WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Інтеріоризація як рух від дії до думки. Операціональна теорія інтелекту. Ж. Піаже (1896 — 1980) - Реферат

Інтеріоризація як рух від дії до думки. Операціональна теорія інтелекту. Ж. Піаже (1896 — 1980) - Реферат

способу думання.
Новий досвід видозмінює попередні поняття. У протилежному випадку ризиковане заплутатися в суперечностях. І все ж, хоч би які революційні стрибки виникали в науці, нові принципи, продовжує свою думку Піаже, підтримують старі як свої власні перші наближення. Піаже надто обережно підходить до розкриття процесу появи нового, весь час дивиться назад. Не-мовби заперечуючи екзистенціальній психології творчості, він каже: "Безперервний і позбавлений можливості передбачення процес створення нового, що знаменує розвиток науки, безконечно пов'язаний, таким чином, з її власним минулим. З таким же явищем, хоч і в незмірно меншому масштабі, ми стикаємося в мисленні кожної зрілої людини".
Піаже твердить, що порівняно з частковою рівновагою перцептивних або моторних структур рівновага угрупувань по суті є рухомою рівновагою ("динамічний стереотип", за Павловим). Оскільки операції - це дії, то рівновага операціонального мислення не являє собою якийсь стан спокою, а є системою обмінів і трансформацій, що врівноважуються і постійно ком-пенсують одне одного. Піаже називає це рівновагою поліфонії. Така рівновага не має нічого спільного з тією удаваною стабільністю, яка іноді виникає з віком унаслідок сповільнення розумової діяльності.
Для Піаже вся проблема угрупування полягає в тому, щоб визначити умови такої рівноваги і мати потім можливість з'ясувати в генетичному плані, як вона утворюється.
Зворотність Піаже кваліфікує як найбільш характерну особливість інтелекту. Хоч моторика і сприймання мають композицію, вони залишаються незворотними. Іншими словами, інтелект конструює гіпотези, усуває їх, повертається до вихідної точки, проходить певний шлях і повторює його у зворотному напрямку, не змінюючи при цьому використовуваних понять. Піаже і тут має свого попередника в особі Г.Спенсера.
Мабуть, Піаже не враховує того факту, що у психічному все є зворот-ним, - не тільки мислення, а й сприймання, пам'ять, уява і всі види дій. З іншого погляду, в психічному все незворотне, оскільки тією чи іншою мірою - індивідуальне, неповторне, унікальне, оригінальне. Мова може йти про відносну зворотність. Вважати, що мислення має таку характеристику, а інші психічні якості її не мають, означає метафізично відривати мислення від інших аспектів психічного. Мислення не існує як окрема здатність і є лише уявним зрізом психічного. Так, сприймання та мислення як здатності, що протиставляються Піаже, є лише моментами, сторонами психічного, а кваліфікувати їх як самостійні сутності, що мають різні якості (зворотність і незворотність), є, мабуть, прикрою помилкою. Такою ж дивною слід вважати ідею про безобразне мислення, або чуттєвість, позбавлену абстрактності. Піаже наполягає на тому, що тільки інтелект може отримувати один і той же результат різними способами міркування.
Піаже визнає, що інтелект не обмежується оперуванням з об'єктами для об'єднання їх у класи, для серіацій або переліку. Інтелект будує об'єкт, розкладає його і знову складає. Такі дії Піаже називає інфралогічними операціями, тобто конститутивними елементами понять простору й часу, побудова яких триває протягом усього дитинства.
Як і представники природничо-наукової психології, Піаже прагне чіткого детерміністичного мислення і бачить його у понятті розвитку. "Щойно фактори, що забезпечують перехід від однієї стадії до наступної, виявлено, дослідження відразу ж стає каузальним". Функціональну наступність Піаже цілком узгоджує з відмінностями між послідовними структурами.
