WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Вчинок як минуще - Реферат

Вчинок як минуще - Реферат

самого початку допускається дуалізм. Але образ вихідної книги - це і є книжний хаос. Як же читається ця книга? Чи сучасною мовою: як наступає самоорганізація хаосу? Біхевіоризм бере як вихідне середовище вже організоване і на чистій дошці малює це ж середовище. Але принцип ор-ганізації не потребує дуалізму. Він потребує лише позиції, вихідної точки зору, аби читати цю книгу. Позиція - це не предмет, не частина, не ціле. Вона як позиція погляду відкриває в хаосі дещо. Будь-який пункт хаосу (а не дуалістичний принцип) починає організацію. З будь-якого пункту можна почати споглядання, сприймання.
Рух точки зору, бачення, сприймання в хаосі створює лінію, і в хаосі виникає "броунівський" рух. Це ланцюжок точок зору. Хаос стає таким, що його можна оглянути, охопити зором. Книга буття читається. Всі точки відліку рівноправні. Оскільки точка відліку відкриває позицію бачення, вона відкриває інші можливі точки і послідовно стає на ці, відкриті, точки зору. Тоді хаос постає як багатоманіття споглядань, а значить - множина світів, що мають індивідуалізацію як результат позиції бачення. Це схоже на лейбніцівську побудову світу - монадне бачення.
Множинність точок зору обумовлює всебачення, всезнання; відтак у казках не випадково з'являється образ всевидющого ока. Тоді весь хаос постає як такий, що складається з множини таких "очей". Він стає всевидющим та всезнаючим. Певна відстань між точками дає можливість їх порівнювати. Вони порівнюють свої позиції між собою, стають співвідносними позиціями. В тій мірі, в якій здійснюється перехід від однієї точки зору до іншої, світ не поглинається позиціями, він вільний від них, але утримує їх як базу для порівняння. Цей перехід від позиції до позиції створює малюнок буття. Співвіднесення позицій, визнання їх рівноправними на рівні минущого світу закладає основу для моральних відношень.
Дана позиція, поки немає переходу до іншої, перекриває, відводить у тінь усі інші позиції; говорячи мовою індійської філософії, напинає покри-вало Майї на всі інші позиції, зумовлюючи одиничність своєї. Проте цим самим світ перетворюється на загадку, проблему пізнання. Пізнати - зна-чить відкрити нову позицію і побачити завдяки їй дещо нове. Таким чином, первісний хаос, книга-початок переповнюється внутрішньою напругою, що виникає від зміни позицій.
Позиція А містить в собі можливість інших, вона сама є наслідком, ре-альністю попередніх (поза часом). Тому вона сповнена напруги, напруги переходу до іншої, що виводить світ до необхідності пізнання. Поява фено-мена свідомості та знання у перебуваючому світі можлива в рамках певної дистанції між позиціями, їх неперервний, диференційний перехід такої свідомості дати не може. Повинен бути стрибок, певна дистанція, щоб можна було порівняти позиції, відрізнити їх одну від іншої.
Це означає, що "одночасно" зберігаються і неперервність, і дискретність (перервність). Між границями перервності встановлюється співвідношення, яке потребує диференційного заповнення (компонентів бісоціації). Так у рамках триваючого, перебуваючого виникає необхідність мисленнєвої здібності.
Завелика дистанція порівнюваних, зіставлюваних позицій також приво-дить до втрати феномена усвідомлюваності та виникнення феномена неусвідомлюваності. Усвідомлюване й неусвідомлюване постають у їх співвідношенні та взаємному переході умовою пізнавальної діяльності лю-дини.
Зміна позицій викликає антиципацію, а в ній - основа жаги пізнання. Чому людина, знаючи дещо, знає, що це ще не все? Тому що у неї є подаль-шаантиципація позицій бачення, що йде у безконечність. Достеменне на-тхнення вміщує у собі антиципаційне бачення дійсно можливих позицій. Це позиція триваючого. В минущому теж є зміна позицій, що викликає смуток про минуле (особливе бачення) і про майбутню позицію, на якій також ле-жить відбиток смутку про минуще. Майбутнє є минущим, оскільки воно наближається. В Біблії весь час йдеться про Страшний суд, про кінець світу, що наближається.
Смисл "ученого незнання" полягає в тому, що я вважаю свою позицію бачення минущою.
Отже, самоорганізація потребує, щоб я пізнав принципово всі можливі точки зору. Дана позиція мене не влаштовує. Психічне перебуває у хвилю-ванні. Всі інші позиції бажають знайти собі місце у моїй душі. Психіка стає хаосом. Тепер вона сама потребує організації. Це означає - ємнісної оригінальної позиції. Вона являє собою бродіння у справі вибору позицій, їх констеляції, щоб стати організованою. Про це добре сказав Д.О.Куликовський. і в цьому бродінні людина відчуває себе у владі чужих стихій - винаходить демонів, богів. Іноді натхнення вважають таким, що має демонічне походження. Цей демон - зв'язний між людиною та богом (платонікське вчення про творчість).
Відтак стає зрозумілим відношення між онтологією та гносеологією. Стає зрозумілим, що людина сконденсувала в собі (у спадок) величезну кількість позицій і повинна обов'язково мати свою індивідуальність. Вона організує себе для цього через пізнання, творчість, у тому числі естетичну. Етика дає лише невпинні перегони у зміні позицій, пізнання також. Філософія її зупиняє, даючи пізнання принципів і показуючи всі можливі точки зору. Та лише естетичний ідеал здійснює катарсис від перегонів у зміні позицій. Оскільки через образ світу вміщує в собі всі позиції. Так постає його безконечний зміст. Ось зміни позицій, їхню динаміку і має вмістити у собі вчинок - провідна ланка психічного.
Через відношення всіх позицій постає вся повнота психічних визначень. Лейбніц правий, коли вказує на безконечну множинність переходів між по-зиціями (монадами), де тонкість диференціювань дає нам лише несвідомі процеси, а суміщення віддалених позицій апперцепції - акт свідомості. Все у світі тому постає маленькими перцепціями.
Філософія минущого наповнює душу тією повнотою буття, яка у певний позиції передбачає необхідність усіх інших, але й неможливість їх ре-алізувати. Вона вказує на особливу цінність пережитих, минущих позицій. Сенс минущого в тому, що воно містить у собі зміну позицій, необхідність утрати однієї, яка була реальною і тому безконечно цінною. Але кожна по-зиція відкриває можливість бачити світ, і світ стає видимим. У цьому світі можна, наприклад, визначити психічне як співвідношення позицій. Відтак і можливість нової психології.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве