WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Ідея рефлекторного кільця і функціональні механізми поведінки. М.О.Бернштейн (1896—1966) Біхевіоризм — безвихідне спрямування психології - Реферат

Ідея рефлекторного кільця і функціональні механізми поведінки. М.О.Бернштейн (1896—1966) Біхевіоризм — безвихідне спрямування психології - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему
Ідея рефлекторного кільця і функціональні механізми поведінки.
М.О.Бернштейн (1896-1966)
Біхевіоризм - безвихідне спрямування психології.
Ідейні та "програмні" напрацювання М.О.Бернштейна здійснювалися на перетині двох дисциплін - фізіології та психології, що, з одного боку, демонструвало можливість продуктивної співпраці фахівців цих галузей у вирішенні як спільних проблем, так і власне психологічних та власне фізіологічних. З іншого боку, можливість міжгалузевих досліджень розширювала перспективи подальшого руху кожної з галузей, задіяних як суміжні.
Бернштейн відомий своїми біомеханічними та нейрофізіологічними програмами (і навіть науковими школами, що виникли на цих засадах), а також ідеєю створення окремої наукової галузі - "фізіології активності", яка мала прийти на зміну фізіології, що вивчала організм у стані спокою та рівноваги. Постання такої галузі Бернштейн мислив лише на базі міждисциплінарного синтезу - біології (особливо фізіології), математики, кібернетики тощо.
"Фізіологія активності" передбачає розгляд поведінки людини саме як активної, а тому шукає фізіологічні механізми найбільш складних видів свідомої, цілеспрямованої поведінки, що здатна до саморегуляції. Активним фактором поведінки є ціль, розуміння цілі. А відтак слід аналізувати поняття цілеспрямованості, "моделювання майбутнього", "ймовірнісного прогно-зування" тощо. Робиться припущення, що вихідною фізіологічною ланкою поведінки доцільно вважати не "рефлекторну дугу", а "рефлекторне кільце" (згідно з Дж. Дьюї що насправді дає змогу уявити повний цикл аналітико-синтетичної активності людини у процесі виконання цілеспрямованих дій та рухів, реалізації поведінки загалом.
Фізіологічні та біомеханічні уявлення про конструювання, активне формування рухів, їх "побудову" відповідно до поставленого завдання визначили конкретно-наукову розробку обох дослідницьких програм Бернштейна. Важливу роль у цьому відіграла метафора "побудови рухів", яка отримала надалі відповідну концептуалізацію і стала моделлю руху в нейрофізіологічній програмі вченого.
Біомеханічна програма виступила "материнською" відносно ней-рофізіологічної. Уявлення про закономірну та узгоджену роботу пери-ферійного рухового апарату, а також про складну картину динаміки м'язових, реактивних та зовнішніх сил привели до необхідності знайти співвідношення між діяльністю нервових центрів, що керують рухом, і про-цесами на периферії рухів. Для вирішення цього завдання були використані біомеханічні методи та моделі.
Створена Бернштейном наукова школа фізіології рухів досягла значних успіхів у створенні функціональних моделей рухового управління та вивченні конкретних фізіологічних механізмів рухів відповідно до певних моделюючих уявлень.
Вплив Бернштейна на розвиток психології визнається досить значним, хоча не було групи вчених, які б цілісно розробляли його дослідницькі про-грами. Найбільш очевидне пояснення цьому - міждисциплінарність досліджень та розробок, які "прямо" не могли бути застосовані в психології, а відповідна їх "адаптація" вимагала значних зусиль. Проте "наукова ідеологія" вченого, а також окремі його програмні положення проникли в психологію і суттєво сприяли її поступові.
Ще у 20-ті роки К.М.Корнілов та його співробітники здійснили спробу застосувати для вивчення форм рухових реакцій метод циклографії, викори-станий і адаптований Бернштейном у дослідженнях з біомеханіки.
Найбільший розквіт досліджень Бернштейна відбувається у 40-ві роки. коли формулюються основні положення нейрофізіологічної програми. В цей час О.Н.Лепнтьєв, О.В.Запорожецъ та інші вчені також звертаються до безпосереднього вивчення зовнішніх, фізичних рухів людини. Для інтерпретації даних, отриманих при дослідженні відтворення рухів, викори-стовувалася концепція побудови рухів. Поняття рухової задачі, сенсорних корекцій, рівневої організації та інші суттєво розширили існуюче в психо-логії уявлення про рух. Вивчати рух стало не тільки необхідно, але й мож-ливо, оскільки постали прийнятні для психологів способи концептуалізації рухів. Причому, як стверджував пізніше О.Р.Лурія, значення цих концептів було ширшим, аніж таке, що стосується лише проблеми рухів: ішлося вза-галі про фізіологічні механізми психічних процесів, про фізіологічне об-грунтування психологічних теорій, яке стало можливим в результаті впро-вадження та застосування дослідницьких програм Бєрнштейна.
Біхевіоризм - безвихідне спрямування психології.
Культурологічне спрямування в історії психології стає лакмусовим папером для вияву перспективних і неперспективних напрямів психології. Якщо взагалі людську культуру спрямовано до з'ясування екзистенціального призначення людини в суперечності між її тілом і душею, то й сама психологія в її історичному русі має також вирішувати це питання. Але сцієнтизм у психології знімає всі гострі питання про відношення тіла й душі. Остання виноситься за межі предмета психології, таким чином зникає провідна проблема людської культури взагалі. Людина звичайно ходить на двох ногах (тіло і душа), як про це дуже давно розповіли Кирило Турівський і всі до нього і після нього. Є таких двійко: кульгавий, але видющий та двоногий, але сліпий. Отже той, хто міцно стоїть на ногах, взяв на свої плечі видющого - і вийшла цілісна істота.
Є і дух, про який говорив Кант. Учені спеціально знімають як проблему те, що є вінцем природотворчості, - людську суб'єктивність, джерело життя, його смисл, - і при цьому створюють таку термінологію, що губить усе людське в людині. Уявіть собі, що аналогічно зусиллям біхевіоризму людська культура знімає суб'єктивність як предмет своїх пошуків!
Тоді зникає все: живопис і музика, художня література і скульптура, релігія та юриспруденція, філософія і міфологія, права і звичаї. Людське життя стає абсурдним. І треба ж, щоб на завершення сцієнтизму спочатку Павлов, потім Бехтерев зі своєю рефлексологією (це вже було епізодично), а головним чином біхевіоризм перетворили людину на автомат, позбавлений душі. Намагання Декарта було завершено. Не тільки рослинне і тваринне життя не вимагає відповідних душ. Навіть духовне життя відбувається без душі.
Колись Сковорода згадував приповідку: чоловік та жінка збудували хату без вікон, і щоб було видно в ній, намагалися лантухом унести в хату світло знадвору. Біхевіоризм і є така "лантухова" психологія.
Якщо сцієнтизм у психології відводить дослідження від душі, від того, що є найдорожчим у людині (задля сумнозвісного об'єктивізму), тоді взагалі для чого цей сцієнтизм? Чи не мав рацію Г.Оппорт, коли твердив, що психологи порівняно з письменниками іноді мають вигляд блазнів? Мабуть, він мав на увазі насамперед біхевіористів.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Ликикультуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Loading...

 
 

Цікаве