WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Історична психологія XX століття - Реферат

Історична психологія XX століття - Реферат

круті повороти у цьому плані сповнені справжнього дра-матизму.
Народ розправляється з культовою особою, вбачаючи в ній окреме, ізольоване зло. А цим можна вімородитися як від самого культу, так і від того факту, що ідея культу особи живе у свідомості і навіть підсвідомості нашого народу. Культ - дивне дзеркало, в якому народ бачить свою гідність через створений ним культ особи, звеличуючи її і цим самим звели-чуючи й себе. Але іншою негативною формою самозвеличення є заперечення культу в усій гостроті цього акту. Таким чином, ці двіпротилежні акції є закономірною феноменологічною формою визрівання духу народу. Слід тільки визнати, що в цій культовій феноменології народ не усвідомлює дійсних відносин між собою і культом правлячої особи. Він, як у стародавні часи, шукає в цій особі козла відпущення за власні гріхи.
Розвінчання культу стає тривалим драматичним процесом, аж поки народ не усвідомить, що в цій особі він намагався культувати самого себе. Тоді він ніби просить вибачення, щоб далі ще гостріше усвідомити себе через самого себе і піднести свою гідність на дійсних історичних засадах. Сталіна було спочатку вміщено в мавзолей поруч з Леніним, а згодом його винесли і поховали біля Кремлівської стіни. Ставиться питання про те, щоб і мумію самого Леніна поховати за старим звичаєм. Тут же відроджується культ довкола останків розстріляної царської сім'ї. Історія, всупереч Гегелю, повторюється не двічі й не тричі. Що робили французи з прахом Руссо у різні спрямування історичного натхнення?! Sic transit gloria inundi - коли вона справді минає... А до могили Невідомого солдата не заростають на-родні стежки.
Про політичний і творчий феномен В. Черчілля говорилося й говоритиметься багато. Це - титанічна особистість XX століття з незбагненною широтою інтересів: військовий міністр і стратег, прем'єр-міністр, видатний історик Другої світової війни, архітектор і будівельник. Саме Черчілль досконалим чином уособив всезагальне XX століття, дав йому своєрідне унікальне вираження. Він завжди був в епіцентрі подій свого часу і накладав на них печать своєї неосяжної натури, яка вміщувала в собі, зокрема, уміння йти на стратегічно необхідну спілку з тими соціально-політичними силами, які, зрештою, залишатимуться його іманентними противниками. Він робить історично доцільний вибір і виходить переможцем - у війні, у політичних маневрах. Це - могутня творча особистість.
Слід окремо наголосити на ідеї творчості як найвизначнішому феномені XX століття. Існує величезна література про творчість, яку осягти, хоч би у психологічній галузі, практично неможливо. Е.Борін, американський історик психології, справедливо зазначає, що ідея творчості вже в середині XX століття стала "духом часу". Виникла ціла наукова галузь - психологія творчості. Вона мала й має як практичні, так і теоретичні підстави. І певною мірою ідея творчості може бути визначена як важливий компонент людського осередку історії психології, а також психологічної системи.
Історична психологія теж має певні зрушення у проблематиці дослідження творчості. На початку століття більш серйозний акцент робився на творчості гуманітарній (зокрема знамениті школи О.О.Потебні та О.М.Веселовського). Поступово дослідження творчості інженерної, технічної, наукової, суспільно-політичної почали набирати оберти і, мабуть, за кількістю (що відповідало реальному станові справи) почали виходити на перший план. Соціально-політичні та військові стратегії, освоєння космосу і самої земної кулі, транспортні комунікації, нові енергетичні установки, зок-рема атомні, радіо- і телефонний зв'язок - усе це вимагало великих творчих зусиль, незмірне більших, ніж у творчості художній, на що звертали увагу дослідники ще в кінці XIX століття (Т.Рібо та ін.). За будь-яких поворотів творчої проблематики усі творці стояли перед головною проблемою - сполучення унікальності та універсальності в самій творчій оригінальності.
Історична психологія XX століття, крім того, може засвідчити масштабний вияв творчих стратегій в архітектурній розбудові міст. Це дуже складна й відповідальна праця. Адже міста існують віки, а то й тисячоліття, і їхня розбудова ставить проблему поєднання архаїчного, стародавнього з найновішими спрямуваннями. Історична психологія розкриває тут не тільки творчий процес в архітектурі, а й психологію людини певного часу, яка на-роджується, росте, працює, відтворює себе і свою культуру в певному архітектурному середовищі. Архітектура є проекцією людських сподівань, вона разом із тим показує ставлення людини до природи, вона може підносити людське буття над природою і навіть породжувати космічні відчуття (Френк Ллойд Раит), вона може й надавати самій психології людини модерного характеру (Оскар Ншейєр та його споруди у Бразилії).
Плани побудови нового суспільства в СРСР передбачали, крім усього, створення нового стилю й змісту архітектурних споруд. Для цього насампе-ред слід було розчистити площі - за рахунок тих будівель, які нагадували б часи експлуатації людини людиною. По всій країні було знищено величезну кількість архітектурних пам'яток, у тому числі культових споруд. І це відбувалося ще в мирні часи. Друга світова війна доклала до цього чимало. Якщо в Європі такі міста, як Рим, Париж та інші, було оголошено "відкритими" з метою збереження мистецьких та архітектурних скарбів, то в містах "невідкритих" знищувалось усе, що потрапляло в зону воєнних дій.
Так, Кенігсберг було зруйновано наполовину. Біля стіни сплюндрованого собору збереглося поховання І.Канта. "У кожного своя доля... Той мурує, той руйнує..."
Історична психологія як окрема галузь психологічної науки виникла в середині XX століття, відразу після Другої світової війни. Слід було усвідомити, що сталося з людством, яке було кинуто у дві світові бійні з розривом менше ніж 20 років, коли виросло нове покоління, яке не пережило минулих жахів.
Історична психологія має розкрити велику проблему - ставлення людини до своєї історії, до тієї історії, яка її породила. Людина, котра не хоче знати історію та не заглядає у майбутнє, є злочинцем. "Об'єктивна" історія і така, що має заполітизований характер, далекі від дійсної історії. "Втеча від історії", як і "втеча від свободи", має свої політично-суспільні засади. Відчуження людини від сучасності може бути здійснене побудовою відчужених же надій та сподівань. Крім історії як "політики, зверненої у минуле", виникла своєрідна антиципація історії як заперечення сучасного. У цій антиномії історія стає антиісторією, бере від самої себе певні ідеалізовані моменти, робить їх популярними гаслами, зрозумілими всім верствам народу.
В 60-х роках- на хвилі ейфорії після "подолання культу особи" Сталі-на - було проголошено знамените гасло: нинішнє покоління радянських людей буде жити за комунізму. На досягнення цього відводилося 18 років інтенсивної праці. Так, праця створила людину, праця робить
Loading...

 
 

Цікаве