WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Способи й форми симуляції - Реферат

Способи й форми симуляції - Реферат

міркуваннями й "голосами" або сполучення складних маячних ідей з елементами псевдодеменции).
При відтворенні маревних переживань відзначається невідповідність утримування марення емоційному тлу, відсутність охоплення маревними переживаннями, як це властиво психічно хворим. Утримування маячних ідей викладається ухильно, непевно, часом схематично з відтінком роздратування й злостивості. Маячні ідеї величі або переоцінки власної особистості викладаються на тлі пригніченості, що відповідає реальної конкретної ситуації й не супроводжуються піднятим настроєм, як в істинно маревних хворих.
При розпізнаванні симуляції важливою ознакою є особливості поводження подэкспертных, що також відображає невідповідність у сполученні окремих проявів у структурі синдрому. У більшості випадків пропоновані маячні ідеї, образні і яскраві зорові галюцинації ніяк не відображаються на поводженні, що залишається правильним, відповідним конкретним обставинам. В інших випадках відзначаються перебільшені гротескні форми поводження, що як би доповнює скарги.
У таких випадках підозрювані в симуляції, що виявляють марення отруєння, демонстративно відмовляються від їжі. Сидячи за спільним харчуванням, відштовхують тарілки й у той же час охоче харчуються, коли їх ніхто не бачить, віддаючи перевагу продуктам з передач.
Обличчя, що демонструють слабоумство, дезориентировку в навколишньому, нерозуміння причин напрямку на експертизу, читають і пишуть листа, уважно перечитують список продуктів з передачі. Поводження при симуляції, незважаючи на різні його форми, завжди носить двоїстий диференційований характер. Властивим цим особам форми поводження з демонстративним перебільшеним пред'явленням симптоматики спостерігаються лише при бесідах з лікарями або медперсоналом. У той же час у відділенні, коли подэкспертный уважає, що за ним ніхто не спостерігає, він поводиться правильно. Його міміка й рухи відповідають обставинам, він правильно орієнтований у справах відділення, знає до кого, з яким проханням звернутися, з огляду на існуюче у відділенні розподіл обов'язків лікарів і медперсоналу. Підозрювані в симуляції, незважаючи на пропоновану симптоматику, охоче спілкуються з навколишніми, переважно із психічно здоровими подэкспертными, слухають радіо, з інтересом дивляться телепередачі. Однак побачивши кого-небудь із вхідних у палату лікарів вони відразу міняють форму поводження. При цьому відновлюється демонстративна міміка, що відображає переляк, депресію або повне нерозуміння навколишні.
Варто також підкреслити, що порушення цілісності специфічності пропонованої симптоматики створюється за рахунок відсутності фізичних і неврологічних розладів, які постійно відзначаються при деяких психічних захворюваннях, але не можуть бути свідомо відтворені. Тому поряд із клініко-психопатологічними даними велике значення в розпізнаванні симуляції має зіставлення їх з комплексом результатів соматичних і неврологічного, а також експериментально^-психологічного досліджень. Так, при демонстрації слабоумства в рамках церебрального атеросклерозу в цих осіб не виявляється важких серцево-судинних змін при соматичному обстеженні. З боку нервової системи не виявляється осередкової органічної симптоматики, що вказувала б на перенесене в минулому порушення мозкового кровообігу, звичайно попередньому формуванню слабоумства.
При пред'явленні скарг на епілептичні припадки в осіб, підозрюваних у симуляції, дослідження біоелектричної активності головного мозку (электроэнцефалография) не виявляє судорожної готовності, регистрируемой у хворих епілепсією. При пред'явленні депресії відсутні такі соматичні прояви, як ціаноз, втрата апетиту, похудание, запори.
Особливо велике значення для діагностики мають результати експериментально-психологічного обстеження. Ці дані представляють важливу додаткову інформацію про наявність або відсутність у цих осіб порушень мислення, емоційно-вольової сфери, интеллектуально-мнестических функцій, а також симулятивных установок.
Таким чином, у психічному стані осіб, підозрюваних у симулятивном поводженні, незважаючи на індивідуальні його особливості, можна відзначити деякі загальні ознаки, що дозволяють розпізнати вдавання.
Насамперед варто підкреслити, що в подібних випадках відсутня цілісна клінічна картина якої-небудь відомої форми психічного захворювання, пред'являються лише окремі ізольовані симптоми психічного захворювання, а не хвороба в цілому. Поряд з ізольованістю пропонованої симптоматики слід зазначити її несумісність, співіснування симптомів, характерних для різних форм психічних захворювань або для різних етапів їхнього плину (наприклад, початкового й віддаленого). У результаті такої ізольованості й несумісності пропонованих симптомів порушуються закономірності розвитку й плину психічного захворювання, у симулируемой симптоматиці не відтворюється його динаміка.
Судово-психіатрична експертиза при встановленні щирої симуляції здорових осіб не представляє утруднень. Вони зізнаються здатними під час здійснення інкримінованого діяння усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними, що не бідують у застосуванні мер медичного характеру.
Клінічне спостереження. Обстежувана Г., 1963 р. народження, лікар, замужем, перебувала на експертизі в грудні 1996 р. Обвинувачується в організації вбивства П. і вбивстві Ф.
Після закінчення інституту працювала врачом-кардиоревматологом. Одночасно активно відвідувала курси по "біоенергетиці й целительству", публікувала оголошення із саморекламою в газетах, давала інтерв'ю, мала приватну практику. На обліку в психіатрів не складалася й у психіатричні стаціонари не містилася. З матеріалів кримінальної справи відомо, що Г. умовила співробітника Жэка за певну плату зробити 18.12.95 убивство начальника, гр-ки П. Вона ж 3.08.95, використовуючи знання в області медицини, з метою заволодіння кімнатою в комунальній квартирі зробила вбивство гр-ки Ф., зробивши їй ін'єкції лікарських засобів, від яких остання померла на місці. У процесі слідства Г. від дачі показань, а також від підпису про те, що вона ознайомлена із пред'явленими їй обвинуваченнями, відмовлялася; посилаючись на погане самопочуття. Як треба з наявної в особистій справі медичної книжки, у жовтні 1996 р. вона стала пред'являти скарги на страхи, заявляла, що її хочуть убити. Була оглянута лікарем-психіатром, що відзначив,що її скарги не укладаються в клінічну картину якого-небудь психічного захворювання, поводження носить настановний характер.
При обстеженні в стаціонарі Центра ім. В.П. Сербського: з боку внутрішніх органів і нервової системи патології не виявлено. Психічний стан: у ясній свідомості, правильно орієнтована в місці, часі й навколишньому. Під час бесіди прагне представити себе повністю неспроможної. Демонструє нерозуміння змісту питань, що задаються їй,, незалежно від ступеня їхньої складності. Пред'являє скарги на відсутність пам'яті, говорить, що не пам'ятає дати свого життя, відмовляється зробити найпростіші арифметичні дії. Затверджує, що не знає, за що неї заарештували, і не розуміє, куди й навіщо її привезли. Перед початком бесіди демонстративно обтрушує полою халата стілець, на який сідає, заявляючи, що "боїться заразитися чужою енергетикою". Ті ж рухи робить і
Loading...

 
 

Цікаве