WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Інтеріоризація як рух від дії до думки. Операціональна теорія інтелекту. Ж. Піаже (1896 — 1980) - Реферат

Інтеріоризація як рух від дії до думки. Операціональна теорія інтелекту. Ж. Піаже (1896 — 1980) - Реферат

інтуїтивне (наочне) мислення (4 - 7-8 років); 3) операціональні угрупування мислення, що відносяться до об'єктів, якими можна маніпулювати або схопити інтуїтивно (7-8 - 11-12 років); 4) формальне мислення юнацького віку. Тут угрупування мислення характеризують зрілий рефлективний інтелект.
Символічне й до поняттєве мислення. Сутність символічної функції Піаже бачить у тому, що уявлення про реальне здійснюється шляхом різних позначень, які відрізняються від позначуваних речей. Символ і знак - на відміну від ознак і сигналів - містить у собі диференціацію між тим, що позначає, і тим, що позначається, з точки зору самого суб'єкта. Так, у грі камінець, на думку Піаже, усвідомленим чином символізує цукерку. Тут Піаже слід було б точніше вказати на функцію свідомості, TOW що повне усвідомлення цієї ілюзії, без перевтілення, привело б до зникнення гри. У таких випадках неодмінно слід припускати момент несвідомого.
Піаже вказує, що мислення, яке тільки народжується, продовжуючи сенсомоторний інтелект, випливає із розрізнення того, що позначає, і того, що позначається. Отже, це мислення спирається одночасно на винайдення символів і відкриття знаків. Тією мірою, якою егоцентрична асиміляція реального переважається системою власної діяльності, дитина завжди буде відчувати потребу в символах. Відтак символічна гра, або гра уяви, - найбільш чиста форма егоцентричного і символічного мислення. Звідси ж, за Піаже, випливають асиміляція реального системою власних інтересів і вираження його через образи, створені власним ;'Я".
Допоняттєвий інтелект схарактеризовано Піаже перед поняттями або партиципаціями, а в плані міркування, що виникає. - трансдукціями (термін В.Штерна), або допоняттєвими міркуваннями. Ці передпоняття перебувають десь на півшляху між узагальненою природою поняття та індивідуальністю його складових елементів, не будучи по суті ні тим, ні іншим. Цю думку Піаже розвиває на матеріалі дитячої психології. Може бути також аналогія з ранньоісторичним (Л.Леві-Бртль). Не виключено, що саму ідею партиципації Піаже запозичив саме у Леві-Брюля.
Інтуїтивне (наочне) м и с л е н н я. В розкритті природи цієї форми мислення Піаже користується терміном "дологічний", який ми знову-таки подибуємо у Леві-Брюля. Так. при зміні форми посудини, в яку було насипано певну кількість намистинок, дитина вказує, що їхня кількість змінилася. Насправді ж ця кількість залишається тією ж. Піаже все ж бачить тут зачатки логіки, він вказує на інтуїтивні "центрації і "децентрації". У випадку, коли дитина бере посудини роздільно, вона помиляється. Тут, як вважає Піаже, вступає в дію лише свого роду інтуїтивна регуляція, а не операціональний механізм. Піаже розглядає нижчі рівні інтуїції, але каже про інтуїцію в цілому, не виявляючи при цьому свого ставлення до інших її теорій.
На цьому рівні ціле розпадається через нестачу мобільності в послідовних центраціях мислення. Подібно до того як сенсомоторний інтелект асимілює об'єкти у схемах дії, так і інтуїція становить насамперед уявно, мисленно здійснювану дію: перелити, привести у відповідність, включити, розташувати в ряд і т. д. Все це поки що схеми дії, в яких уяв-лення асимілює реальну дійсність. Узагальнюючи такі вияви інтуїції, Піаже називає їх "образним мисленням".
