WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Дослідження продуктивного мислення. М.Вертгаймер (1880—1943) - Реферат

Дослідження продуктивного мислення. М.Вертгаймер (1880—1943) - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Дослідження продуктивного мислення. М.Вертгаймер (1880-1943)
У дослідженні творчого мислення німецький вчений Макс Вертгаймер пропонує ряд пояснювальних принципів, які, на думку багатьох фахівців, певною мірою виходять за змістові межі гештальтпсихології. Однією із за-дач, які він пропонував своїм піддослідним - дітям і дорослим, які забули необхідні правила, - була задача на обчислення площі паралелограма. Во-на пропонувалась після пояснення, як обчислювати площу прямокутника. Рішення, як відомо, полягає в тому, щоб на основу паралелограма і на про-довження основи опускаються висоти, після чого основа множиться на висо-ту. Вертгаймер вказує, що суть вирішення цієї задачі полягає у розчлену-ванні паралелограма на три частини - прямокутник і два трикутники. Ці два трикутники, з'єднуючись, утворюють прямокутник. Таким чином, вирішення полягає у зведенні паралелограма до прямокутника.
Не підлягає сумніву, що під час вирішення задачі дійсно відбувається реорганізація її елементів, в результаті якої вони починають грати нову роль, виступають у новій функції. Проте завданням психологічного дослідження є з'ясування змісту того процесу, який спонукає людину до подібної реорганізації. З точки зору гештальтпсихології такий процес взагалі є відсутнім.
Вертгаймер стверджує, що процес рішення виникає як гештальт, кожна ланка якого визначається тим місцем, яке вона займає в гештальті. На-приклад, дитина вигукує, розглядаючи паралелограм, що у нього "погано з країв", що на одному краї не вистачає того, що є зайвим на іншому краї, а потім відрізає трикутник з однієї сторони і приєднує до іншої. Вертгаймер розглядає цей випадок як приклад, що доводить, що рішення виникає одразу як цілісне утворення, яке визначає певні кроки. Роль самої людини при цьо-му зводиться до мінімуму. Людина виступає лише як носій процесів, що відбуваються в її зоровому полі, споглядає їх результат, але своєю власною діяльністю не зумовлює і не впливає на процес рішення.
Проте насправді Вертгаймер починає досліджувати процес рішення тоді, коли піддослідні вже зрозуміли принцип рішення, а етапи, що передували цьому моменту, просто випускаються. Він сам пише про те, що діти перед формулюванням принципу "уважно думали". Чи не цей період є найважливішим у прийнятті рішення? Саме в цей час відбувається аналіз проблемної ситуації, даної схеми, в процесі чого відбувається вичленування та зіставлення елементів даної фігури, що саме й приводить до рішення задачі.
Представники гештальтпсихології не заперечують роль минулого досвіду, але вважають, що його наявність ще не забезпечує розв'язання за-дачі і що найважливішим фактором, що зумовлює утворення гештальту із частин минулого досвіду, є "спрямування" або "спрямованість". Н.Майєр, наприклад, вирішальне значення "спрямованості" для розв'язання задач доводив наступним дослідом. Він пропонував піддослідним задачу - зро-бити два маятники, що розміщені один від одного на певній відстані. Ці маятники можна було зробити, уставивши між підлогою і стелею стрижень, який підтримував біля стелі вузьку планку, відстань між кінцями якої дорівнювала заданій відстані між маятниками. Докінців планки потрібно було прив'язати шнури і отримати таким чином маятники. Кожній групі піддослідних, яких загалом було п'ять, завдання пропонувались по-різному, а також надавались різні настановлення, що мали певним чином зорієнтувати їхню діяльність.
Щодо даного досліду "спрямованість" поставала як вичленування суттєвого відношення між компонентами задачі. Відповідно, основною за-дачею експериментатора мала б бути така: прослідкувати, як виникає ця "спрямованість". Тоді, очевидно, постало б питання про результат аналітико-синтетичної діяльності, що розчленовує, вивчає, зіставляє різні частини проблемної ситуації.
Найважливішим завданням психології мислення є відкриття основних закономірностей мислення з метою навчити людей мислити найбільш ефек-тивно й творчо. З точки зору гештальтпсихології таке завдання є безглуздим, оскільки суб'єкт залишається пасивним у процесі розв'язання завдання, а весь процес розв'язання відбувається лише як діяльність мозку, де в результаті відповідного спрямування відбувається утворення гештальту.
Загалом дослідження мислення гештальтпсихологами базується на тих же засадах, що й дослідження сприймання. Це передусім положення про те, що будь-яка операція мислення являє собою акт переструктурування про-блемної ситуації, акт поєднання у зоровому полі окремих об'єктів в єдине синтетичне ціле.
В залежності від того, яке місце займають у цьому гештальті ті чи інші предмети, вони розкривають певні властивості. Таким чином виявляються знаряддєві здатності об'єктів. Виникнення гештальтів не залежить від попе-редньої аналітичної діяльності живої істоти. Весь процес утворення геш-тальту є лише проявом прагнення до рівноваги, до розрядки напруги в сис-темі феноменального поля.
Кінцевий продукт процесу мислення, на думку представників гештальт-психології, полягає у створенні нової структури, нового гештальту. Тільки включаючись у нові зв'язки і відношення, об'єкти проявляють нові власти-вості, повертаються новими сторонами. А отже, можна констатувати факт продукування нового, факт творчого відображення світу.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве