WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Вибір стратегії в конфліктній ситуації - Реферат

Вибір стратегії в конфліктній ситуації - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Вибір стратегії в конфліктній ситуації
ПЛАН
1. Види реакцій на проблемні ситуації.
2. Втеча від конфлікту.
3. "Боротьба".
4. Діалог.
Поведінка людей у конфлікті
Учасники конфлікту
У політиці, комерції, трудових відносинах, у повсякденному житті часто трапляються ситуації, в яких учасників конфлікту ділять на тих, хто відкрито виступає один проти одного, і тих, хто нібито спостерігає збоку, хоча й стимулює цим конфлікт. Наприклад, учасники політичною конфлікту в демократичному суспільстві - групи, партії, рухи - так чи інакше втягуються у відносини з владою. Політичний конфлікт розгортається на двох рівнях: між владою та опозицією - з одного боку, і всередині владних структур - з другого боку.
Політичні конфлікти виходять інколи за межі однієї держави. Такі конфлікти мають різні прояви, найскладніші з них - війни або терористичні акти, що стали нині непоодиноким явищем.
У конфліктологічній літературі широко використовується з цього приводу "концепція Томаса Кіллмена", в якій подано п'ять основних стратегій людської поведінки в конфліктній ситуації, а саме: уникнення, суперництво, пристосування, компроміс, співробітництво.
Уникнення. Коли людина ігнорує конфліктну ситуацію, удає, що її не існує, не вживає ніяких заходів - така стратегія правомірна. Але буває й так, що невтручання може призвести до ескалації конфлікту, оскільки проблема не вирішується, а інтереси учасників конфлікту залишаються незадоволеними. Внаслідок невтручання проблема, яку можна було вирішити, залишається і перетворюється на таку, яку вже неможливо розв'язати. Гасло - "моя хата скраю".
Суперництво дає змогу домогтися необхідного результату, стимулює розвиток, сприяє прогресу. Сторона конфлікту, що застосовує стиль суперництва, покладається на силу для забезпечення своєї переваги, намагається нав'язати іншим свій варіант вирішення спірних питань. Власна перемога бачиться як поразка суперника. На переговорах використовуються слабкі місця в його аргументації. Гасла - "сильний завжди має рацію", "переможців не судять" тощо.
Пристосування. Вчинки можуть демонструвати добру волю й служити позитивною поведінковою моделлю для опонентів. Нерідко вчинки стають переломним моментом у напруженій ситуації, що змінює її проходження на позитивне. Така стратегія дає змогу зберегти ресурси для сприятливіших моментів.
Компроміс. Пошуки балансу, взаємних поступок, вгамування суперечностей і підкреслення спільності інтересів. Іноді компроміс допомагає прийняти певне рішення. Гасло - "краще маленька рибка, ніж великий тарган".
Співробітництво. Орієнтація на найповніше задоволення інтересів усіх учасників конфліктної ситуації. У процесі співробітництва суперечності відверто обговорюються, спільно з іншою стороною наполегливо шукаються шляхи та засоби погодження спірних питань. Виявляються приховані інтереси, відшукуються резерви та ресурси для їхнього задоволення. Гасло - "один розум добре, а два - краще".
Міжособистісні методи (стилі) поведінки в конфлікті за К. Томасом і Р. Кілменом
Коли виникає конфліктна ситуація або ж коли конфлікт щойно починає розгортатися, його учасники повинні вибрати форму, стиль своєї подальшої поведінки з тим, аби це найменшою мірою позначилося на їхніх інтересах. Йдеться про міжгрупові та міжособистісні конфлікти, в яких беруть участь мінімум дві сторони і кожна з них вибирає форму своєї поведінки для збереження своїх інтересів. Наприклад:
o активну боротьбу за свої інтереси, ліквідацію або знищення супротивника;
o вихід із конфліктної взаємодії;
o вироблення взаємоприйнятного компромісу;
o використання наслідків конфлікту у власних інтересах.
Американці К. Томас і Р. Кілмен виокремлюють п'ять стилів поведінки в конфлікті: ухилення, протиборство, поступливість, співробітництво, компроміс.
Ухилення. Така поведінка можлива:
o коли розв'язання конфлікту для індивіда не дуже важливе;
o коли ситуація досить складна й розв'язання конфлікту потребує чимало зусиль від його учасників;
o коли в індивіда не вистачає влади для розв'язання конфліктів на свою користь;
o коли наслідок (вирішення чи невирішення) конфлікту не особливо важливий.
Доцільність застосування зазначеного стилю управлінцем, керівником:
o коли управлінець, керівник відчуває напруження у взаєминах в колективі і виникає потреба знизити його;
o коли у керівника, управлінця багато турбот і він не хоче бути втягненим у конфліктну ситуацію, нести додаткові затрати часу та сил;
o коли керівництву необхідно виграти час (заручитися підтримкою, отримати додаткову інформацію);
o коли керівництво вважає, що негайне обговорення проблеми може призвести до загострення ситуації.
Така форма поведінки (керівник перебуває в тіні, відходить від розв'язання конфлікту) дасть змогу вийти з конфліктної ситуації, але не вирішить конфлікту.
Протиборство (конкуренція) характеризується активною боротьбою індивіда за свої інтереси, відсутністю співробітництва при пошуках рішення, націленістю тільки на свої інтереси за рахунок іншої сторони. Індивід застосовує всі доступні для нього засоби для досягнення мети: владу, примус, різні засоби тиску на опонентів, залежність учасників від нього. Ситуація сприймається надто важливою - як питання перемоги або поразки. Стосовно опонента ведеться жорстка тактика.
Умови застосування цього стилю:
o сприйняття ситуації як дуже важливої;
o наявність великого обсягу влади чи інших можливостей добитися свого;
o обмеженість часу на вирішення ситуації й неможливість тривалого пошуку взаємовигідного рішення;
o необхідність зберегти "своє обличчя" і діяти жорстко.
При цьому стилі конфлікт не вирішується, але точка зору супротивнику нав'язана. Особливість зазначеного стилю - паралізувати супротивника, довести його до звільнення.
Поступливість (пристосування). Дії індивіда спрямовані на збереження й відновлення сприятливих відносин з опонентом завдяки згладжуванню стосунків за рахунок власних інтересів.
Такий підхід можливий:
o коли внесок індивіда не дуже великий, а можливість програти очевидна;
o коли причина розбіжності суттєвіша для керівника, ніж для індивіда;
o коли збереження добрих стосунків з опонентом є важливішим за вирішення конфлікту на свою користь;
o коли в індивіда мало шансів на перемогу, бо мало влади.
Таку поведінку в конфлікті керівник використовує, якщо він зацікавлений у збереженні добрих стосунків з підлеглими.
Співробітництво означає, що індивід бере активну участь у пошуках рішень, які задовольнять усіх учасників. При
Loading...

 
 

Цікаве