WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Вчинок як минуще - Реферат

Вчинок як минуще - Реферат

перебуває у світі казкового, фантастичне - наукового. Між чудесним і фантастичним лежить неправдоподібне, цілеспрямовано придумане, вимислене. Неправдоподібне отримує якість неймовірного. Воно відбувається і тому підшукує природні причини. Проте неймовірне може бути і правдоподібним, реалістичним, як, наприклад, "Останній листок" та "Дари волхвіе" О.Генрі.
Чудесне як таке не містить у собі ніяких моральних відношень. Воно має внутрішню відмову, заперечення, передусім розкриваючи свою абсурдність, безсмисленість, поступаючись перед моральним.
Чудесне може бути прекрасним, проте іноді може поставати й жахли-вим, про що яскраво свідчать твори мистецтва - живопису, літератури, музики тощо. Проте, художній твір має спрямовувати до катарсису, до рівноваги між феноменом і ноуменом зі зберіганням їхньої сутнісної супе-речливості. Саме у цьому механізмі можна побачити передумови до ство-рення завершеної системи людської діяльності стосовно призначення люди-ни, що може бути названа психософією.
Мистецтво протягом усієї своєї історії створило безліч способів відтворювати світ у мистецьких образах. Гегель стверджував, що винайдення цих способів відбувалось у послідовності: символізм, класицизм, романтизм. Спочатку це захоплення (1) кількісною безмежністю (індійська хронологія, багаторукість, багатоголовість богів - Тримурті та ін.). Тут достеменний смисл метемпсихозу, коли душа людини поселяється у багатьох тілах, змінює їх послідовно і отримує універсальний досвід та універсальне бачення світу - таке, коли бачення збігається зі світом. Але в цьому випадку зникають і бачення, і світ. Світ - це все, що вдалося побачити, встановити. А значить, він має бути представлений як ілюзія. Так здійснюється заперечення універсальності та відбувається перехід до унікальності. Але просто визнання світу як ілюзії є голослівним запереченням. Тоді залишається нірвана як феномен свідомості. Це (2) зникаючий образ світу (явищ) - риса східної філософської мудрості.
Європейська мудрість як більш предметна шукає образ, відтворює його і будує так, що він має втілити велике ціле. Образ постає неначе афоризм. Такими є тургенєвські вірші у прозі, таким є мотив "Великого Інквізитора" Ф.М.Достоевського, такими є оповідання-мораліте Л.М.Толстого та ін. Тому (3) більш високий рівень утілення, який можна було б назвати реалізмом. Лінія "чудесне - піднесене - реальне" отримує, врешті-решт, свою завершеність. Реальне як адекватне вираження субстанційного показує, що не тільки піднесене, але й абсолютно все, якщо його вдається правильно естетично оформити, здатне виразити абсолютне. Універсальність та унікальність дійсно постають всезагальними принципами побудови реального. При цьому субстанційне та атрибутивне рівною мірою є реальними. Інакше кажучи, смисл реального - вказати через універсально-унікальний образ на реальну присутність безпосередньо невидимого абсолютного як такого. Воно не може бути виражене абсолютно, оскільки збіглося б із тим, що виражається. Смисл естетичного й полягає в тому, що воно проявляє естетично, образно абсолютне.
Можливі, звичайно, різні шляхи виявлення абсолютного у художньому образі. Босх використовує гротеск, наприклад, у "Несінні хреста". Публіка, що оточує Христа, який несе хрест, - це тілесні каліки, потвори. Фізіогномічна потворність безпосередньо виражає потворність духовну. Сам Христос піддається їхній міміці. Він виглядає нещасним. Його місія зазнала поразки. В людських душах не вдалося знайти життєдайного куточка, де можна було б посіяти благодать. Гротеск свідчить про повний збіг зовнішнього і внутрішнього в зображенні, особливо коли предметом зобра-ження виявляється різко негативне в людині. Гротеск зриває всі вуалі, за-гострює негативне. В "Несінні хреста " герої навіть не усвідомлюють свою потворність, вони насолоджуються нею, вони - в ній. Гротеск розкриває, вигортає, показує внутрішнє, як воно є. Гротеск - реалізм навиворіт. Це типізація, доведена до крайніх меж.