Будь-яку децентрацію інтуїції Піаже бачить у регуляції, якій властива тенденція до зворотності, транзитивної композиції та асоціативності, або, іншими словами, - до збереження шляхом координації точок зору. Так, Піаже показує виникнення сполучених інтуїцій, прогрес яких іде в напрямку до зворотної мобільності, внаслідок чого пімотовлюється операція. Здається, тут центральний пункт теорії мислення Піаже. Дійсно, в цих точках зору багато психологічного змісту, який, проте, стосується не тільки мислення, а й свідомості, та навіть психіки в цілому. Координація точок зору є своєрідним "алгоритмом" філософського мислення. Таким чином, Піаже виходить за межі дитячої психології інтелекту. Людина опиняється в мінливому світі. З розрізнених позицій, не пов'язаних спочатку одна з одною, виростає цілісна картина світу, в якій людська позиція як суб'єктивна інтерпретація відсувається на задній план і поступається місцем об'єктивним зв'язкам.
Піаже визначає конкретні операції як такі, що викликають своєрідне "розм'якшення" інтуїтивних структур і раптову мобільність, котра робить їх немовби одушевленими і координує конфігурації, які на всіх попередніх ступенях залишалися негнучкими, незважаючи на їхнє прогресуюче сполу-чення.
Операціональний характер мислення. Шляхи його досягнення Піаже розкриває в таких словах: "Різні взаємозв'язані трансформації фактично є вираженням одного й того ж цілісного акту - акту повної децентрації або повної конверсії мислення. Сутність сенсомоторної схеми (сприймання і т. ін.), передпоняттєвого символу і самої інтуїтивної конфігурації полягає в тому, що вони завжди центровані на окремому стані об'єкта і з окремої точки зору суб'єкта, а тому завжди свідчать одночасно як про егоцентричну асиміляцію, здійснювану суб'єктом, так і про феноменалістську акомодацію до об'єкта. Сутність же мобільної рівноваги, що характеризує угрупування, полягає, навпаки, в тому, що децентрація, вже пімотовлена прогресуючими регуляціями і сполученнями інтуїції, раптово стає систематичною, досягаючи своєї межі".
Тут Піаже підходить до основної ідеї свого трактату. З цього моменту думка вже не відноситься до окремих станів об'єкта, а прямує за най-послідовнішими трансформаціями з усіма їхніми можливими відхиленнями і поверненнями; вона не виступає вираженням окремої точки зору суб'єкта, а координує всі існуючі точки зору в систему об'єктивних взаємозв'язків. Угрупування, таким чином, вперше реалізує рівновагу між асиміляцією об'єктів у дії суб'єкта і акомодацією суб'єктивних схем до модифікацій об'єктів.
Дійсно, у вихідній точці асиміляція та акомодація діють упротилеж-них напрямках, чим і визначається деформуючий характер асиміляції і феноменалістський - акомодації. Згодом асиміляція та акомодація малопомалу врівноважуються. Це відбувається завдяки передбаченням і відновленням у пам'яті, які продовжують дію в двох напрямках і на дедалі більші відстані - від коротких передбачень і відновлень у пам'яті, властивих сприйманню, навичці і сенсомоторному інтелекту, аж до антиципуючих схем, вироблених інтуїтивним уявленням.
Саме завершення цієї рівноваги пояснює зворотність -кінцеву межу сенсомоторних та мисленних передбачень і відновлень у пам'яті, а разом з тим і зворотну композицію - ознаку угрупування. І дійсно, та обставина, що операції згруповано, виражає не більше, ніж створення умов для координації послідовних точок зору суб'єкта (з можливим поверненням у часі і передбаченням їхнього продовження) або одночасної координації предметів сприймання чи уявлення - модифікацій об'єкта (в минулому, тепер або в результатах наступного розвитку).
ІІіаже встановив, що ці операції у дітей 7-8 років можливі лише при маніпулюванні з об'єктами. Це - "конкретні операції"", але ще не фор-мальні: завжди пов'язані з дією, вони логічно структурують цю дію разом із супроводжуючими її словами, але вони зовсім неспроможні будувати логічну мову незалежно від дії. Ось чому дитина продовжує заперечувати
Loading...

 
 

Цікаве