WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Загальні закономірності розвитку залежності від психоактивних речовин - Реферат

Загальні закономірності розвитку залежності від психоактивних речовин - Реферат


Реферат на тему:
Загальні закономірності розвитку залежності від психоактивних речовин
Серед психічних і поведінкових розладів внаслідок уживання психоактивних речовин виділяють синдром залежності, що по визначенню ВІЗ являє собою "стан періодичної або хронічної інтоксикації, викликуване повторним уживанням природної або синтетичної речовини". Залежність характеризується наступними ознаками: 1) бажанням, що опановує, або нескоримим потягом (компульсией) продовжувати вживання даної речовини, добуваючи його будь-якими шляхами; 2) тенденцією збільшувати дозу, виявляючи ріст толерантності; 3) виникненням "індивідуальних і соціальних проблем", обумовлених зловживанням.
Відповідно до даного визначення до синдрому залежності ставляться захворювання, традиційно обумовлені у вітчизняній психіатрії й наркології як алкоголізм, наркоманії й токсикоманії.
Алкоголізм, наркоманії й токсикоманії - це прогредиентние захворювання, що виникають у результаті систематичного зловживання алкоголем (при алкоголізмі), наркотичними (при наркоманії) або іншими психоактивними засобами, не включеними в список наркотиків (при токсикоманії), і характеризующиеся формуванням психічної й фізичної залежності від уживаної речовини, патологічним потягом до його прийому, зміною реактивності організму, абстинентними порушеннями й специфічними змінами особистості.
Для встановлення діагнозу залежності в будь-якому її варіанті (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія) необхідна наявність одного й більше з наступних ознак:
1) синдром зміненої реактивності організму до дії даного психоактивного засобу (зникнення захисних реакцій, зміна толерантності, форми споживання й форми сп'яніння);
2) синдром психічної залежності (обсессивное потяг, відчуття психічного комфорту в інтоксикації);
3) синдром скасування (компульсивное потяг, втрата контролю над дозою, абстинентний синдром, фізичний комфорт в інтоксикації).
Толерантність до психоактивному речовини визначається його мінімальною дозою, здатної викликати бажаний психофізичний ефект (стан одурманення, купирование абстинентних порушень). Для синдрому залежності характерно первісне підвищення толерантності до психоактивному речовини. Це проявляється в необхідності збільшення доз психоактивного засобу для досягнення колишнього ефекту або в необхідності вводити дану речовину все більше число раз протягом доби. У зв'язку із цим виділяють толерантність разову (кількість психоактивного речовини, здатного викликати очікуваний психофізичний ефект при однократному прийомі) і добову (загальна кількість прийнятого психоактивного речовини протягом доби для підтримки бажаного психофізичного стану). Зміна разової й добової толерантності залежить від стадії захворювання. На 1-й стадії формування синдрому залежності відзначається ріст і разової, і добової толерантності. На 2-й стадії - або наростає разова при стабілізації добовій толерантність, або, навпаки, стабілізується разова при значному росту добової (залежить від виду психоактивного засобу). Для 3-й стадії розвитку синдрому залежності, незалежно від уживаного психоактивного засобу, відзначається зниження разової толерантності й лише потім добової. Толерантність, як правило, знижується й після тривалого періоду утримання від прийому психоактивного засобу (так зване "омолодження наркоманії").
Різні психоактивние речовини мають неоднакову здатність підвищувати толерантність, що необхідно враховувати при виявленні даного синдрому. При опиомании, уживанні амфетаминов і галюциноген відзначається швидке нарощування доз, при цьому при опиомании стерпні дози можуть значно перевищувати летальні для интактних індивідуумів. При вживанні кокаїну ріст толерантності відсутній, при вживанні марихуани він незначний, при гашишемании толерантність зростає лише при тривалому застосуванні.
Психічна залежність від психоактивного речовини - стан психічного комфорту можливо тільки в стані сп'яніння, поза сп'янінням виникає дратівливість, знижене настрій, постійні думки про вживаний психоактивном речовині. Суб'єктивним проявом психічної залежності є постійне прагнення хворого до повторного вживання психоактивного речовини, що деякими авторами трактується як обсессивное потяг. На відміну від невротичних обсессий подібний потяг з бажанням, що опановує, не обтяжує хворих, вони не намагаються від нього позбутися.
Синдром скасування - це група симптомів, що виникають при повному або частковому припиненні вживання психоактивного засобу, а також при неадекватній його заміні. Він включає: фізичну залежність, фізичне (компульсивное) потяг і абстинентний синдром.
Фізична залежність від психоактивного речовини - поза станом сп'яніння виникають тяжкі фізичні відчуття, грубі соматичні й неврологічні розлади, які легко проходять при введенні звичного психоактивного засобу.
Фізичне (компульсивное) потяг - виражається в нескоримому прагненні до наркотизації, по своїй інтенсивності досягає ступеня витальности, здатно витісняти інші вітальні потяги (голод, спрагу), визначає умонастрій хворих, їхнє афективне тло, поводження, усуває всі суперечні мотиви й контроль, заповнює собою весь зміст свідомості на момент своєї появи. Компульсивное потяг може виникати поза інтоксикацією (так звана суха абстиненція), у стані сп'яніння й у структурі абстинентного синдрому.
Абстинентний синдром - виникає після припинення вживання психоактивного засобу й включає психічні, вегетативні й соматоневрологические порушення, які часто є антиподами аналогічних проявів у періоді гострої інтоксикації. Замість ейфорії, що спостерігалася в сп'янінні, виникає тривога, замість посилення активності - апатія й бездіяльність, замість релаксації - занепокоєння й безсоння, замість міозу - мідріаз і т.д. Співвідношення психічних і вегетативно-неврологічних порушень, так само як і час розвитку абстинентних порушень після припинення прийому психоактивного засобу, визначається його видом. Найбільше швидко абстиненція з'являється при вживанні алкоголю (через кілька годин), найбільший інтервал часу між спадом дії психоактивного речовини й абстинентними симптомами при опиомании й гашишизме (20-24 години).
Час повного формування абстинентного синдрому визначається видом уживаного психоактивного речовини. Більш повільно він формується при алкоголізмі, скоріше - при гашишизме, ще швидше - при вживанні стимуляторів і снотворних засобів, у найбільше короткий термін - при вживанні опиатов.
Абстинентний синдром розвивається не при всіх видах залежності. При вживанні деяких психоделических засобів синдром скасування обмежується тільки компульсивним потягом.
Для хворих алкоголізмом і наркоманією характерне формування специфічних змін особистості: морально-етична деградація, егоїзм, егоцентризм із фіксацією інтересів тільки на вживанні психоактивного засобу, ігнорування інтересів родини, моральних цінностей і соціально-обмежувальних подань. На віддалених етапах хронічного алкоголізму й наркоманії в результаті хронічноїінтоксикації психоактивними засобами з'являються ознаки органічного (інтоксикаційного) поразки головного мозку з формуванням у підсумку органічного слабоумства.
Сам факт уживання респондентом якого-небудь психоактивного засобу не є підставою для констатації в нього синдрому залежності. Із всіх можливих мотивів уживання психоактивного речовини із синдромом залежності зв'язані тільки патологічні мотиви, обумовлені наявністю абстинентного синдрому й патологічного потяга до психоактивному речовини. Всі інші мотиви вживання психоактивного речовини - традиційні, соціально обумовлені, субмиссивние (підпорядкування тиску з боку інших людей або в рефферентной групі), гедоністичні (прагнення відчути ейфорії), псевдокультуральний тип мотиву (прагнення пристосуватися до певної групи осіб), мотив гіперактивації поводження й спроба купирования за допомогою психоактивного засобу різних суб'єктивно неприємних і тяжких психофізичних розладів (наприклад, тривоги, депресії, безсоння) - до синдрому залежності відносини не мають.
Ідентифікація вживаного психоактивного засобу здійснюється на основі анамнестических даних, отриманих як від самої особи, так і з інших джерел. Однак незалежні від щирості респондента результати можна одержати лише при біохімічних дослідженнях сили, крові, при визначенні змісту в них алкалоїдів алкоголю й інших психоактивних речовин. Подібні аналізи проводяться методами газожидкостной хроматографії, радиоиммунохимических методів і ін. Певне значення має характерна для опійних наркоманів майже постійна легка гіперглікемія, а для курців гашишу, навпаки, гипогликемия. Однак варто пам'ятати, що лабораторні методи дослідження мають лише допоміжне значення, оскільки сам факт виявлення в організмі респондента психоактивного речовини не є підставою для постановки діагнозу залежності. Основним у діагностиці синдрому залежності залишається метод клінічного обстеження пацієнта.
Loading...

 
 

Цікаве