WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Інтерперсональна теорія катарсису. Г. Саллівен (1892 — 1949) - Реферат

Інтерперсональна теорія катарсису. Г. Саллівен (1892 — 1949) - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Інтерперсональна теорія катарсису.
Г. Саллівен (1892 - 1949)
Інтерперсональна теорія Гаррі Саллівена розвивалася в рамках психіатрії, але її вагомий ідейний доробок мав стосунок до соціальної психології, антропології, політології. Через кілька років після здобуття ме-дичної освіти та участі в Першій світовій війні Саллівен став психіатром і мав певні успіхи в цій галузі. Його першим керівником був В.Вайт - відомий нейропсихіатр у вашингтонському лікувальному закладі св. Єлизавети. Психіатрична установа Байта в Нью-Йорку, де Саллівен був президентом десять років, і донині продовжує традицію Саллівена (І Е.Фромма), їхні принципи та методи. А.Майєр був другим за значенням мислителем, що розвивав подібні ідеї. "Розум є досить організованим живим буттям у дії". Інтерперсональна теорія влучно розкривається цим його висловом.
Саллівен вносить певні корективи у теорію класичного фрейдизму. Лібідо не входить в його систему, секс розглядається в його вузькому зна-ченні, хоч і впливає на психічний розвиток індивіда починаючи з раннього підліткового віку. Едипів комплекс редукується до ефекту, що впливає на дитину у відношенні владної поведінки з боку батьків однієї з нею статі. Навіть запропонований Саллівеном метод терапії радикально відрізнявся від фрейдівського.
Саллівен підкреслює соціальний аспект розвитку, хоч і не ігнорує біологічний фактор. Його теорія, що стосується "Я-системи", відображає вплив Дж.Міда, а також антропологічних концепцій Р.Бенедикт.
Поряд із психіатричною практикою та роботою в лікарні Саллівен читав лекції з психіатрії у своїй країні та за кордоном, працював в ЮНЕСКО, вивчав фактори, що впливають на міжнародну напруженість, цікавився проблемами розумового здоров'я, видавав журнал із психіатрії. Все це забирало у нього багато часу і заважало оформленню думок. Лекції, записані учнями та колегами Саллівена, склали один-єдиний том його праць, в якому представлено інтерперсональну теорію як цілісну систему.
За Саллівеном, головним об'єктом психіатричного виявлення неврозів та психозів має бути не психічна структура (розум, особистість і т.д.), а види поведінки, які виникають між людьми. Перше міжособистісне відношення постає між дитиною і матір'ю. Звідси й перші дитячі реакції на соціальне оточення. Заспокоєння після народження, добре годування, тепло, єйфоричний настрій періодично перериваються неприємними відчуттями, такими як голод, холод, біль тощо. Виникає напруженість, але ейфорія відновлюється, коли потреби дитини адекватно задовольняються. Це щось схоже на фрейдівський принцип задоволення - найбільш бажаний стан буття, вільний від збудженості. За теорію Саллівена, якщо мати перебуває в напруженні, піклуючись про дитину, такий стан прямо пов'язується з явищем емпатії (вчування). Цей термін має свою історію в психології. Зокрема, Т.Ліпс позначав ним наше відношення до творів мистецтва або розуміння почуттів інших людей на основі кінестетичних відчуттів, які виникають, коли ми свідомо або несвідомо переймаємо пози уподібнення. Іншими словами, емпатія - це вираження таємничої інтуїції щодо почуттів інших людей, хоч у цьому розумінні термін втрачає певну наукову точність.
Саллівен цікавився не так механізмами вчування, як його ефекторними проявами. Перший ефект впливу на дитину - це втягти її в напружений стан і таким чином позбавити її задоволення, яке могло б іншим шляхом прийти до неї через годування, обійми і т.п. Спочатку джерело фрустрації не може бути пізнане як особистісна або характерна риса оточення дитини. Поступово крізь напругу різноманітних досвідів дитина засвоює певну куль-туру, в якій вона розвивається, пізнаючи здатності осіб та її оточення зага-лом. Дитина робить відкриття, що при затримці задоволення її потреб вона може применшити значення для неї "інших" людей. Тобто забезпечена по-треба в людях оцінюється такою мірою, щоб надати перевал, тій напрузі, яку легше витримати та яка тимчасово пов'язана з незадоволеністю фізичних потреб більшою мірою, ніж посилення тривоги у зв'язку з соціальною нестійкістю.
Тут можна знайти паралель між теорією Саллівена та фрейдівським компромісом між "ід" та "его". Проте Фрейд розумів компроміс як спосіб використання лібідо, в той час як Саллівен пояснює його гіпотезою особистісного динамізму.
Особистісний динамізм і самість. У теоріях К.Г.Юнга й А.Адлера вже виступало поняття самості, хоч мало в них свої відмінності. Але спільне полягало в тому, що мова йшла про певні зв'язки всередині самого організму. Не заперечуючи цього, Саллівен, проте, надав перевагу системам звичок, які характеризують інтерперсональні реакції індивіда. Страх, що виникає у стані напруження, вчить його відрізняти схвальну і несхвальну поведінку. У зв'язку з цим дитина розвиває такі способи поведінки, які розраховано на впевненість у найбільшій забезпеченості.
"Я-система", або "Я-динамізм" (терміни, що вживаються рівною мірою), являє собою сукупність таких звичок, які засновуються на схваленні або несхваленні з боку інших. Якщо дитина діє у згоді з соціальними вимо-гами, "позитивне-для-мене" є підконтрольним; якщо вона порушує правила, "негативне-для-мене" підкоряє її напливові страху. Третя персоніфікація - "не-для-мене" постає з метою здійснити дитячий досвід терору або огиди, що дає змогу вступити в комунікацію без нестерпного страху. Крім того, "Я-система" вміщує інші взірці поведінки, які розвиваються від тієї частини "Я", з якою індивід може вступати в комунікацію без почуття страху, а також ті, що розвиваються за посередництва навчання та інтересів і не мають необхідного зв'язку з потребою уникати страху.
Способи експерименту. Епістемологічна проблема, тобто питання про те, як ми усвідомлюємо самих себе у відношенні до оточення. завжди була важкою як для психологів, так і для філософів. На це питання З.Фрейд дав відповідь у плані
Loading...

 
 

Цікаве