WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Інтеріоризація як рух від дії до думки. Операціональна теорія інтелекту. Ж. Піаже (1896 — 1980) - Реферат

Інтеріоризація як рух від дії до думки. Операціональна теорія інтелекту. Ж. Піаже (1896 — 1980) - Реферат

зберігання ваги, матерії і т. д. До 11-12 років одна і та ж логічна форма ще не є незалежною від різних проявів свого конкретного змісту.
Формальні операції та ієрархія операцій. Становлення формального мислення Піаже відносить до юнацького віку. Юнак може не пов'язувати себе з теперішнім часом, почуває себе легко в усіх галузях знань, будує теорії. Формальне мислення означає оперування операціями.
Ієрархія операцій та їхня прогресуюча диференціація: на цьому рівні постають такі трансформації, які завжди дають змогу перейти з однієї точки зору на іншу і навпаки. З цього моменту стає доступною вся навколишня реальність. Але тепер вона перетворюється і в уявну реальність: з появою формальних операцій вона стає навіть чимось більшим, ніж реальність, тому що відкривається цілий світ того, що може бути збудовано, і тому що мислення стає вільним у відношенні до реального світу. Піаже твердить, що ілюстрацією такої здатності є математична творчість. Тут є певний сенс: можна сказати, що в цілому для юнацького віку найбільш типовим є пафос творчості взагалі.
Нарешті, рівень формальних операцій характеризується останньою ди-ференціацією - між операціями, пов'язаними з реальною дією, з одного боку, і гіпотетико-дедуктивними операціями, що відносяться до чистих імплікацій між висловлюваннями, з іншого.
У процесі соціалізації індивідуального інтелекту Піаже розкриває, зокрема, роль мови, яка передає індивідну систему понять, класифікацій тощо, тобто ідей, які щоразу знову будуються кожним індивідом, через за-позичення і т. д. Обмін інтелектуальними цінностями, примусове наслідування і т. ін. - факти, що свідчать про соціальний характер інтелектуального розвитку. Піаже вважає, що найбільш цікавим у соціалізації інтелекту є виникнення "реципрокції між індивідами, що вміють відрізняти точки зору одне одного". Але Піаже мало зупиняється на цьому питанні, хоч воно й найважливіше. Адже тут децентрація піддається найбільшим потрясінням.
Відповідаючи на питання, яким чином можлива кооперація індивідів. Піаже разом із тим дає її визначення: "Кооперація - це координація точок зору або, відповідно, дій, що виконуються різними індивідами". Піаже ви-суває, на його погляд, важливе питання: чи операціональний розвиток, внутрішньо властивий індивіду, робить його здатним вступати в кооперацію з іншими індивідами, або ж, навпаки, ззовні дана, а потім інтеріоризована індивідом кооперація примушує його групувати свої дії в операціональні системи? Хоч це питання має дещо схоластичний присмак, Піаже наполег-ливо не тільки доводить реальність інтеріоризації, а й ставить цей факт як наріжний камінь своєї концепції мислення і розвитку психіки взагалі.
Операціональні угрупування і кооперація. Піаже твердить, що соціальність дає можливість подолати егоцентризм як своєрідність бачення з позиції "Я", бачення монадологічне, яке долається в центризмі. Угрупування, за Піаже, і полягає в тому, що сприймання та спонтанні інтуїтивні уявлення індивіда звільняються від егоцентричної точки зору, і створюється система таких відношень, за якими виявляється можливість переходу від одного члена або відношення до другого, незалежно від тієї чи іншої визначеної точки зору. Отже, угрупування за самою своєю природою є координація точок зору, що фактично означає координацію спостерігачів, тобто багатьох індивідів.
Цим міркуванням Піаже ніби завершує позицію В.Джемса, яка стверд-жує рівноправність різних точок зору на світ. Разом із тим він об'єктивно заперечує позитивістське тлумачення мислення Джемсом і плюралізм ос-таннього, висуваючи ідею угрупування. координації. Плюралізм еклектично поєднує різні світогляди, в той час як Піаже прагне розкрити й показати єдність у багатоманітності генетично послідовних позицій. Піаже досягає цього введенням соціального аспекту в тлумачення мислення.
"Постійний обмін думками з іншими людьми дає нам змогу децентрувати себе і забезпечує можливість внутрішньо координувати відношення, що випливають із різних точок зору. Зокрема, без кооперації було б надзвичайно важко зберегти за поняттями постійний смисл та чіткість їхнього визначення. Тому саме зворотність мислення виявляється пов'язаною зі збереженням колективу, поза яким індивідуальна думка має значно меншу мобільність". Піаже далі зауважує, що рівновага досягається тоді, коли суспільство не деформує індивіда, а існує реципрокція між різними діяльностями.
Таким чином, внутрішня операціональня діяльність та зовнішня
кооперація в найточнішому розумінні є двома доповнюючими аспектами одного і того ж цілого, тому що рівновага одного залежить від рівноваги другого. Таким ходом думки Піаже дещо пом'якшує свою початкову позицію про однобічну залежність думки від дії та стає на позицію їхньої взаємодії. Марксистська психологія в особах А.Валлопа та Л.С.Виготського поставилася до цього питання більш принципово, віддавши пріоритет саме дії. Проте цю дію слід розуміти як таку, що спонтанно переходить у діяльність.
Піаже блискуче, але все ж таки однобічно показав вихід за межі егоцен-тризму через кооперацію як скоординований та узгоджений комплекс точок зору. Було здійснено глибокодумну спробу розкрити соціальну психологію мислення зокрема і психічного в цілому. "Феномен Піаже", названий так на XVIII Всесвітньому конгресі психологів у Москві, і полягає саме в тому. що дитина переходить від центризму до децентрації. Кожний крок дитини вперед у сфері мислення є подолання центризму і вихід до об'єктивного розкриття світу, що забезпечується пов'язуванням переходів.
У розвиткові інтелекту Піаже встановлює певну послідовність основних структур, або форм,мислення: 1) ритм інстинктивних дій свідчить про відсутність акомодацій суб'єкта до можливих модифікацій зовнішньої ситу-ації; 2) регуляція є подоланням сліпоти ритму, акомодація до нових даних тягне за собою "переміщення рівноваги" (тут можна також говорити про коригування, характерні для розвитку моторики); 3) регуляція переходить в операцію. Остання являє собою не що інше, як систему скоординованих трансформацій, які стали зворотними поза залежністю від їхніх конкретних комбінацій. У цілому Піаже мислить ритм, регуляції" та угрупування як три фази еволюційного механізму в становленні мислення.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве