WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Інтеріоризація як рух від дії до думки. Операціональна теорія інтелекту. Ж. Піаже (1896 — 1980) - Реферат

Інтеріоризація як рух від дії до думки. Операціональна теорія інтелекту. Ж. Піаже (1896 — 1980) - Реферат

змогу надати значення наступним спробам. Отже, пошук наосліп не виключає асиміляції".
Проблему відношень між навичкою та інтелектом Піаже ототожнює і проблемою відношення між навичкою і сприйманням. Як перцептивна діяльність не ідентична інтелекту, але відразу ж сполучається з ним, тільки-но звільняється від центрації на безпосередньому та наявному об'єкті, так і асимілююча діяльність, що породжує навички, не змішується з інтелектом, а знаходить у ньому завершення відразу ж після диференціації та координації незворотних і цільних сенсомоторних схем у рухомі сполучення. Асиміляція нового елемента попередньою схемою виступає як включення його в більш високу схему.
Ця логічна пошукова схема, ґрунтовно розроблена Піаже, все ж таїш й надалі залишається в рамках схеми "динамічного стереотипу" Павлова.
Піаже встановлює функціональний зв'язок у структурах, що створю-ються дитиною, - від елементарних навичок до актів спонтанних і раптових відкриттів, характерних для найрозвиненіших форм сенсомоторного інтелекту. З цього погляду спорідненість навички та інтелекту стає для Піаже очевидною: вони, хоч і на різних рівнях, випливають із сенсомоторної асиміляції. На одному з рівнів асиміляція породжує перцептивну пере-становку, досить споріднену з перенесенням звичних рухів, у той час як для інтелекту характерним є специфічно інтелектуальне узагальнення.
Піаже підсумовує своє дослідження сенсомоторного інтелекту в таких словах: "Тепер ми можемо зробити загальний висновок відносно глибокої єдності між сенсомоторними процесами, що породжують перцептивну діяльність, утворенням навички і власне довербальним або дорепрезентативним інтелектом. Цей останній, отже, не виникає як нова сила, що зненацька надбудовується над попередніми цілком готовими механізмами, а є лише виразом тих же самих механізмів, коли вони, виходячи за межі дійсного і безпосереднього контакту з речами (сприймання) і коротких, швидко й автоматично встановлюваних зв'язків між сприйманнями і рухами (навичка), починають ставати рухливими і зворотними, діючи на дедалі більші відстані і за дедалі складнішими траєкторіями".
Таким чином, інтелект є лише формою рухомої рівноваги, до якої спрямовуються механізми, властиві сприйманню і навичці, але цієї форми вони досягають лише після виходу за межі відповідних початкових сфер застосування. Більше того, вже на цих перших сенсомоторних ступенях інтелекту вдається (у випадку найбільш сприятливого для цього простору) створити таку врівноважену структуру, як група переміщень. Правда, вона будується у гранично практичній або емпіричній формі та в дуже вузькому плані ближнього простору. Цілком очевидно, що ця організація через обмежений характер самої дії ще не утворює специфічних форм думки. Думка має пройти всі етапи розвитку - від появи мовлення і до кінця раннього дитинства, щоб завершені й навіть скоординовані у формі емпіричних груп сенсомоторні структури розвинулися в операції у власному розумінні слова - операції, за посередництва яких ці угрупування і групи зможуть будуватися і перетворюватися в плані уявлення і рефлексивного міркування. Отже, Піаже шукає основу думки вже в сенсомоторних схемах, але думку у власному розумінні до них не зводить. Процес інтеріоризації тут прямо не виявляється.
За Піаже, сенсомоторна група утворює просто схему поведінки, тобто врівноважену систему різних способів, за допомогою яких стає можливим матеріальне пересування в межах близького простору, - схему, яка ніколи не сягає рангу інструмента мислення.
