WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → "Декларація" психолога. "Бліді коні Апокаліпсису". Ст. Цвейг (1881—1942) - Реферат

"Декларація" психолога. "Бліді коні Апокаліпсису". Ст. Цвейг (1881—1942) - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
"Декларація" психолога. "Бліді коні Апокаліпсису". Ст. Цвейг (1881-1942)
Стефан Цвейг скінчив життя самогубством у час, коли Друга світова війна ще тільки набирала масштабів. Він дійшов висновку, що Європа - його духовна вітчизна - знищує сама себе. Це насамперед стосується долі особистості у сучасному йому світі. У своїй "Декларації" він зізнався: "Щоб у шестидесятилітньому віці почати нове життя, потрібні особливі сили. А мої вже вичерпано довгими роками безпритульних мандрів. Ось чому я вважаю за краще своєчасно і гідно піти з життя, в якому вищим благом для мене була особиста свобода та розумова праця, що давала мені велику радість. Я вітаю всіх моїх друзів. Можливо, вони побачать світанок після тривалої ночі. Я, найбільш нетерплячий, відходжу раніше за інших".
У статті "Смерть Стефана Цвейга" австрійський романіст Ф.Верфель зауважив, що Цвейг пізнав усю безодню життя як художник і психолог. У мемуарах "Вчорашній світ" Цвейг писав: "Ми перегорнули від корки до корки каталог усіх катастроф, які тільки можна уявити... Я сам був сучасни-ком обох найбільших воєн в історії людства... Усі бліді коні Апокаліпсису проскакали через моє життя - революція, голод, інфляція, терор, епідемія, еміграція... Нам довелося побачити війни, що почалися без оголошення, концентраційні табори, тортури, пограбування і масове бомбардування без-захисних людей. Для нашого покоління не існувало, як для минулих, мож-ливості заховатись, перебувати осторонь подій. Не було країн, куди можна було втекти, ні спокою, який можна було б купити, завжди і всюди нас на-здоганяла доля і втягувала у свою жадібну гру".
Цвейг переживав історію дуже гостро, адже це був головний предмет його художніх відтворень. Не просто історія, а доля людини у всесвітній історії. І навіть у творах, де історична тема не виходила на перший план, подих історії завжди впливав на дії героїв. Це була історична психологія в особах. Філософія і психологія історії визначали особливості усіх творів письменника - художніх, публіцистичних, популярно-наукових.
Про психологічний запал своїх творів Цвейг пише так: "Може бути, ми добросовісні психологи, глибокі дослідники, пристрасні теоретики, але ми не збудували нового світу. Ми тільки свідки і споглядачі великого перелому, і наша цінність - у правдивості і смиренності; ми повинні усвідомлювати, що тільки прокладаємо шлях новим поетичним силам, що створюють і пе-ретворюють світ, - обранцям, які були завжди та які неминуче прийдуть знову звершати свою святу й необхідну справу".
Цвейг народився у Відні - столиці двоєдиної Австро-Угорської імперії. Діти й підлітки часто виступають героями його творів, і через майстерність письменника стає доступною для споглядання й розуміння незбагненна дитяча психологія. Зокрема, за глибиною психологічного аналізу "Палка таємниця" вважається одним із найвагоміших творів письменника.
У 20-ті роки Цвейг інтенсивно працює над створенням біографічних нарисів (Казанова, Стендаль, Роллан, Толстой, Гельдерлін, Клейст, Бальзак, Достоєвський та ін.).
Слід назвати також цикл мініатюр "Зоряний годинник людства", ро-мани-дослідження "Тріумф і трагедія Еразма Роттердамського", "Марія Стюарт", "Подвиг Магеллана", "Нетерпіння серця".
Те, що Цвейг обрав методологією психологічного аналізу, є саме под-виг видатних людей. Дещо повторюючи методологічні підходи Т.Карлейля, Цвейг зробив основою свого художнього дослідження структуру подвигу, яка й надає життю знаменного підвищення. Воно і стає головним предметом уваги Цвейга практично в усіх відтворених ним біографіях.