Протилежним гротеску є символ. Це також спосіб розкриття реального, але шляхом інакомовним. Сюди належить безконечний ланцюжок перенесень, тропів. Деякі естетики вважають символ і символізацію провідною рисою естетичного. Скіфи дали відповідь Дарієві у символічній формі (лук, стріла, жабенята та ін.), що означало: "Якщо ви не підете геть, будете знищені". Гротеск прямолінійний, безжальний. Символ скромно натякає, він дещо розмитий, він - певна загадка, він - те, що вічно переховується і ніколи до кінця не буде розгорнуте. Гротеск переважно пов'язується з тотожністю внутрішнього та зовнішнього, символ - з їх протилежністю. Будь-яке чуттєве, образне є також конечним. І хоча воно спрямоване на по-надчуттєве, воно, як символ, указує, що спроба виразити понадчуттєве завжди буде залишатися благим очікуванням. Гротеск жахливий своєю відкритістю, відвертістю. Інакомовність символіки залишає надію, що не все ще втрачене, щось може бутизнайдене.
Символ своєю скромністю вказує на невизначений, безконечний зміст, тому він зворушливий. Хоч би яким протилежним був символ відносно гро-теску, вони мають деякі схожі риси і переходять один в одного. Кожний персонаж "Несіння хреста", будучи гротескним, репрезентує все людство, символізує його. І в гротеску, і в символі має місце вихід за межі даного образу, вони представляють світ людський, світ природних стихій тощо. Вони тому глибоко реалістичні, оскільки розкривають реальність. Гротеск і символ мають бути в усіх естетичних творах. Вони розкривають міру невідповідності між універсальним та унікальним, указуючи разом із тим на їх єдність. Звичайний предмет реальності, вилучений із звичайного середо-вища і вміщений в інше, може стати символом як виразник безконечного змісту.
Відкривається лінія "гротеск - символ - елегія", яка приводить до реального - подібно до того, як реальне виступає в результаті руху чудес-ного та піднесеного. Остання форма дає подію, яка є значущою сама по собі.
Гротеск розвінчує, символ - натякає, приховує. Третій рівень - утихомирює, вкорінює людину у світі через учинок в його ситуаційному, мотиваційному та дійовому визначенні, через прилучення до великого, через "Я" як опорний пункт і через засвоєння (Я є світ). Це і є перша верхня графа схеми історії психології.
"Несіння хреста" - естетичний образ, що дає зосередження людських відношень. Людина хоче вкорінитися серед людей, сподіваючись, що це найліпший матеріал, проте - певною мірою ворожий матеріал. Микельанджело залишає надію на вкорінення і тому пропонує у своєму "Переможцеві" не вбивати полоненого.
Кожне велике полотно - це образ, що вміщує в собі увесь світ, при-страсті, страждання, його сутність, це образ світу, світу людського, світу .природи. Це відкритість світу, і він є таким, яким він є без гротеску, без символічного прикриття, без оптимізму й песимізму та будь-яких інших однобокостей. Але це ще й фаталістична приреченість, не просто віра, надія, але більше любов - не просто любов без віку та статі. Це деяка віддаленість, відчуженість подій світу від "Я", це видовище світу, і ця видовищність є його провідного рисою. Тут виявляється і злиття "Я" з ядром буття, "Я" знаходиться у цьому бутті. Видовище змінюється, воно відображається в "Я". "Я" це інше, але "Я" і віддалене від іншого. "Я" ніби око, ніби вікно - слова, в яких знаходять один і той же корінь. "Я" світло
Loading...

 
 

Цікаве