WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Дзеркальна інтеріоризація на основі адаптивної поведінки. Логіко-кібернетичний напрям у психології. В.Ешбі - Реферат

Дзеркальна інтеріоризація на основі адаптивної поведінки. Логіко-кібернетичний напрям у психології. В.Ешбі - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Дзеркальна інтеріоризація на основі адаптивної поведінки. Логіко-кібернетичний напрям у психології. В.Ешбі
Коли йдеться про логіко-кібернетичний напрям, мають на увазі таку га-лузь поведінкової психології, де зникає термінологія - й фізіологічна, і власне психологічна - в якомусь вищому синтезі. Класичною в цьому на-прямі слід визнати працю В.Ешбі "Конструкція мозку. Походження адап-тивної поведінки" (1960 p.).
З передмови П.К.Анохіна до російського виданім цієї праці: "Автор не розглядає якийсь конкретний фізіологічний механізм і не аналізує його де-талі з точки зору кібернетики та її закономірностей. Його цікавить та логічна структура, яка слугує своєрідною матрицею для будь-якого типу складних взаємодій як у межах організму, так і особливо між організмом та зовнішнім середовищем.. Сам Ешбі називає це "логікою механізму", і справді, порівнюючи різні етапи розгортання процесів у самих системах, він розкриває цю логіку і встановлює закономірну послідовність процесів там, де вивчення деталей могло б і не розкрити цієї логічної структури загалом.
Ешбі робить спробу зрозуміти грандіозну різницю між гомеостатом і реальним організмом, яка виявляється в умовах, коли і той, і інший при-стосовуються (адаптуються) до різних змін. Він дійшов сумного висновку, що гомеостату, який являє собою звичайну машину, що саморегулюється, аби адаптуватися до якоїсь зміни, потрібно багато мільярдів років, тоді як живому організму часто досить для цього всього декількох часток секунди.
Цей простий математичний розрахунок Ешбі слугує основною відправною ідеєю у вивченні та побудові гомеостату, що пристосовується. Другою змістовою складовою досліджень Ешбі є проблема розкриття тих логічних структур механізму пристосування, які відрізняють організм від механічного автомата.
Ешбі намагається розкрити складні й "прості" ультрастабільні системи. Цей аналіз здійснюється не в застосуванні до якогось конкретного біологічного або механічного процесу, а у площині логічних взаємовідношень. Висновок Ешбі можна використовувати як на рівні підкоркових функцій мозку, так і у масштабі міжмолекулярних взаємодій у межах однієї клітини.
Анохін бачить тут лише механістичний підхід, вимагаючи, щоб кри-терієм діяльності систем був визнаний принцип виживання. На його думку, тут ігноруються два украй важливих фактори, що спрямовують всю лінію "спроб та помилок" і обов'язково приводять тварину до найбільш бажаного вирішення будь-якого завдання. А разом із тим, ці фактори - стабільність уроджених констант організму та підкріплювальний характер життєво важливих стимуляцій, - власне, визначають і завершують кожну лінію поведінки такої мультистабільної системи, якою є людина та вищі тварини.
Сам Ешбі відмовляється у будь-якій формі вносити в оцінку взаємодії живих систем з зовнішнім світом критерій корисності, поняття вродженості тощо. Вихідним питанням для себе він вважає таке: як за своїм походженням узагалі можливий біологічний рівень в плані адаптивної поведінки?
Ешбі не розглядає всі мозкові механізми, пропонуючи вирішення однієї конкретної проблеми - походження унікальної здатності нервової системи забезпечувати адаптивну поведінку. Його вирішення базується на факті, що поведінка нервової системи є адаптивною, і на гіпотезі, згідно з якою вона за своєю суттю є "механістичною". Далі слід визнати, що ці два положення не є непримиренними між собою, і зробити спробу встановити, який механізм міг би поводити себе настільки відмінно від побудованої досі машини. Слід також з'ясувати, які властивості повинна мати нервова система, щоб вона могла поводитися "механістично" і в той же час - адаптивно, або дедукція була суворою, необхідно розробити, відповідно, "логіку механізму". До останнього часу обговорення механізмів того чи іншого явища велось у поняттях, цілком пов'язаних з його конкретним втіленням - механічним, електронним, нейронним і т. д. Сьогодні слід скористатися логікою чистого механізму, не менш жорсткою, ніж геометрія. Цій логіці доведеться відігравати фундаментальну роль у розумінні складних біологічних систем, яку геометрія відіграє в астрономії. Без такої логіки вирішення названої проблеми є неможливим.
Ешбі прагне показати, що сутнісна відмінність між мозком і будь-якою створеною досьогодні машиною полягає в тому, що мозок широко викори-стовує метод, котрий поки що мало застосовується в машинах. Якщо роз-крити цей метод, можна зробити поведінку машини такою адаптивною, наскільки ми забажаємо. В той же час розуміння цього методу, можливо, дасть змогу пояснити навіть адаптивну здатність людини.
На думку Ешбі, з розгляду треба вилучити рефлекторну поведінку. Ос-новну увагу слід приділити поведінці, що отримується в результаті научіння. Центральні питання тут: які зміни відбуваються в мозку під час процесу научіння і чому поведінка в його процесі змінюється "на краще"? Наступне питання: якого роду механічний процес міг би мати таку ж здатність до самовдосконалення? Тут необхідно пам'ятати, що, розглядаючи окремі частини системи, не можна побачити їхні зміни на краще. Головне у цьому процесі проступає лише через взаємовідношення частин.
Завдання дослідника полягатиме у створенні належної координації між частинами. Якщо мозок робить це автоматично, то необхідно з'ясувати, яко-го роду
Loading...

 
 

Цікаве