Спеціальний "психологічний" зміст мають романізовані біографії Ф.Месмера, М.Бекер-Едді та З.Фрейда. Тут цікаве подвоєння: видатний художник-психолог пропонує життєписи трьох видатних психологів. Цю трилогію Цвейг назвав "Лікування і психіка". Задум полягав не тільки в художньому описі життя знаменитих людей, а й у розкритті методів лікування психічних хвороб, а вже на цій основі - розкритті великої таємниці психічного буття людини. Трилогія є справжнім науковим твором, в якому висвітлено проблеми месмеризму, "християнської науки" і психоаналізу.
Месмер, використовуючи медично-астральні уявлення про місце людини в космосі, намагався встановити "універсальні закони розвитку світу", що зводяться до сили всезагального тяжіння. Він публікує книгу "Опис лікування за допомогою магніту". Визнаючи неабиякі досягнення Месмера у цій галузі, Баварська академія обрала його своїм членом. Згодом Месмер використав лікування рукою у спеціальних магнетичних сеансах. Подразнення пальцями нервових вузлів давало полегшення пацієнтам. Ви-користовуючи "життєву силу", Месмер підійшов до дослідження таких психічних феноменів, як навіювання і гіпноз. Проте реакція академічної ме-дицини була негативною. В 1784 р. було здійснено перегляд месмерівського методу лікування, відкинуто уявлення про "флюїди" та "тваринний магнетизм". Магнетичні сеанси були кваліфіковані як шкідливі для здоров'я людей. Далі - втрата слави, багатства, гоніння і повне забуття.
Мері Бекер-Едді (1821-1908), захворівши, звернулася до цілителя, який застосовував терапію на засадах навіювання. Мері одужала "тілом і духом". Вона створює своє власне вчення, яке назвала "моральною наукою", а згодом - "християнською наукою", її праця "Наука і здоров'я" містить ідеї теологічні, філософські та медичні з домішками астрології та містицизму. Хвороб узагалі не буває. Слід дотримуватись віри у "Християнську науку", яка забезпечить верховну владу духу над тілом. Бекер-Едді стає пророчицею і за своє життя здобуває незрівнянну славу.
Третьою фігурою, до якої звертається Цвейг, є З.Фрейд. Всі його по-чинання були піддані остракізму, адже вони виходили за межі академічної діалектики. Всі три відшукувачі таємниць людського існування вважалися то шарлатанами, то геніями, то рятівниками людства.
Академічна медицина може багато чого зробити, а ще більше - не мо-же. Хвора людина відшукує будь-які можливості для порятунку, і тут у на-годі стає її віра у можливість дива. Мабуть, хвора людина в цей час мобілізує в собі (як правило, несвідомо) якісь приховані сили. Віра людини у дієвість того або іншого прийому є неодмінною умовою успіху лікування.
У вступі до своєї трилогії Цвейг зауважує: єдине явище "хвороба" роз-падається на незліченну кількість хвороб. І саме тому сутність цієї хвороби втрачає зв'язок з духовною сутністю людини. Цвейг пише: "Зцілення здійснюється вже не як психічний вплив, не як подія незмінно чудесна, а як найчистіший і майже наперед розрахований розсудковий акт з боку лікаря: виучка замінює натхнення, підручник приходить на зміну Логосу, сповне-ному таємниці, творчого заклинання життя. Там, де стародавній магічний порядок зцілення потребував вищої душевної напруги, нова клініко-діагностична система вимагає від лікаря ясності духу, звільнення від нерво-вих негативних впливів, душевного спокою і діловитості".
Ці риси посилились без міри, коли з'явилася бездушнаістота - апарат. Творча інтуїція лікаря стала непотрібною. Хвороба перетворюється на "типовий випадок". Раціоналізація душевного доповнюється раціоналізацією організаційною. Лікарі проходять від ліжка до ліжка, не маючи часу глянути хворому в обличчя, сповнене страждання. Контакт між лікарем і пацієнтом, їхня таємнича магнетична взаємодія вже неможливі. Зникає домашній лікар, який знав пацієнта як цілісну живу істоту і був продовжувачем справи жерця і цілителя. Спеціалізація та схематизація стають головними рисами механіки медицини.
Проти бездушевності лікарських наук виступають душевні надії, страхи, молитви, обітниці, звернення до Бога. Лікар має бути лікарем за по-кликанням, а не в результаті складання державних іспитів. Як до Бетховена, Бальзака, Ван Гога люди відчувають благоговіння, так мають вони його відчувати й до тієї живої особи,
Loading...

 
 

Цікаве