WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Досвід систематизації психологічних знань. Психологія Ф. Зімбардо - Реферат

Досвід систематизації психологічних знань. Психологія Ф. Зімбардо - Реферат

сфера психологів останнім часом стала значно ширшою та ба-гатшою. Досить часто різні фахівці роблять спроби вирішити одну й ту ж проблему різними засобами та шляхами. Прикладом можуть слугувати різні напрями психології.
З одного боку, існують установки медиків щодо досліджень ненормальної поведінки. Це - намагання звести психологічні дисфункції до фізичних причин, наприклад, органічних пошкоджень чи хімічних невідповідностей. Такої ж установки дотримуються психіатри, які спеціалізуються на аналізі духовних відхилень. За такого підходу здійснюють настанови медикаментозними або фізичними впливами (наприклад, електрошоком) і нехтують уявленням про те, що поведінка особистості має передусім соціальну природу, вкорінена у соціальний досвід. Необхідним є дослідження факторів психологічних та соціальних заміщень, а методи лікування постануть головним чином у сукупності профільованих бесід поряд із застосуванням підсилюючих засобів. Тут вступає у свої права сфера психологічної діагностики.
Обидві представлені установки можна позначити як клінічні, практичні, орієнтовані надіяльність особистості. Проте методи, що застосовуються у межах цих напрямів, репрезентують невелику частину галузей самої психо-логії. Існує ряд інших областей, в яких психологія вирішує практичні про-блеми. Це стосується таких сфер соціальної практики, як індустрія, школа, маркетинг, соціальні програми дослідження світового простору, діагностика тощо.
Задачі (цілі) психології
Психологія, як і інші науки, є результатом прояву людської допитливості і виникає із вікових бажань людства пояснити процеси, що відбуваються у Всесвіті, а також ті, що відбуваються в самій людині з метою описати, пояснити, передбачити і контролювати їх. У переліку цих завдань постає структура методологічного підходу до побудови системи психології системи завдань, які мають вирішувати психологи.
Опис. Метою всіх точних наук є опис певних аспектів природного оточення. Психолог має ставитися до людини і тварини як до "свого" обра-ного спектра пізнання. Деякі науки, як, наприклад, анатомія, обмежують себе виключно об'єктивним описом предмета своєї уваги. Чим більше ми маємо справу зі своєрідністю психології, тим більше ми розуміємо, як важливо й важко дати об'єктивний опис. Більшість живих організмів є високоорганізованими, складними й важко зрозумілими системами, але ще складніше здійснювати неупереджений опис такого феномена, яким є людська поведінка. Слід розрізняти те, що дійсно спостерігається ("пацієнт тремтить - боїться й дивиться терапевту не прямо у вічі"), і те, що з цього випливає ("пацієнт має страх").
Для психологів старе прислів'я "Хто шукає, той знаходить" має гіркий присмак. Психолог має утримуватися від тенденції "бачити те, на що очікуєш". Метод, який при цьому допомагає, має назву методу "подвійної сліпої спроби ", коли йдеться про створення багаторівневої експерименталь-ної ситуації, що у кожній наступній процедурі "знімає" очікувані похибки попередньої процедури.
Пояснення. Як стверджував свого часу Холмс (1872), "є однопо-верхові інтелектуали, двоповерхові й триповерхові інтелектуали зі скляним дахом". Усі збирачі фактів, які не йдуть далі цих фактів, є одноповерховими. Двоповерхові інтелектуали порівнюють, думають і генералізують, при цьому вони використовують напрацювання збирачів фактів, інтегруючи їх. Триповерхові люди створюють нові ідеї, мають творчий потенціал і в змозі робити передбачення; їхні кращі осяяння приходять зверху, крізь "скляний дах". Це твердження є досить показовим для сфери наукового пізнання, в тому числі психологічного.
Спостереження за поведінкою є джерелом фактів для психолога, але ці факти не мають цінності, якщо вони стоять ізольовано. Лише у тому випадку, коли вони вступають з іншими фактами у певні відношення, і через наслідки, які з цього походять, вони набувають значення й відповідності. Ненаукові твердження, як, наприклад: "молоко є рідина", "авто потребує бензину", "вода робить метал іржавим" стають науковими узагальненнями, як, наприклад: "об'єкти з протилежними полюсами взаємно притягуються"; "для горіння потрібен кисень"; "реакції, за якими настає зміцнення, вимагають частого повторення". Закономірності є узагальненнями вищого рівня, які в свою чергу є всеохоплюючими висловленнями про процеси або властивості, що мають місце у дійсності. Ці закономірності можуть отримувати статус принципів, якщо вони без винятку можуть бути виявлені й на більш широкій площині.
Природодослідник, проте, має зробити ще один крок уперед і подати свої принципи в логічному озброєнні та підпорядкуванні, відповідно до яких спостережувані факти і відповідні принципи вступають у взаємовідношення. Такі систематизовані висловлювання про відношення фактів і принципів називають теорією. Перевага тієї чи іншої теорії виявляється: 1) в її здатності пояснювати знайомі факти й відношення між заздалегідь невідомими концептами, виявленими спостереженням; 2) в її спроможності бути засто-сованою для висунення специфічних гіпотез, які у подальших дослідженнях будуть перевірені.
Також слід пам'ятати, що коли факти протягом певного часу надходять у пізнання незмінними, слід на ґрунті нових спостережень видозмінити або ж зовсім відкинути теорію, що застосовувалася для їх пояснення. У таких ви-падках намагаються сформулювати нову теорію, яка містить всі знайомі відповідні (релевантні) факти і дає можливість їх нового, більш повного пояснення.
Функція пояснення передбачає застосування класифікації - пізнавального прийому, що полягає у знаходженні порядку в неорганізованій множині фактів та можливих їх пояснень. Психологи застосовують два типи класифікацій: якісну та кількісну. Проте іноді досить складно помітити межу, що відокремлює кожний з цих типів класифікації від іншого.
Якісна класифікація постає пізнавальним прийомом, у межах якого окремо взяті феномени
Loading...

 
 

Цікаве