WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Інтеріоризація як рух від дії до думки. Операціональна теорія інтелекту. Ж. Піаже (1896 — 1980) - Реферат

Інтеріоризація як рух від дії до думки. Операціональна теорія інтелекту. Ж. Піаже (1896 — 1980) - Реферат

розташовані послідовно одна над іншою, Піаже розглядає як ряд, що бу-дується за законами еволюції таким чином, що кожна структура забезпечує більш стійку і більш розповсюджену рівновагу тих процесів, які виникли ще в надрах попередньої структури. Інтелект, за Піаже, це не більш ніж "родове ім'я", що позначає вищі форми організації або рівноваги когнітивних структурувань.
Як інтелектуаліст, Піаже нехтує більш важливими аспектами людської психіки - аспектами морально-вчинкової природи. Біологічна позиція стримує пошуки саме в цьому плані. Піаже твердить: "Інтелект відіграє го-ловну роль не тільки у психіці людини, а й взагалі в її житті. Гнучка й одно-часно стійка структурна рівновага поведінки - ось що таке інтелект, який на своєю суттю є системою найбільш життєвих та активних операцій.
Інтелект для нас є певний кінцевий пункт; у своїх джерелах він не відділяється від сенсомоторної адаптації в цілому, а за її межами - від найнижчих форм біологічної адаптації".
Перші розкриття природи адаптації здійснюються також у біологічному плані. Так, адаптація забезпечує рівновагу між впливами організму на середовище і зворотний вплив середовища. Дію організму на оточуючі його об'єкти Піаже називає асиміляцією. Адаптивний принцип дещо пом'якшується застереженням про активний характер перетворення середовища. Жива істота замість пасивно підкорятися середовищу сама активно його перетворює, накладаючи на нього свою певну структуру.
Вплив середовища на, організм Піаже називає акомодацією. Зрештою він визначає адаптацію як рівновагу між асиміляцією і акомодацією, що по суті те ж саме, що й рівновага у взаємодії суб'єкта і об'єкта. В цих міркуваннях слід бачити безперечний вплив спенсерської природничо-наукової позиції. Весь розвиток психічної діяльності - від сприймання і навичок до уявлень та пам'яті аж до найскладніших операцій умовисновків і формального мислення - є, таким чином, функцією від дедалі зростаючих масштабів взаємодій і тим самим - функцією від рівноваги між асиміляцією організмом чимдалі віддаленішої від нього дійсності та його акомодацією до неї.
Лише один інтелект тяжіє до тотальної рівноваги. У зв'язку з цим інтелектуальний акт передбачає певне число шляхів (у просторі й часі), вод-ночас самостійних і здатних до сполучення один з одним, тобто до певної композиції. Розташовуючи психологічні теорії інтелекту між біологізацією і гносеологізмом, Піаже пропонує операціональну теорію інтелекту, висту-паючи колоритним представником саме психології дії. Відповідно до неї "інтелектуальні операції, вищою формою яких є логіка і математика, висту-пають як реальні дії в подвійному розумінні: як результат дій суб'єкта самого по собі і як результат можливого досвіду, що виникає із взаємодії з нав-колишньою дійсністю". В такому разі основну проблему Піаже зводить до того, щоб зрозуміти, яким чином, починаючи з матеріальної дії, відбувається вироблення цих операцій і на основі яких законів рівноваги регулюється їхня еволюція.
Операції, таким чином, виступають обов'язково згрупованими в цілісні системи, які Піаже порівнює з "формами" гештальтпсихології. Проте на відміну від останніх ці системи не є нерухомими і даними споконвічне. Піаже мислить їх як системи мобільні, зворотні. Ця якість виявляється тільки в кінці процесу їх створення. Цей одночасно індивідуальний і соціальний генетичний процес і визначає характер таких операціональних систем.
Піаже відкидає позицію Б.Рассела, який заперечує необхідність діяльності у виразі 1+2=2. Піаже наполягає на тому, що це - дія, і вона може бути зворотною. Критиці піддається також Вюрцбурзька школа "пси-хології мислення", якій теж бракує генетичної перспективи, оскільки вона аналізує виключно завершальні стадії Інтелектуальної еволюції та приходить до панлогізму.
Піаже начебто не помічає, що і його операциональна теорія є різновидом панлогізму. Вказуючи, що "психологія мислення" перетворює мислення на дзеркало логіки, Піаже хоче перевернути проблему і зробити з логіки дзеркало мислення, щоб відновити його конструктивну незалежність. Піаже скаржиться, що попередні дослідження мислення не побачили живої психічної діяльності і були поглинені логічними структурами. Вже психо-логія тварин і дітей спростовує такий логіцизм. Саме вивчення бормування операцій у дитини привело Піаже до переконання, що логіка є дзеркалом мислення, а не навпаки.
Логіку Піаже тлумачить як аксіоматику, у відношенні до якої психо-логія інтелекту становить відповідну експериментальну науку. Логічні принципи Піаже відносить до теоретичної схеми, сформульованої постфак-тум, коли думку вже сконструйовано, а не до самого живого конструювання. Якщо бажати, щоб логіка слугувала схемою, адекватною станам рівноваги свідомості, то слід, за Піаже, побудувати особливу логіку цілісностей та проаналізувати операції, не зводячи їх до ізольованих елементів, які мають серйозні вади з точки зору психологічних вимог.
Піаже не ставить питання, чим спрямовується живе конструювання думки, які об'єктивні риси, якості предмета спрямовують її. Адже суб'єктивне можна розуміти як пошукову структуру для побудови цілісного ланцюга властивостей самого об'єкта; ця необхідність транссуб'єктивна і надіндивідуальна. Піаже також не з'ясовує, як можливий цей аксіоматизм і що він собою становить.
Розвиваючи ідеї щодо структури операцій та їх угрупувань, Піаже широко користується терміном "інтеріоризація". Щоб зрозуміти реальне функціонування інтелекту, Піаже дає аналіз із позицій самої дії. Він сподівається, що за цієї умови постане в повному світлі роль такої інтеріоризованої дії, якою є операція. Завдяки цьому факту Піаже прагне встановити наступність, яка пов'язує операцію зі справжньою дією - дже-релом і середовищем інтелекту. Таким чином, операції виступають у формі інтеріоризованих дій. Основну властивість логічного мислення Піаже бачить у тому, що воно операціональне, тобто продовжує дію, інтеріоризуючи її. Класу передує класифікація. В цьому полягає основне. Саме операції класифікації породжують окремі класи. Піаже чітко витримує ідею - "від дії до думки".
Як психолог Піаже намагається вивчати становлення систем дій або інтуїтивних уявлень, у той час як логіка розглядає їх як готові, що виникли на основі дії.
Мисленням людина відповідає на питання: що це таке? де? коли? з якою метою? і т. д. Всі ці питання вже припускають якість угрупування. Відносно до всіх цих систем цілого проблеми виникають тією мірою, якою з'являються нові факти, ще не класифіковані і не піддані серіації. Відшукуване рішення є лише продовженням і доповненням відношень, згрупованих раніше. Для цього досить лише виправити окремі помилки в угрупуванні і насамперед розчленувати ідиференціювати це угрупування, не змінюючи його в цілому.
Задовго до ідей Піаже І.П.Павлов у своєму вченні про динамічну стереотипію в роботі головного мозку на фізіологічному рівні піддав аналізові саме ці факти, причому у Павлова узагальнення мало більш широкий характер і не зводилось, як у Піаже, до суттєвої природи мислення. У підході Піаже введення нової ланки в певну систему є асиміляцією, а зміна самого угрупування - акомодацією. Історичний смисл таких міркувань можна бачити в тому, що вони пімотовлювали виникнення кібернетичного
Loading...

 
 

Цікаве