WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Ейдетичний напрям у психології. Е.Йєнш - Реферат

Ейдетичний напрям у психології. Е.Йєнш - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Ейдетичний напрям у психології.
Е.Йєнш
Викладаючи основи ейдетизму, Л.С.Виготський зауважував: "Звичайно будь-який новий психологічний напрям починає з певного окремого фанта-стичного відкриття в якій-небудь галузі психології, ·- відкриття, яке серйозно розширює коло наших уявлень про даний предмет, що дає мож-ливість у новому світлі подати стосовні до нього явища. Цей вихідний пункт будь-якого нового напряму коріниться в галузі добування нових фактів, нового матеріалу і спроб осмислити і теоретично усвідомити цей матеріал". Кожне нове фактичне відкриття, що виходить просто за мела накопичення деталей, вимушено створювати власну систему для пояснення й розуміння знайдених нових фактів та залежностей. Отже, коли йдеться про побудову нової наукової концепції або започаткування нового наукового напряму, передусім слід говорити про центральне фактичне ядро, що лежить в основі цієї теоретичної конструкції. Відповідно, ейдетизм як окремий напрям психологічної науки має бути розглянутий в його фактичній основі і теоретичній конструкції.
Виготський кваліфікує ейдетизм як новий напрям у психології, як учен-ня про суб'єктивні наочні образи, що спостерігаються у дітей та у підлітків на певній фазі їхнього розвитку. Ці образи були описані в 1907 році В.Урбанчичем. Але останній не побачив більш широкого теоретичного значення цього факту, навіть не вивчив його досить ґрунтовно. Цю справу було виконано Еріхом Йєншем у Марбурзі у 20-х роках, а вже відтоді ця інтерпретація набула поширення по всьому світі.
Ейдетизм (грец. ейдон - бачу, ейдос - образ, картина, ідея) є напрям у психології, який ґрунтується на здатності людини бачити на порожньому екрані картину або предмет, яких немає, але які перед тим перебували у полі зору людини. Ейдетичні образи відрізняються від образів послідовних (додатковим кольором). Є образи, що мають у своїй основі слідові подраз-нення, які відтворюються у мозку то більш яскраво, то більш тьмяно. Між цими двома формами образів пам'яті (послідовними та слідовими) існують образи ейдетичні - яскравого наочного характеру. Виготський зауважує, що відкриття цієї проміжної форми пам'яті вказує на фактичну основу ново-го вчення. ОЛурія зазначає, що феномен ейдетизму (як реальний факт психічного життя) значно більше поширений серед представників професій художнього типу. Ейдетичні образи досить пластичні і більш виразно змінюються під впливом емоцій, інтересу, Інтелеісгу, практичного досвіду.
За вченням Йєнша, основою розвитку психіки є певні первинні струк-турні образи споглядання (Anschaungsfilder) як властиві суб'єкту "недиференційовані єдності", від яких протягом життя дитини під впливом навколишнього світу виділяються сприймання та відчуття, а також уявлення. Проте повної їх диференціації не спостерігається, і на сприймання завжди впливають ейдетичні "образи споглядання". Діти мають значну здатність до ейдетизму, тому що в них первинні ейдетичні основи психіки ще не дифе-ренціювались. Інколи ейдетизм може зберігатися протягом усього життя поряд з диференційованими сприйманням та уявленням (Гете, Мюллер).
Згідно з системою вихідних теоретичних визначень ейдетичного напря-му, ейдетичні образи - це розумові образи речей, які раніше були у сприй-нятті, а тепер характеризуються чистим і живим уявленням. Ейдетичний образ розуміється як особливо ясний і деталізований зоровий образ речей, іноді навіть через місяці після актуального їх бачення. Ейдетичний тип Йєнш визначає як конституціональний тип, що ґрунтується на різного роду ейдетичних образах, що виявляються у людей та асоціюються з особистісними відмінностями, які виникають на основі відмінностей в перцептуальному та пізнавальному функціонуванні.
Психолог Рікель провів типовий ейдетичний дослід. Дитині 10-ти років показали протягом дев'яти секунд невідому їй картину. Далі картину було знято, і залишився сірий екран. Але дитина продовжує бачити картину в усіх деталях, описує її, читає слова, які є на картині. Експеримент тривав 5,5 хвилини. Через півгодини дитина продовжує чітко бачити на екрані сприй-няті раніше предмети. Проте ще через годину образи починають зникати.
Таке бачення предмета або картини, яких вже немає перед очима піддослідного, і є феномен ейдетизму. Психологи Марбурзької школи за-являють, що ейдетизм є закономірною і необхідною фазою в розвитку пам'яті, фазою, яку з необхідністю переживають усі діти. Правда, цей фе-номен не виражено однаково у всіх дітей. Існують різні ступені ейдетизму і різні форми його вияву.
Йєнш встановлює п'ять ступенів становлення ейдетизму, які визнача-ються конституцією тіла, внутрішньою секрецією, особливостями індивідуальності, віку, раси, географічних умов тощо. Було встановлено, що кількість дітей-ейдетиків у Центральній Європі наближається до 40%.
Деякі дослідники вважають ейдетизм явищем, що має певну винят-ковість. Проте діти з латентною формою ейдетизму становлять близько 100%. Виходячи з особливостей прояву ейдетизму, Еммерт та інші вважають ейдетизм усезагальним ступенем в розвитку пам'яті.
Йєнш спробував пов'язати особливості ейдетизму з особливостями кон-ституційних типів. Один із них - базедовоїд (Б-тип). Тут дається взнаки підвищена функція щитоподібної залози. Другий тип - тетаноїд (або Т-тип) виявляє тетанію. Його ейдетичні образи тісно пов'язані з уявою і загальним психічним життям. Дитина вважає ці образи частиною свого "Я", своїм багатством, хоча особливості цих образів залежать від інтересу, настрою тощо.
У подальшому ейдетизм вивчався з генетичної точки зору. Ейдетичні явища поширені серед примітивних народів і пов'язані з особливостями пам'яті. Йєнш зазначав, що особливості репродукції у примітивних народів збігаються з особливостями репродукції в ейдетиків, тобто раннім стадіям розвитку загалом властивий ейдетизм. Було також встановлено, що первісне мистецтво, міфологія, мова психологічно пояснюються ейдетизмом. Отже, ейдетизм має свої особливості в генезисі психіки, в типології пам'яті, у психічному розвиткові та психологічних типах.
Розвиток видів
Loading...

 
 

Цікаве