WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Дзеркальна інтеріоризація на основі адаптивної поведінки. Логіко-кібернетичний напрям у психології. В.Ешбі - Реферат

Дзеркальна інтеріоризація на основі адаптивної поведінки. Логіко-кібернетичний напрям у психології. В.Ешбі - Реферат

машина здатна забезпечити таку ж "самокоординацію".
У поясненні поведінки, зауважує Ешбі, неможливо застосовувати будь-які телеологічні пояснення. Завжди потрібно передбачати, що машина або тварина у певний момент поводять себе певним чином тому, що їхня фізична природа не допускає в цей момент іншого способу дії. Ми ніколи не будемо пояснювати ту чи іншу дію тим, що пізніше вона виявиться корисною. Будь-яке пояснення такого типу заведе нас у замкнене коло: адже наша мета в тому й полягає, щоб пояснити витоки, походження поведінки, яка здається телеологічне спрямованою.
В умовах здійснення поведінкового акту функціональні одиниці нервової системи поводять себе, як передбачається, детермінованим чином (принцип нейронального реле тощо). Питання про те, чи складається нервова система з частин з детермінованою або стохастичною поведінкою, ще не вирішене. Проте це питання є більшою мірою філософським, методологічним. Поведінка водночас може розумітись як детермінована, як стохастична і навіть як вільна, свободна.
Дійсне вирішення поставлених питань дасть змогу, за Ешбі, створити штучну систему, яка зможе, подібно до живого мозку, забезпечувати адап-тивну поведінку. Відповідно, надалі можна буде ставити питання про ство-рення штучного мозку, здатного до самокоординації.
Ешбі не заперечує існування свідомості, адже це факт, що даний нам раніше за будь-які факти. Усвідомлення свого особистого переживання пе-редує всім іншим видам знання. Але наука має справу тільки з тим, що одна людина спроможна продемонструвати або довести іншій. І далеко не зав-жди, стосовно не всіх питань і явищ це є можливим.
У цьому постулаті протидіютьтри моменти: по-перше, заперечення свідомості за "логікою механіцизму"; по-друге, біхевіористичне заперечення свідомості як феномена, що не пізнається об'єктивним шляхом; по-третє, ствердження відсутності свідомості як компонента при напрацюванні навичок адаптивної поведінки. Проте свідомість імпліцитно, у "знятому вигляді" входить у логіку мозкової діяльності, а більшість цих заперечень елемен-тарно порушують достеменну логічність у погляді на проблему єдності цілого (психіка, психічне) та його частин (свідомість, знання, досвід, по-ведінка тощо).
Формулюючи основні завдання свого дослідження, Ешбі пропонує таке резюме власної мети: 1) встановити природу змін, що виявляються, по-стають на "научіння"; 2) з'ясувати, чому такі зміни поліпшують адап-тацію всього організму. Створений Ешбі метод дослідження, на його дум-ку, може бути застосований до всіх матеріальних "машин", -· живих і не-живих.
Знання про "ідеальні форми" дасть змогу зрозуміти роботу багатьох механізмів, схожих з ними лише у певному наближенні. У зв'язку з адап-тивною поведінкою поняття "механізм" слід тлумачити як сукупність здат-ностей, можливостей, функцій, що дійсно реалізуються: 1) зворотний зв'язок; 2) системність зв'язку між організмом та середовищем; 3) стабільність (рівновага, стійкість, стійка рівновага тощо); 4) поле і напруженість у полі.
Зворотний зв'язок можна використовувати для корекції будь-якого .відхилення. Немає меж складності "цілеспрямованої" поведінки, на яку можуть бути здатні машини, якщо відсторонити їх від якогось конче не-обхідного фактора, стверджує Ешбі. Система зі зворотним зв'язком може бути цілком автоматичною і, втім, спроможною активно вести складний пошук мети. За умови збільшення числа перемінних (змінних) для досяг-нення стабільності потрібно лише дедалі більше і ретельніше координувати дії одних перемінних на інші.
Головна мета адаптації - досягнення стабільності, рівноваги. Основ-ний її механізм - самокоординація. "Машина" з детермінованою по-ведінкою переходить із форми, здатної лише до хаотичної, неадаптивної поведінки, в таку форму, в якій координація частин робить ціле стабільним, здатним утримувати свої сутнісні змінні у певних межах. Але тут має йтися про машину, спроможну самостійно змінювати власну внутрішню ор-ганізацію. Чи можливо це?
Здійснюючи певний відхід від біхевіористичної моделі, Ешбі все ж по-вертається до неї та обирає основним методом забезпечення адаптації метод "спроб і помилок", убачаючи в ньому великі нерозкриті можливості.
Загалом можна стверджувати, що в кібернетичному напрямі біхевіоризм знаходить своє логічне втілення, але також і завершення.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве