WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Екзистенція як спосіб, ціль і зміст буття людини. Екзистенціалізм та його світоглядні настановлення. М. Гайдеггер (1889—1976) - Реферат

Екзистенція як спосіб, ціль і зміст буття людини. Екзистенціалізм та його світоглядні настановлення. М. Гайдеггер (1889—1976) - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Екзистенція як спосіб, ціль і зміст буття людини. Екзистенціалізм та його світоглядні настановлення.
М. Гайдеггер (1889-1976)
Мартін Гайдеггер - видатний німецький філософ, усесвітньо визнаний як фундатор екзистенціалізму - одного з провідних напрямів у філософії XX століття. Після захисту докторської дисертації під керівництвом Г.Ріккерта Гайдеггер асистував у Е.Гуссерля, а з 1923 по 1928 р. був професором Марбурзького університету. У 1929 р. замінив Гуссерля, який пішов у відставку, на кафедрі філософії Фрайбурзького університету.
Трактат М.Гайдеггера "Буття і час" вийшов друком навесні 1927 р. Мета його визначається автором як необхідність поставити заново питання про смисл буття, а також як конкретна розробка поняття й сутності буття.
Буття є кожного разу буттям сутнього, стверджує Гайдеггер. Всесвіт сутнього в усіх своїх сферах може стати полем висвітлення й окреслення певних предметних сфер наукового знання - історії, природи, простору, життя, присутності, мови та ін. Останні зі свого боку дають змогу у відповідних наукових пошуках тематизувати себе у предмети.
Наукове дослідження здійснює виділення і попередню фіксацію пред-метних сфер наївно й умовно, "на чернетці". Розробка сфери в її основоструктурах певним чином вже досягнута донауковим досвідом і тлумаченням кола буття, в якому окреслена сама предметна сфера.
Власний "рух" наук розгортається у більш-менш радикальній та про-зорій для самої себе ревізії основопонять. Рівень науки визначається тим, наскільки вона здатна на кризу своїх основопонять.
У XX столітті можна споглядати як системні, так і локальні кризи прак-тично в усіх галузях наукового знання. Найбільш міцна й сувора наука - математика - потрапила у "кризу основ". Теорія відносності фізики похо-дить із тенденції виявити властивий самій природі взаємозв'язок, як він постає сам по собі. У біології пробуджується спроба вийти за межі визначень організму й життя, запропонованих механіцизмом та віталізмом, і таким чином заново переглянути буттєвий рід живого як такого. В історіографічних науках про дух безпосередній порив до історичної дійсності через свідчення і традицію посилився: історія літератури має стати історією проблем, що розглядаються в тих чи інших літературних творах. Теологія шукає більш первинного, вихідного, зумовленого смислом самої віри тлумачення буття людини як шляху до Бога.
Основопоняття - це такі визначення, в яких об'єктна царина усіх те-матичних предметів досягає достатньої зрозумілості для забезпечення по-зитивного дослідження. Своє автентичне засвідчення й "обґрунтування" ці поняття отримують лише у такому ж вихідному дослідженні самої предмет-ної області. Оскільки кожна з цих областей отримана із сфери самого сут-нього, таке дослідження, що упереджує і створює основопоняття, означає не що інше, як тлумачення цього сутнього та основопобудови його буття.
Таке дослідження повинно передувати позитивним наукам. Воно є про-дуктивною логікою в тому сенсі, що ніби упереджуючим стрибком вступає у певну буттєву сферу, уперше розмикає її у структурі її буття й надає здобуті структури у розпорядження позитивних наук як прозорі орієнтири для нашого запитування.
Так, наприклад, у філософському розумінні первинними є не теорія формування понять історіографії і не теорія історіографічного пізнання, проте також і не теорія історії як об'єкта історіографії. Первинною є інтерпретація власне історичного сутнього у контексті його історичності. Йдеться про здійснення онтологічного дослідження щодо предмета пізнання тієї чи іншої предметної області наукового знання.
У своєму дослідженні "Кант і проблема метафізики" Гайдеггер через тлумачення "Критики чистого розуму" розглядає ідеї фундаментальної онтології, що може постати обґрунтуванням достеменної метафізики як за-собу пізнання буття людини у цілокупності його виявів.
Кантівське обґрунтування метафізики, на думку Гайдеггера, повинно втілитися в ідеї філософської антропології. Антропологія - це людино-знавство. Вона охоплює всі свідчення про природу людини як даного тілесно-душевно-духовного єства. На долю антропології випадає вста-новлення не тільки наявних властивостей людини як певного, відмінного від тварин та рослин виду, а й її прихованих схильностей, відмінностей за характером, расою, статтю. Але оскільки людина не просто має місце як природна істота, але діє й творить, антропологія також повинна осягати й те, що вона "робить в себе", може й повинна зробити. Останнє ґрунтується, врешті-решт, на тих фундаментальних установках, в яких перебуває людина як така і які ми називаємо ''світоспогляданнями", чия "психологія" охоплює все людинознавство.
Все, що поєднується в антропології (соматичний, біологічний, психо-логічний способи дослідження людини, характерологія, психоаналіз, педа-гогічна психологія, морфологія культури й типологія світоспоглядань), не тільки є неосяжним за змістом, а й передусім принципово відрізняється за постановкою питання, за запитом, обґрунтуванням, за ціллю викладу й формою повідомлення і, нарешті, за вихідними передумовами. Відтак ан-тропологія постає настільки всеохоплюючою, що її ідея губиться у цілковитій невизначеності.
Гайдеггер зазначає, що сьогодні антропологія вже не є дисципліною: це - позначення основної тенденції сучасної позиції, відношення людини до себе і сутнього загалом. Антропологія не лише шукає істину про людину, а й претендує на розв'язання питання про те, що може означати істина взагалі.
Пропонуючи історичну оцінку сучасності з погляду різнобічності знань про людину, Гайдеггер стверджує, що жоден час не володів стількома різноманітними знаннями про людину, як наш. Жоден час не виражав своє знання про людину настільки переконливим чином, як наш. Жоден час не досяг такої довершеності у доступному й легкому представленні цього знання, як наш. Але й жоден час не знав менше про те, чим є людина, ніж наш. Для жодного часу людина не поставала більш проблематичною, ніж для нашого".
Ще Макс Шеллер сказав, що "у певному розумінні всі центральні проблеми філософії можна звести до питання про те, чим е людина і яку метафізичну позицію й місце вона посідає всередині цілісності буття, світу й Бога". Однак сам він указував, що "людина - це вельми широка, строката, багатоманітна істота, отже будь-яка дефініція вийде досить обмеженою. У неї занадто багато граней".
Можливо, розмірковує Гайдеггер, основна складність філософської антропології полягає не стільки у розкритті систематичної єдності сутнісних визначень цієї багатоманітної істоти - людини, скільки у самому понятті філософської антропології. Звичайно, антропологія може називатися філософською, оскільки її метод є філософським, наприклад у сенсі сутнісного дослідження людини. Таке
Loading...

 
 

Цікаве