WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблема корекції психічного розвитку в дитячому віці - Реферат

Проблема корекції психічного розвитку в дитячому віці - Реферат

досвіду спільних переживань між членами групи, батьками та дітьми. На занятті учасники розглядають лінії на своїх пальцях, малюють їх на аркуші паперу й бачать, що навіть у цьому вони різняться. Бажано, щоб заняття супроводжувала активізуюча музична програма. Цю тему діти обговорюють із батьками - як домашнє завдання.
Друге заняття можна присвятити вивченню імен. На ньому діти засвою-ють такі поняття, як спогади, почуття, пов'язані з ними. Водночас вони діляться досвідом про свої здібності, згадують, як набували його, як, наприклад, уперше написали своє ім'я, їм треба зрозуміти, яку роль відіграє пам'ять, і побачити прогрес, якого вони досягають, коли навчаються нового. Учасникам пропонується відповісти на запитання: "Що ти відчував, коли вчився писати своє ім'я?", "Що відчував, коли взагалі навчався нового?", "Хто допомагав тобі робити перші кроки?"
Дітям пропонують і творче завдання: намалювати Дерево пам'яті. Вони вирізують листочки, на яких записують усе, чого встигли навчитися. Мета: показати, як розвиваються їхні здібності. Завдання: намалювати себе в момент навчання чогось нового та виявити на малюнку свої почуття.
Діти сідають у коло, і ведучий пропонує кожному згадати, що він від-чував, коли навчався нового, уточнює, чи виникали труднощі і як їх долали. Удома близькі, за завданням ведучого мають визначити, які якості вони бачать у своїй дитині, і показати їй той шлях, за яким ці якості розвиваються.
У результаті перших занять в учасників формується уявлення про унікальність їхньої особистості; про те, що у кожної людини є своє ім'я і почуття, пов'язані з ним. Ці почуття виражають ставлення людини до самої себе і водночас - до інших.
Третє завдання. Учасники спочатку ставлять запитання до себе, а потім діляться своїми почуттями з іншими учасниками: "Як я сприймаю своє ім'я?", "Чому батьки вибрали саме це ім'я?", "Чи є в мене вдома пестливе ім'я?", "Як я почуваюся, коли мене дражнять?"
Мета цього завдання - розвиток позитивного ставлення до свого імені. Учасники починають розуміти важливість свого імені і навіть те, що кожна людина має власні почуття, які є частиною того, ким він є.
У дружній атмосфері учасники, починаючи з ведучого, діляться своїми почуттями з приводу свого імені, їм ставлять допоміжні запитання. Важли-во, щоб заняття супроводжувалися комунікативною, активізуючою музикою.
У кінці заняття учасникам пропонують намалювати себе, свою сім'ю і дати малюнкові назву. Цей малюнок дав змогу розвивати позитивні почуття щодо свого імені, а також позитивний образ самого себе.
Поряд із цим дається завдання батькам. Кожен з них має розповісти своїй дитині, чому він вибрав саме це ім'я. Розкрити дитині спогади, пов'язані із цим ім'ям. Важливо, щоб у цьому брали сердечну участь і родичі, щоб розпитали дитину, чи подобається їй її ім'я, чи вибрала б вона його, якби сама вибирала.
Пропонується написати свій автограф. Це дає змогу посилити в дитини почуття цінності свого імені. Крім того, можна запропонувати, щоб кожний учасник написав оповідь про своє ім'я.
Гра "Автограф". Учасники обмінюються автографами. Створюється "Карта автографів".
У результаті заняття кожний учасник засвоює, що у нього є своє ім'я, що ім'я - це значуще. У ході занять з'ясовують значення імені кожного учасника. Здебільшого ім'я говорить про те, якою є людина. Це подарунок від батьків на все життя, і діти починають розуміти, що ім'я є частиною їх унікальності.