Що ж бракує сенсомоторному інтелекту, щоб перетворитися на поняттєве мислення? Говорячи про нерозвиненість сенсомоторного інтелекту, Піаже встановлює вузькість поля останнього і проголошує широту поля поняттєвого мислення. Створюється враження, ніби "панорамність" властива тільки мисленню поняттєвого плану. Обмеженість сенсомоторного інтелекту Піаже зводить до трьох пунктів:
1) сенсомоторний інтелект являє собою немовби плівку, отриману при "уповільненій" зйомці: на ній можна побачити послідовно всі картини, але відокремлені одна від одної, по черзі, отже, без одночасного, зв'язаного бачення, необхідного для розуміння цілого;
2) акт сенсомоторного інтелекту спрямовано лише на практичне задоволення, тобто на успіх дії, а не на пізнання як таке, що вимагає пояснення, класифікації і т. д.;
3) сенсомоторний інтелект працює на реальному матеріалі - рухах та об'єктах. Від цих "коротких відстаней" і "реальних шляхів" може звільнитися тільки мислення в його прагненні охопити весь навколишній світ у цілому, аж до невидимого та інколи навіть неуявлюваного. Саме в цьому безконечному розширенні просторових відстаней між суб'єктом і об'єктами і полягає основна новизна, яка створює власне поняттєвий інтелект, а також ту особливу міць, яка робить цей інтелект здатним продовжувати операції.
Тут мова йде про децентрацію думки не тільки відносно дійсної перцептивної центрації, а й відносно дії в цілому. Думка, що народжується з дії, є егоцентричною в самому своєму вихідному пункті, причому на основі саме тих міркувань, за якими сенсомоторний інтелект "центрується" спочатку на дійсних сприйманнях або рухах, з яких він розвивається.
Такий об'єктивний характер мислення, усунення позиції "Я" взагалі є кроком у бік наукового об'єктивізму. Правда, це здійснюється на рівні фан-тазії, свідомості, а не тільки мислення, як думає Піаже. Він не говорить і про те, що усунення суб'єктивності, егоцентризму як результат децентрації приводить до вищої форми суб'єктивності, яка корелює з виявленою об'єктивністю, тобто до понять монадності, мікросвіту, зрізу, екрана і т. ін.
Поняття децентрації у Піаже є основоположним для його інтелектуалізму, в якому здійснюється пошук позалюдського об'єктивізму. Разом із тим ідеї інтеріоризації мають монадний відтінок, і Піаже по суті пімотовлює нову спіраль в історичному розгортанні ідеї монадності. Дитина починає з егоцентризму, а доросла людина спрямовується до децентрації.
Піаже весь час перебуває в поняттєвих суперечностях, егоцентризму протиставляється децентрація, інтеріоризації - об'єктивність інтелектуалізму і т. д. Все це має походити від ідеї адаптації.Але зміст ос-танньої Піаже хоче бачити у "творчому" аспекті. В такому разі інтеріоризації слід протиставити екстеріоризацію як творчий перехід в об'єктивність інтеріоризованого змісту. Крім цього, сама ідея інтеріоризації тлумачить єдність зовнішнього і внутрішнього надто плоско, а їхній однобічний перехід має механістичний відтінок. І хоч Піаже прагне пов'язати ідею інтеріоризації з ідеєю децентрації, вони перебувають у різних площинах мислення, не корелюють між собою безпосередньо. Натомість ідеї егоцентризму і децентрації корелюють логічно, змістово, і цитоване далі місце з трактату Піаже слід вважати плідним для розуміння суттєвих зрушень в еволюції мислення, принаймні в онтогенезі. "Побудова транзитивних, асоціативних і зворотних операцій має допустити конверсію цього початкового егоцентризму в систему відношень і класів, децентрованих у відношенні до власного "Я", і ця інтелектуальна децентрація властива практично всьому ранньому дитинству".
Піаже встановлює чотири етапи у процесі побудови операцій.
1) символічне і допоняттєве мислення (1,5 - 4 роки); 2)
Loading...

 
 

Цікаве