Критикуючи гештальтпсихологію, Піаже висуває нову пару понять - "центрація" і "децентрація", чим хоче підкреслити відмінності між мис-ленням і сприйманням. Центрація у сприйманні є перебільшене сприйняття окремих елементів образу. Отже, децентрація слугує об'єктивному відтворенню предмета. Таке протиставлення може викликати сумнів. І на основі децентрації залишається певна позиція бачення. Брак центрації, якщо припустити таке, є по суті неможливість осягнення світу. Це була б якась абсолютна точка зору, в якій би зникла будь-яка визначеність.
Піаже нехтує такими міркуваннями. Він наполягає на тому, що "перцептивна відносність - це відносність деформуюча в тому розумінні, в якому в буденній мові кажуть "усе відносно", заперечуючи можливість об'єктивності: перцептивне відношення спотворює елементи, які воно пов'язує... Відносність інтелекту - це, навпаки, сама умова об'єктивності; відносність простору і часу - це умова їхньої власної міри. Таким чином, сприймання вимушене пристосуватися крок за кроком хоч і безпосередньо, але все ж шляхом якогось контакту з об'єктом, деформуючи цей об'єкт самим актом центрації... Інтелект рухливо і гнучко охоплює в єдине ціле значно більший відрізок реальності, досягає об'єктивності шляхом значно більшої децентрації".
Піаже міг би, використовуючи свій хід думок, побачити відмінності між перцепцією та інтелектом (мисленням) не в більш широкому охопленні світу останнім, а в прагненні до скрупульозної каузальності (розчленування та встановлення зв'язку). Розгортання та продовження перцепції, її розчле-нування та зв'язування і є актом мислення, тобто це практично одне й те саме. Відмінності інтелекту від перцепції аналогічні його відмінностям від фантазії. В дійсності відбувається зовсім протилежне тому, що описує Піаже: сприймання дає більш широку і цілісну картину (зокрема, художньо єдину), і романтики цілком слушно заперечують можливість чисто раціонального осягнення дійсності.
Перцептивна діяльність, за Піаже, - це не єдине живильне середовище, в якому проходить генезис операцій інтелекту. Піаже аналізує також роль моторних продуктивних функцій навичок, які, між іншим, тісно пов'язані з тим же сприйманням. Такі два джерела інтелекту встановлює Піаже.
Розглядаючи сенсомоторні джерела інтелекту, Піаже виявляє його зв'язок із научінням взагалі. Тобто інтелект породжується тими ж ме-ханізмами, автоматизація яких утворює навичку. В перцептивній діяльності та генезисі навичок з самого початку бере реальну участь організовуюча асиміляція, яка, зрештою, завершується операціями, властивими інтелекту. Проте ні навичку, ні інтелект Піаже не пояснює системою асоціативних ко-ординацій, що безпосередньо відповідають відношенням, даним у зовнішній реальності. І формування навички, і функціонування інтелекту передбачають діяльність самого суб'єкта.
Саме в цьому пункті Піаже здійснює серйозний відхід від психології поведінки тавід теорії двох факторів і робить певний крок до психології творчої дії, творчості взагалі. У зв'язку з цим він піддає ґрунтовній критиці теорії Торндайка та Клапареда, які висували поняття "пошуку наосліп", тобто віднайдення рішень, котрі згодом у досвіді відбиратимуться як доцільні. Піаже пише: "Пошук наосліп, коли він має місце, не можна пояс-нити механічними факторами, тобто на основі гіпотези простого прокладан-ня шляху. З цієї точки зору помилки мали б відтворюватися точно так же, як і спроби, що увінчалися успіхом. І якщо так не відбувається, тобто якщо діє "закон ефекту", то це досягається тільки завдяки тому, що при повторенні дії індивід угадує наперед свої можливі успіхи й невдачі. Іншими словами, кожна спроба впливає на наступну не як канал, що відкриває дорогу новим трасам, а як схема, що дає
Loading...

 
 

Цікаве