WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → "Декларація" психолога. "Бліді коні Апокаліпсису". Ст. Цвейг (1881—1942) - Реферат

"Декларація" психолога. "Бліді коні Апокаліпсису". Ст. Цвейг (1881—1942) - Реферат

яка свій лікарський талант зробила мистец-твом. Зростає опір академічній медицині, з'являються цілителі, незалежні лікарі. Саме "романтична" медицина як філософсько-поетична творчість прагне відшукати вищу форму цілісності людської істоти, вищу форму тілесно-душевної єдності. Саме ця медицина з безумовною вірою у всесвітню одухотвореність природи обстоює думку, що природа є наймудрішою цілителькою. Організм, який сам себе підтримує і перетворює, без будь-якої допомоги справляється з хворобами. Істинне зцілення завжди здійснюється зсередини, а не ззовні. Ось чому Месмер основує своє магнетичне вчення на волі людини до здоров'я, "християнська наука" Бекер-Едді - на плідній міці самосвідомості. Інші цілителі звертаються до природних стихій.
Наука бачить у людині об'єкт хвороби. Проте, навпаки, людину слід розглядати як суб'єкт, як носія і головного виконавця лікування. "У цьому звертанні до хворого - схаменутися душею, зібрати воєдино свою волю і цілісність своєї істоти протиставити цілісності своєї хвороби" і полягає єдиний зміст усіх психічних методів. "Того, хто знає, які чудеса може здійснити Логос, творче слово, це чудодійне потрясіння вуст у порожнині, що створює незчисленні світи і незчисленні світи руйнує, не вразить факт, що в науці лікування, як і в усіх інших сферах, безліч разів здійснювалися за посередництва єдиного слова істинні чудеса, що тільки через словесне звертання і погляд - цих посланців від особистості до особистості - у ба-гатьох випадках могло бути відновлене, виключно впливом на дух, здоров'я в організмах зовсім розхитаних". Головне у такому зціленні Цвейг бачить у "законі взаємодії" вищого порядку між тілом і душею. Лікар і пацієнт сидять поруч і тільки розмовляють. Тут нема ніякого арсеналу технічного оз-броєння, але цей стародавній метод діє ефективніше, ніж терапія, що про-сунулась далеко вперед. "Та обставина, що ходять залізничні поїзди, - пи-ше Цвейг, - не внесла ніяких змін у душевну конституцію людства, але хіба не підвозять вони щорічно до Лурдського гроту сотні тисяч паломників, які чекають на чудесне зцілення тільки звідти?"
Цвейг не заперечує великих здобутків наукової медицини. Але вважати її за єдино можливий метод допомоги хворій людині неправомірно. У середовищі кращих лікарів відчувається смуток за минулим універсалізмом, намір знайти шляхи від замкненої, локалізованої патології до конституціональної терапії, до розуміння людини "під знаком особистості". Нові наукові дисципліни - вчення про типи, фізіогноміка, психоаналіз, індивідуальна психологія - намагаються використати досягнення позаакадемічної психології, явища навіювання, самонавіювання. Відкриття Фрейда, Адлера дедалі наполегливіше оволодівають увагою вдумливого лікаря. Після того як віками сувора й однобічна наука досліджувала матерію і форми мертвого тіла, знову виникає питання про "дух, що створює для себе тіло".
Саме у натуральних виявах людської істоти і виявляється подвиж-ництво культури. Людина здійснює подвиг. Як основний осередок психічного його і розумів Цвейг.
Свій метод розкриття історично-культурних феноменів Цвейг описує так: "Мені дано втілювати ідеї в образах. Розповідь про те, як думка росте в людині і потім проростає через неї в світ, така картина із галузі духовно-душевного життя більш яскраво... відобразить ідею, ніж будь-який історико-критичний нарис". Цвейг вибрав трьох людей, які, йдучи самостійними і навіть протилежними шляхами, втілили в життя для сотень тисяч людей ідею лікування духом. Месмер - навіюванням, укріплюючи волю до здоров'я, Бекер-Едді - ''хлороформуючи" екстатизм могутньої віри, Фрейд - закликаючи до самопізнання та усунення власними силами психічних конфліктів, які пригнічують сферу підсвідомого.
Сам Цвейг не користувався згаданими методами ні як лікар, ні як пацієнт. Разом із тим він цілком слушно зауважував, що ці теорії та відповідна практика змогли стати дійовими саме тому, що довели до край-ності ідеї, що містяться в них: "Душа має з хвилею, що прагне до своєї мети, те спільне, що вона шукає для себе крайніх форм". Далі він наводить слова Поля Валері, які блискуче підтверджують цю думку: "Лише крайність надає світові його ціну, лише середній рівень надає йому стійкості".
Для демонстрації майстерності Цвейга розкривати творчий дух людини можна взяти лише заключний акорд його трилогії - щодо значення Фрейда в історичному поступові психології. До появи психоаналізу психологія була нежиттєвою академічною дисципліною, не бачила людини, глибини її страждань перед лицем світу. Цей поворот здійснив Фрейд. Лише спираю-чись на його досягнення, психологія змогла діяльно сприяти створенню но-вої особистості в педагогіці, лікуванню хворих у медицині, оцінці людських помилок у судочинстві, розумінню творчих засад у мистецтві. Тлумачачи неповторну індивідуальність як найважливіший психічний феномен, психо-логія ввійшла у свята святих людської істоти.
Саме вирішуючи ці питання, Фрейд мимохіть виконав сокровенну волю епохи. Ніколи, пише Цвейг, не виявляла людина такої допитливості до свого істинного "Я", своєї особистості, як у наш час прогресуючої монотонності зовнішнього життя. Поділені на класи, живучи в однакових будинках, відпрацьовуючи за одними і тими ж машинами, маючи однакові задоволення, люди наближаються до жахливої схожості одне з одним. Але вони щосили намагаються зберегти недоступною зовнішньому тискові власну неповторну індивідуальність. "Із усіх загадок існування жодне не становить для сучасної людини такої важливості, як загадка власного буття". Саме до цього осереддя внутрішнього життя індивіда Фрейд наблизив психологію.
Як стверджує Цвейг, Фрейд "уперше розвинув з майже художньою міццю закладені в людині драматичні елементи - цю мерехтливу гру у сутінковому світлі підсвідомого, де дріб'язковий поштовх обертається найвіддаленішими наслідками і в найчудовіших сполученнях сплітаються минуле з сучасним - воістину цілий світ у тісному колооберті людського тіла, неосяжний у своїй цільності і все ж привабливий як видовище в неосягненній своїй закономірності". Повага до особистості - перша вимога її дослідження. Так вважав Фрейд. У цьомупочаток дійсної психології і будь-якого душевного лікування. Саме ці якості фрейдизму були засадою його величного впливу на культуру XX століття. Цвейг вважає вчення Фрейда істиною в тому творчому розумінні, яке міститься в незабутніх словах Гете. "Що плідне, те єдино й істинне".
Праці Цвейга були для справжньої психології найкращим ґрунтом. Слід нагадати, що всі постаті його художньо-психологічних творів так чи інакше були постатями героїчними (менш за все у військовому розумінні цього слова), а їхнім найповнішим виявом був вищий рівень учинку - подвиг. Можна тому сказати, що саме Цвейг подарував психології цей колоритний логічний осередок і розкрив за його допомогою потаємні глибини людської психіки.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве