WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Способи й форми симуляції - Реферат

Способи й форми симуляції - Реферат

перешкоджає цілеспрямованому активному поводженню, властивому метасимуляции. Якщо все-таки відзначається поновлення подібної симптоматики, скоріше мова йде про рецидив реактивного психозу.
Варто особливо підкреслити, що, які б не були форми перенесених реактивних станів з урахуванням відзначеного спрощення й моносиндромного їхнього плину, вони завжди характеризуються певними закономірностями динаміки й виходу. На противагу цьому, при метасимуляции окремі відтворені симптоми носять ізольований статичний характер і не відображають зазначених закономірностей.
Сюрсимуляция - зображення хворобливих симптомів, далеких наявному в дійсності в даної особи психічному захворюванню, зустрічається значно рідше й відображає патологічну мотивацію поводження душевнохворих.
Така форма поводження частіше зустрічається у хворих шизофренією, відображаючи властиві шизофренічному процесу порушення мотиваційної сфери мислення.
У зв'язку із цим вона порівняно легко розпізнається. Такі хворі без критики ставляться до дійсно наявним у них хворобливим переживанням. Тому з метою уникнути покарання вони пред'являють симптоматику, що, на їхню думку, є дійсно хворобливою.
Іноді ж хворі прагнуть сховати щире захворювання (шизофренію) і демонструють симптоми, йому невластиві, наприклад, епілептичні припадки або порушення пам'яті, що звичайно не зустрічаються при шизофренії, або ще більш грубе слабоумство, не властиве даному захворюванню. Однак дійсно наявні психічні порушення подібних хворих завжди відображаються на особливостях їхнього вдаваного поводження. Так, на відміну від щирої симуляції, удавання при шизофренії носить безглуздої перемежованої, позбавленої логіки характер.
З одного боку, сам факт удавання вказує як би на цільове поводження, спрямоване на запобігання покарання. З іншого боку - у самому характері вдаваного поводження знаходять висвітлення властивому шизофренічному процесу розладу. В емоційно-вольовій сфері - це парадоксальність емоційних реакцій, амбивалентность. У мисленні - паралогичность, порушення мотивації. На ряді із цим на поводженні відображаються й порушення критики.
У результаті вдавання відрізняється вычурностью, нецілеспрямованістю, відсутністю єдиної лінії поводження. Такі хворі часом з легкістю без усякої емоційної реакції відмовляються від удавання, часом навіть розкривають навмисний характер свого поводження.
Заявляють, що симулювали, однак потім знову вертаються до нього, критично не осмислюючи або ігноруючи сам факт безцільності й нелогічності повернення до колишнього вдавання.
Таким чином, у карикатурні, нецілеспрямовані, позбавлені логіки вдаваному поводженні, що сполучається з істинно психопатологічними розладами, властивими шизофренії, завжди виявляється патологічний ґрунт, що лежить у його основі.
Тому в судово-психіатричній практиці сам характер удаваного поводження може сприяти розпізнаванню щирої природи захворювання.
При симуляції на патологічному ґрунті основне значення для судово-психіатричної оцінки має встановлення характеру й глибини наявних змін. При рішенні експертних питань, у висновку необхідно вказати на наявність симуляції або аггравации, а також на наявні в подэкспертного особливості психіки, що не виключають здатності усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій і керувати ними.
Диссимуляция психічних розладів - навмисне утаювання, приховання наявного психічного захворювання або окремих його симптомів.
При повної диссимуляции хворі заперечують у себе які б те не було психічні розлади як на момент обстеження, так і в минулому.
При часткової диссимуляции ховаються тільки окремі клінічні прояви, а про інших хворі розповідають досить докладно. До часткового диссимуляции ставляться такі випадки, коли всі наявні психічні розлади хворі відносять до минулого, повністю заперечуючи їх на момент обстеження. До диссимуляции прибігають хворі, які побоюються госпіталізації в психіатричний стаціонар, позбавлення цивільних прав або ж прагнуть виписатися із психіатричної лікарні, особливо в період перебування на примусовому лікуванні.
У судово-психіатричній практиці зустрічаються випадки, коли диссимулируют маревні хворі з метою виписки зі стаціонару для одержання можливості реалізації маячних ідей, що представляють по своєму втримуванню високу соціальну небезпеку (переслідування мнимих "переслідувачів", маревна помста й т.п.).
Хворі в стані депресії також можуть диссимулировать, прагнучи до здійснення намірів покінчити із собою.
Вибрана хворими форма диссимуляции багато в чому залежить від того, у якому ступені вони можуть критично усвідомити, що саме з особливостей їхнього поводження сприймається навколишніми як ознака хвороби. Прояву диссимуляции залежать також від того, наскільки наявні психопатологічні розлади дозволяють хворим контролювати своє поводження. Таким чином, здатність до диссимуляции свідчить про часткову критику до своїх хворобливих переживань. У той же час наявність диссимуляции відображає недостатній облік хворими всіх особливостей реальної ситуації й недостатньо повне прогнозування наслідків свого стану й поводження.
Особливо часто це відзначається у хворих шизофренією. Розпізнавання диссимуляции, що перешкоджає своєчасній діагностиці щирого характеру захворювання, у судово-психіатричній практиці нерідко представляє значні труднощі.
Варто підкреслити, що навмисне утаювання хворими хворобливої симптоматики, є однією з головних причин помилкових діагностичних і експертних висновків. Несвоєчасна діагностика у свою чергу приводить до запізнілого застосування активного лікування й зниженню його ефективності. При цьому можлива передчасна виписка із психіатричного стаціонару подібних хворих, що є однією із причин здійснення психічно хворими повторних суспільнонебезпечних дій.
Для розпізнавання диссимуляции велике значення мають дані об'єктивного анамнезу, що вказують на перенесені в минулому психотические стану. При диссимуляции, незважаючи на скупий, формальний і ухильний характер відповідей хворих, що не дозволяє виявити маревні переживання, завжди в тій або іншій формі зберігається симптоматика, що неможливо диссимулировать - специфічні для шизофренії розладу мислення у вигляді деякої непослідовності, соскальзываний, особливостей емоційних проявів. Деякі характерні риси проявляються й у манері поводження, його вычурности, у неадекватності міміки, властивої хворим кутастій моториці. Істотну допомогу в розпізнаванні диссимуляции роблять психологічні методи обстеження.
Констатація диссимуляции особливо важлива при рішенні питання про наявність показань до госпіталізації хворого. Наявність диссимуляции необхідно враховувати при виборі мер медичного характеру у відношенні хворих, що зробила суспільно небезпечні дії й визнаних несамовитими.
Як показує судово-психіатрична практика, тенденція до диссимуляции в таких хворих виявляється стійкою. Хворі, що зробили небезпечні дії, потрапляючи на лікування, уже в перші місяці починають активно диссимулировать, що іноді приводить до передчасного припинення лікування й здійсненню ними повторних небезпечних дій. схильність, Що Виявилася у хворих, до диссимуляции є одним із протипоказань для скасування примусового лікування.
Loading...

 
 

Цікаве