У процесі заняття зростає довіра між ведучим і учасниками, між самими учасниками. Кожен починає краще розуміти, що імена мають різне значення, звучання і кожне викликає особливі почуття. Водночас деякі діти отримують позитивний досвід переживання навіть негативних моментів, пов'язаних з тим, що їх можуть дражнити.
Для того, щоб урізноманітнити творчий аспект заняття, учасникам можна запропонувати закодувати своє ім'я. Цього досягають визначенням місця кожної букви в імені та номеру її в алфавіті. Крім того, кожен може написати своє ім'я тим шрифтом і тим кольором, які для нього найприєм- . ніші. Для розвитку самооцінювання важливого значення набуває правильне ставлення до місця', яке вони посідають у сім'ї.
На четвертому занятті ведучий розглядає саме це питання. Учасники мають засвоїти ряд понять, зокрема про те, що в кожної людини своє місце в сім'ї. А в кожній сім'ї є своя структура. Подекуди діти відчувають свою безпорадність, почуваються маленькими, проте можуть зайняти позицію помічника в сім'ї, і цього можна навчитися.
Основне завдання полягає в тому, щоб допомогти дітям побачити себе у стосунках з родичами з позитивного боку. Допомогти їм відчути себе впевнішими, схвалити позитивний розвиток у сім'ї. Ведучий розповідає дітям про своє місце в сім'ї. Учасники, у свою чергу, відповідають на запитання про те, як вони почуваються, коли їх оточують люди, старші за них. Чи думають вони про те, що могли відчувати їхні близькі, коли були в цьому віці.
З метою творчої активності кожний з учасників малює себе, коли він щось робив, коли був молодим і нічого не міг. Кожний може побачити власний прогрес у розвитку своїх здібностей. У процесі заняття кожний запам'ятовує, що він посідає певне місце в сім'ї, що він значущий для інших членів сім'ї у різних сферах сімейного життя. І щоб краще засвоїти цей досвід, діти ставлять самі собі запитання: "Яке моє місце в сім'ї?", "Я найстарший, молодший, середній у сім'ї?", "Що мені подобається в цьому і що ні?", "Яким чином моє місце в сім'ї дає мені можливість бути кращим?"
Завдання заняття полягає в тому, щоб побачити себе з позитивного боку. Підбадьорювати й активізувати почуття гумору, допомогти усвідомити, що кожний припускає помилки, схвалювати дітей у розвитку 'їхніх здібностей. Учасники вчаться розуміти, що дорослі теж припускаються помилок і відчувають при цьому неприємні почуття. Заняття сприяє тому, що учасники все більше довіряють один одному, підтримується особистісна їх участь.
Після цього дітям пропонують відповісти на запитання: "Як ти почува-єшся, припускаючись помилок?", "Як люди поводяться з тобою, коли ти припустив помилку?", "Який твій стан, якщо тоді, коли ти помилився, хтось говорить тобі неприємне?"
Завдання: зробитималюнок, на якому зображена будь-яка нісенітниця, наприклад риба на дереві. Мета: підтримувати почуття гумору. Учасники повинні зрозуміти, що сила їх у їхній слабкості, що існують складності росту.
Удома батьки розповідають дітям, яких помилок вони припускалися в молодості. Особисту увагу звертають на ті, що допомагали вдосконалюва-тися. Важливо, щоб діти теж довірили батькам свої переживання.
Ми розглянули заняття з розвитку довіри між дорослими й дітьми. Бажано, щоб ведучий заздалегідь обговорив з колегами, батьками ті проблеми, які він розв'язуватиме з учнями. За аналогічною схемою можна будувати інші заняття, що сприяють розвитку самооцінювання.
Під кінець кожного заняття слід з'ясовувати, що нового дізналися учні. Особливо важливо до кожного заняття підбирати таку музику, яка б сприяла активізації спілкування й переробці негативних почуттів та емоцій. У дітей повинна зростати впевненість у тому, що немає непереборних ситуацій, чи стосуються вони успіхів у навчанні, чи знайомства з новими людьми або стосунків з ними, чи подолання власного страху.
Loading...

 
 

Цікаве