WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Екзистенція як спосіб, ціль і зміст буття людини. Екзистенціалізм та його світоглядні настановлення. М. Гайдеггер (1889—1976) - Реферат

Екзистенція як спосіб, ціль і зміст буття людини. Екзистенціалізм та його світоглядні настановлення. М. Гайдеггер (1889—1976) - Реферат

відкритість для всякої дії, протилежної сутності істини. Блукання - це відкрите місце і причина помилковості. Помилковість - це не окрема помилка, а господарювання історії складних, заплутаних способів процесу блукання. Будь-яке відношення відповідно до свого виявлення і свого зв'язку з сутнім в цілому має кожного разу свій особливий спосіб як своєрідний момент блукання. Блукання утворює простір від звичайного проступку, недогляду або прорахунку до ковзань iv промахів у важливих вчинках і рішеннях.
Проникнення в таємницю блукань є не що інше, як постановка єдиного питання, питання про те. що таке сутнє яктаке в цілому. Це питання мислиться як питання про буття сутнього. Мислення про буття, з якого першо-початково виникло таке питання, починаючи з Платона розуміється як "філософія", завдання якої - у розкритті глибинної методології рефлек-сивності - закономірних складових здатності мислення пізнавати себе, здатності людини осягати сутність власного буття.
Головне питання людського буття - навчитись осягати себе, а значить навчитись мислити. Людина може мислити, оскільки має можливість для цього. Але одна лише ця можливість ще не гарантує нам, що ми можемо мислити. Оскільки могти щось -· означає допустити це щось в його сутність і невідступно тримати відкритим цей доступ. Проте ми можемо завжди лише те, що є бажаним, те, до чого ми так розкуті, що його допускаємо. Насправді для нас бажаним є лише те, для чого (чи для кого) ми самі є бажаними, бажаними в нашій сутності.
Ця бажаність, прихильність є звернення, звертання, поклик. Це кличе нашу сутність, викликає нас в нашу сутність і таким чином тримає нас у ній. Тримати значить власне охороняти. Але те, що тримає нас в нашій сутності, тримає нас лише доти, доки ми. з нашого боку, самі утримуємо те, що тримає нас. А ми утримуємо його, доки не випускаємо його з пам'яті.
Пам'ять людини - це зібрання думок. Думок про що? Про те, що утримує нас в нашій сутності постільки поскільки ми його мислимо. Коли ми осмислюємо його, ми обдаровуємо його пригадуванням. Ми віддаємо його до царини пригадування, згадування, оскільки воно є бажаним для нас як поклик нашої сутності. Власне, людина може мислити лише тоді, коли бажає того, що повинно в собі осмислюватись.
Коли йдеться про те, що людина повинна вчитись мислити, то мається на увазі те, що людина вчиться, коли вона приводить свій спосіб дії у від-повідність з тим, що звернене до неї у даний момент у своїй сутності. Мис-лити людина вчиться тоді, коли підпорядковує свою увагу тому, що їй дає-ться для осмислення.
Людська мова, стверджує Гайдеггер, називає те, що належить до сутно-сті друга і з неї виходить, що по суті своїй є дружнім. Відповідно, те, що в собі повинно осмислюватись, у свою чергу вимагає осмислення. Все, що вимагає осмислення, дає людині змогу мислити. Але воно тільки тому й підносить цей дар, що достеменно є тим, що повинно осмислюватись.
Те, що вимагає осмислення, виявляє себе в тому, що ми ще не мислимо. Все ще не мислимо, хоча стан світу все більш настійливо вимагає осмис-лення. Здається, що хід подій сприяє тому, щоб людина діяла, а не перебу-вала лише в самих уявленнях про те, що повинно бути і як потрібно це зро-бити. Тобто в конкретних моментах життєдіяння людині досить часто не вистачає передусім дії, а не мислення. Проте іноді досить підстав для того, щоб стверджувати, що людина занадто багато діє і занадто мало мислить.
У сучасному світі, розмірковує Гайдеггер, мислення набуває особливого соціального, суспільного тощо статусу. Про це свідчить поряд з іншими фактами той, що філософія, як осередок мислительної дії, сьогодні привертає до себе неабияку увагу і перебуває в центрі живого інтересу, який стає дедалі більш діяльним. Філософи - це мислителі. Вони називаються так, тому що мислення у своїй довершеній, еталонній формі відбувається саме у сфері філософствування.
Сучасна людина напрочуд активно цікавиться філософією, всім, що пов'язано з технікою філософствування тощо. Філософія перебуває в центрі "інтересу". Interesse значить: "бути серед речей, між речами, знаходитися в центрі речі і стійко стояти перед нею". Проте сьогоднішній інтерес, вказує Гайдеггер, цінить лише цікаве. А воно є таким, що може вже в наступний момент стати даремним і змінитися чимось іншим, що нас торкається дуже мало. Сьогодні люди нерідко гадають, що, вважаючи якусь річ цікавою, вони наділяють її своєю увагою. Насправді ж досить часто саме таке ставлення принижує інтересне, цікаве до рівня даремного і досить скоро відкидає як нудне.
Досить часто інтерес до філософії зовсім не свідчить про готовність ми-слити. І те, що ми роками досить настійливо вивчаємо твори великих мис-лителів, ще не гарантує того, що ми мислимо чи хоча б готові вчитись ми-слити. Заняття філософією може навіть створити ілюзію того, що ми мис-лимо, оскільки у такий спосіб "філософствуємо".
Твердження, що ми ще не мислимо, може означати не тільки відсут-ність уміння чи готовності до цього. Досить часто ми не мислимо тому, що те, що вимагає осмислення, у певний час постає таким, що ще не дає змоги мислити. Те, що вимагає осмислення, - це те, що дає змогу мислити. Воно "кличе" нас, щоб ми до нього повернулись саме у мисленні. Воно дає нам те, що має в собі. Воно має те, що є воно саме.
Сутнє кличе до себе, вимагає розуміння й осягнення себе. Адже через таке пізнавальне ставлення до сутнього загалом, до буття людина отримує спроможність пізнати й осягнути саму себе, свою буттєвість, свій світ, свою індивідуальність, власне "Я". Це -- власне філософська рефлексія, яка, проте, може бути доступною не лише фаховому способу пізнання. Вона тому і є "філософською" (у стародавньому, античному розумінні), що відкриває людині спроможність самостійно осягнути світ.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве