типом індивідуального обміну, ритму життєвих процесів, хімічної активності, морфологічної регенерації.
Ні вегетативна нервова система, ні ендокринна не можуть бути субстра-том конституціональних особливостей. Справжньою базою є фізіологічна система сполучної тканини. Вона виявляє велику ферментативну енергію, безмежну здатність до фізіологічної акомодації, до регулювання обміну ре-човин в організмі, виконання трофічних функцій. Щодо ендокринної та ве-гетативної нервової систем, то вони здійснюють вплив, змінюючи фізіологічний стан мезенхіми (сполучної тканини зародка).
Зважаючи на наведені факти. О.О.Богомолець встановлює чотири мезенхімальних типи конституції: астенічний - з переважанням тонкої, ніжної сполучної тканини; фіброзний -- з домінуванням щільної волокни-стої сполучної тканини; пастозний - з переважанням сирої, пухкої сполуч-ної тканини, що має надто розвинену жирову тканину. Свої дослідження типів конституцій Богомолець виклав у працях: "Конституція і мезенхіма'' (1924). "Ендокргінія та конституція" (1925), а також - "Криза ендокринології" (1926). Цю проблему також висвітлено у його широковідомій праці "Продовження життя" (1938).
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве