WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Вчинок як минуще - Реферат

Вчинок як минуще - Реферат

жебрацтві, я розвиваю в іншому жебрацтво, знищуючи в ньому волю до самодіяльності.
Проте якщо я даю і при цьому очікую на еквівалентну віддачу, моральні стосунки покладаються на ваги торгівця. Це те, що можна назвати децентрацією у сфері моральних відносин. Разом з такою децентрацією зникають самі моральні стосунки. Останні завжди будуються на вихідному принципі, що я даю більше, ніж отримую, і цим виявляю своє моральне єство. Рівність у стосунках "дати-отримати", тим більше прибуток - це все "від лукавого". Доброчинність має за основу нерівність вкладу мого та віддачі (меди, отримання).
Суспільство розбещує героїв, коли дає їм славу й матеріальні переваги. Героїчний, моральний вчинок, подвижництво переводяться таким чином у комерційну справу. Це довічна рента, стрижка купонів тощо. Це зворотний бік віншування героїв. Доброчинність у її вищому вираженні - героїчному - повинна створити структуру пільг для героя, що знищує в ньому повністю структуру героїчної особистості.
Від героїзму відбруньковується самопожертва. Є ініціатива самопо-жертви, є самопожертва ритуальна (камікадзе, кайтенс та ін.).В останній формі самопожертви людина повністю занурюється в іншого, фізично зникає сама, але в ідеальному залишається повністю в іншому, зобов'язуючи, обплутуючи собою. Це самознищення в іншому дорівнює знищенню іншого. Моральне підкоряє собі біологічне, етнічне тощо.
Ще однією формою морального ставлення до світу є благодать. Про її відмінність від доброчинності говорить Дон Кіхот у своєму настановленні Санчо Панса перед його вступом на посаду губернатора острова Бюаратарія. Тут відчувається своєрідне продовження Нагарної проповіді. Благодать буцімто повинна зняти протиріччя доброчинності, але в дійсності таке зняття було б закінченням моральних стосунків.
Благодать типово представлена у "Бурі" Шекспіра, "СарданапалГ Бай-рона. Йдеться про спонтанне, іманентне встановлення єдності (не тотожності під примусом, що було б рабською мораллю). В образі Просперо Шекспір дає моральний заповіт. Просперо знаходить таку хвилину, коли його вороги показали ознаки повороту до морального перетворення, переображення, але ще можуть виявити й злочинну дію. Ним створюється ситуація примирення, всепрощення, доброї волі, єднання, благодаті. Але це ще конфліктна ситуація, яку необхідно подолати, з честю витримати. Просперо стоїть перед ворогами без зброї, він залишив усі свої чудесні сили, відпустив їх на волю. Його тепер можна знищити, розчавити, знову запроторити у вигнання. Але сила Просперо - в іншому. В нього є акт примирення, заспокоєння, пропозиції заперечення ворожнечі, вільного волевиявлення (не у сенсі свавілля!), без утиснення ворожнечею. Це і є благодать. "Мир вам!" означає вищу благоприхильність, примирення протилежностей, оскільки вони виникають на основі розходження індивідуальностей.
Це координація самобутностей, їхнє творче спілкування. Вищим роз-витком моралі є її завершення, самоліквідація. Якщо існує мораль у справі людського спілкування, щось неблагополучно. Благополуччя є відсутність, самовичерпаність моралі, а присутність моралі свідчить про те, що акт при-мирення ще не завершений. Шекспір показує, яку важку ціну слід сплачува-ти заради миру (повість, "печальнеє которой нет на свете"). Вся шекспірівська психологія моральності є мораль примирення гостро конфліктуючих сторін ціною великої жертви. Ця своєрідність жертви є про-ходження людства через круги моралі. Жертва моралі має катартичний ефект. Вона витверезуюче діє на учасників моральних відношень. Всі люди виступають такою жертвою, але вони нічого не усвідомлюють, заражаючись конфліктом пристрасті. Вони усвідомлюють конфлікт, проте не усвідомлюють, що є його жертвами. Це - єдність свідомого та несвідомого в моралі (усвідомлюваного та неусвідомлюваного). Жертва є формою пере-ходу неусвідомлюваного до усвідомлюваного, є вихід із сфери моральних відношень. У цьому плані можна говорити про спокутувальну жертву Ісуса Христа. Ромео і Джульєтта постають жертвами ворогуючих сімей. Через жертву усвідомлюється необхідність переходу від одного кола моралі до іншого.
Формою очищення від гріха моралі був звичай вигнання "козла відпущення". Всі гріхи моралі передавалися козлу, а потім його виганяли. У такій дійовій символічній формі народ усвідомлював необхідність спокуту-вальної жертви. Приносили в жертву і окремих людей, і навіть цілі їх групи. Наприклад, рудих в Єгипті. Проте це лише об'єктивація жертви, яку прино-сить людство на вівтар моралі.
У великій моралі багато смутку. Хто примножує мораль, той примножує смуток. Та чи значить це, що з закінченням моралі людина втрачає опору? Це буде опора, проте вже не безпосередня, "міжособистісна", а опосередкована через предмет творчості, оригінальний продукт. Він постає замість жертви моралі.
Сарданапал, герой однойменної трагедії Байрона, потребує від Мірри вільної любові. Оточені ворогами, вони самі спалюють себе разом із троном. Вітер змішує їх попіл. Законна дружина відбула з сином з оточеного маєтку, не залишившись із чоловіком. Рабиня Мірра була піднята до вільного волевиявлення і тому сама стає жертвою моралі. Жертвою як переходом до небуття.
Жертва, що очищує від моралі, вказує на внутрішню необхідність катарсису. Арістотель вказував на катарсис в естетиці. Проте він здійснюється передусім у моралі. Та, мабуть, недостатньо. Естетичне відображення доповнює (тут специфічний закон доповнення) відношення моральні і, мабуть, поглиблює катартичний ефект. У цьому - необхідність художньої творчості. Кожний її зразок є також очищувальна жертва як об'єктивація.
Створюючий "геній" людини у сфері моральності не може виплутатися з протиріч. Аналогічне становище можна бачити у пізнавальній та естетичній діяльності, які постають як види творчості. Але всі види творчості виходять із першопочаткового відношення - суперечливості буття, що складається зі взаємопроникнення лібідо й танатос. Людина відчуває межу у пізнанні, мо-ральній та художній творчості, втілює ідею пізнання в художній формі тощо. Подорож Сюанцзяна отримала художнє втілення, і в цьому можна бачити ту художню завершеність. Наукове пізнання іноді постає в живописі. Такою є картина Рембрандта ''Урок анатомії" та ін. Вихідне буття не є моральним, як не є художнім чи гносеологічним тощо.Людина переходить від однієї форми відношень до іншої, компенсує їхню специфічну недостатність. Релігійне ставлення до світу постає як синтез відношень, проте всі вони лише підкріплюють моральне й трансформують його в теологічне.
Моральне коло - вини, любові, доброчинності - не є відхід у минуле безповоротно, а отже, людина піднімається до чимдалі вищих відношень, не піднімаючи до них відношення минулі. Навпаки, всі вони присутні у кожній моральній дії, а усвідомлюється в колений конкретний момент лише окрема її сторона. Тут найяскравіше виявляється закономірність психічного в утворенні нових його феноменів. Моральне коло втілене в предметі лібідо її танатос. Справа лише в тому, в якій мірі воно розгортає все своє багатство. В кожному відношенні, що переживається, присутні всі інші відношення, але одне виступає домінуючим, хоча б за формою, і визначає вчинок. Воно постає у світлі свідомості, у фокусі інтересу.
Естетичні відношення також розгортаються в низці гал. Вони також виходять з першопочаткового відношення
Loading...

 
 

Цікаве