WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Вчинок і світ людини - Реферат

Вчинок і світ людини - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Вчинок і світ людини.
Найбільш яскравий спосіб вираження людської діяльності - вчинок з усім багатством його суспільно-особистісної суперечливості, - з одного боку, включає до свого змісту особливості історичного рівня культури людини, з іншого - сам визначає цю культуру, будучи виявом суб'єкта історичної діяльності.
Якщо в минулих історичних епохах можна простежити найтісніший зв'язок учинку з міфологією, релігією, філософією, мистецтвом та іншими ідеологічними формами суспільного життя людини, то в XIX, а особливо у XX столітті вчинок об'єктивно пов'язується насамперед із науково-технічним прогресом. Революціонізуючий вплив науки і техніки на життя суспільства вирішальним чином визначає світогляд людини, її пізнавальні, естетичні та моральні відношення до дійсності, а через те і спосіб її суспільної поведінки. Не менш глибоким є вплив вчинку на науково-технічні досягнення людини. Вчинок стимулює і підкорює собі ці досягнення, включає їх у свою психосоціальну структуру.
У сучасних працях із психології та філософії проблема людської діяльності, її творчого вчинкового характеру набуває першорядного значен-ня. Зокрема, С.Л.Рубінштейн пропонує включити в онтологію людини дію, працю, саму людину, що творить, як необхідну та істотну ланку. В такому тлумаченні людина виступає як істота, яка реалізує свою сутність в об'єктивних продуктах своєї творчості та усвідомлює себе через них. Спе-цифіка людського способу існування визначається далі мірою зв'язку само-визначення та визначення з боку іншого (умови, обставини), характером самовизначення у зв'язку з наявністю у людини свідомих дій. Так виникають кардинальні питання про місце іншої людини в людській діяльності, причому інша людина береться тільки як спосіб, знаряддя або як моральна мета "моєї" діяльності. Виникає також питання про можливість усвідомлення безпосередніх результатів і непрямих наслідків будь-якої людської діяльності, вчинку, а також усвідомлення мотивації, детермінації людської поведінки, системи значень або цінностей. Велика кількість понять, представлених у С.Л.Рубінштейна, свідчить про істотні ознаки вчинку. На жаль, теоретично вони ще не впорядковані і виступають на передньому краї психологічної науки. Реалізація загальної теорії психіки передбачає визначення вчинкової дії та післядії як всезагального комунікативно-творчого акту, що здійснюється між людиною і світом. Виникає перше зав-дання: розкрити відношення "людина - вчинок - світ", в якому вчинок не просто опосередковуюча ланка, а всеохоплюючий зріз буття, де в певному розумінні і людина, і світ постають як діалектичні моменти.
Сучасна психологія, конкретизуючи поняття "людина", має на увазі на-самперед особистість. Російський термін "личность", маючи в собі давньослов'янський корінь, повертає нас до слова "лик". "Личность" надає "лик" субстанції. "Зріз" і є цей "лик" - самовияв субстанції, матеріального і духовного світу. Тоді протилежним терміну "личность" буде не "світ", а термін, близький за своїм значенням до "субстанції". "Личность" передбачає в собі "лик" матеріального світу, матерія в собі "безлика".
Виникає друге завдання: показати вчинок у зв'язку з його науково-технічною оснащеністю. Остання не є зовнішнім аксесуаром вчинку, а його суттєвою історико-культурною визначеністю.
Вчинок є основною ланкою, осередком будь-якої форми людської діяльності, і не тільки моральної. Він виражає будь-яке відношення між особистістю і моральним світом. Це відношення можна правильно зрозуміти, коли зміст поняття "особистість" вбере в себе те, що вже олюднене, освоєне, набуте людською індивідуальністю, - знання, уявлення, усвідомлені закони. "Великий світ", включаючи свою особистісну визначеність, є світ неосвоєний, він протистоїть своєю таємницею особистості й передчувається за світом освоєним. Наявність великого, довершеного в собі світу передчувається в уявленнях особистості, в суперечливості пізнання, в осягненні прогалин знання, в естетичному сприйманні досконалих і спотворених форм. Ось чому свідомість особистості переступає власні межі і спрямовується до "світу великого". Це можна розглядати як духовний розвиток самої людини, як розкриття "великого світу", який пізнає себе через особистість. Це можна розглядати як духовне становлення самої людини, як саморозкриття "великого світу", як всезагальний вчинок, відносно якого і людина, і сам "великий світ" виявляються у певному розумінні залежними феноменами.
Вчинок - це спосіб особистісного існування у світі. Все, що існує в лю-дині і в олюдненому світі, є вчинковим процесом і його результатом. У цьо-му вузловому осередку буття виявляється активна творча взаємодія людини і світу. Вчинок формує та виявляє найістотніші сили особистості, як і самого "великого світу". Як єдино можливий ключ, він відкриває таємницю світу у формі практичного, технічного, наукового, художнього, соціально-політичного тощо освоєння. Ось чому вчинок слід розглядати як всезагаль-ний філософський принцип, який допомагає тлумачити природу людини і світу в їх пізнавальному та практичному сенсі.
Вчинкова комунікація передбачає особистіше виділення людини зі світу. Причому особистість включає в себе не тільки вузьку суб'єктивність, наприклад яку-небудь партикулярну пристрасть, а й усі свої знання та уявлення про світ, усе пізнане, відоме, все, що виникає у сприйманні, об'єктивуючи, "проектуючи" це сприйняття назовні. Все багатство світу, яке пройшло через сприймання, мислення, свідомість людини, становить особистісний світ. Його не можна зводити до поняття біологічної істоти, що має певний набір потягів і прагне їх реалізувати. Особистісний світ не ви-значається межами фізичної, тілесної організації. В особистість входять її відношення до предметів, явищ і подій, зв'язки зі світом, живим і неживим, - опосередковано через суспільне життя.
Особистісний світ - це світ освоєний. Великий світ, крім того, ще й сфера великого невідомого. Те, що за відкритим особистісним світом існує світ сам по собі, котрий включає в себе перший, показує необхідність екзистенційної та пізнавальної комунікації цих двох світів - за старою філософською термінологією мікрокосмосу й макрокосмосу. Мова йде не тільки про те, що особистісний світ становить лише частину світу великого, але головним чином про те, що ця частина прагне розширити свою сутність шляхом освоєння цього великого світу. Вихід особистісного світу до велико-го здійснюється у двох провідних формах - пізнавальній та практичній. Недостатність особистісного світу та його антагонізму до об'єктивного ви-ражається у пристрасті, потягах, творчому неспокої. Діяльний зв'язок цих світів є творчість одного та другого, що можна уявити у вигляді кулі як сим-волу
Loading...

 
 

Цікаве