WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблема корекції психічного розвитку в дитячому віці - Реферат

Проблема корекції психічного розвитку в дитячому віці - Реферат

(зверхзбудливість, інертність психічних процесів); дитина пристосовується жити насамоті і це суттєво деформує особистість. Потреба у спілкуванні, емоційному контакті подавляється, а замкнутість є захистом від соціальних впливів. Якщо дитина ранима і гіперчутлива, то замкнутість охороняє психіку від перевантаження.
Замкнутість відрізняється від сором'язливості (вона є наслідком не сформованості соціальної компетентності) . ЇЇ корекція полягає в навчанні дитини навичкам спілкування, вмінню сприймати та інтерпретувати поведінку іншої людини. Підвищення соціальної компетентності не повинно випереджати основні, необхідні корекційні дії.
На відміну від аутизму, як крайньої форми відчуження, що виявляється у відході від контактів з оточуючою дійсністю, замкнутість не є патологічним явищем і може бути усунена психологом, а не психіатром.
Корекційна робота із замкнутою дитиною.
Суть корекційної роботи із замкнутою дитиною полягає в діях по розширенню її можливостей встановлення і підтримання емоційних контактів з оточуючими людьми. Для цього використовується емоційний зв'язок дитини з одним з батьків, а також інтерес до предметів та ігрових дій з ними. Ці принципи корекції визначають основні напрямки роботи із замкнутою дитиною:
1. Усунення причин, що призвели до цього порушення;
2. Відновлення потреби дитини у спілкуванні, контактах з дорослими і однолітками;
3. Гармонізація відносин в сім'ї і групі однолітків;
4. Навчання дитини навичкам спілкування і встановлення контактів.
Дії психолога:
· На першій зустрічі не тиснути на дитину .
· Дії психолога не виходять за рамки того, що робить сама дитина.
· Виявити, що в ігрових діях приносить задоволення.
· Якщо позитивний ефект досягнутий - поступово урізноманітнювати задоволення дитини - довести, що разом з іншим краще гратися, ніж самому.
· Почати роботу по відновленню потреби дитини в афективному контакті з оточуючими людьми.
· Тільки після закріплення в дитини потреби в контакті, коли дорослий стає позитивним центром ситуації, можна почати ускладнення форм контактів, нові форми взаємодії і гри.
· Ускладнення форм контактів повинно іти поступово, з опорою на стереотип взаємодії. Дитина повинна бути впевненою, що засвоєні нею форми не будуть зруйновані.
· Ускладнення форм контакту повинно йти по шляху обережного введення нових деталей в структуру існуючих форм.
· Необхідно строго дозувати афективні контакти з дитиною.
· Необхідно пам'ятати, що при досягненні афективного зв'язку з дитиною, пом'якшенні її аутичних установок, вона стає більш ранимою в контактах, і її потрібно особливо оберігати від ситуацій конфлікту з близькими.
· Завданням є не просто центрування дитини на психологу, а встановлення афективної взаємодії для сумісного оволодіння оточуючим світом.
Робота з батьками.
Вислухати, проводити протягом всієї корекції.
Після встановлення першого контакту з дитиною прийти до розуміння аутичної поведінки дитини. Якщо дитина не називає себе "Я", в неї порушене сприйняття оточуючого світу.
Корекційна робота з дітьми, у яких є проблеми із самооцінюванням
Самооцінювання - важливий регулятор розвитку особистості. Воно сприяє саморегулюванню поведінки, визначає прийнятність, бажаність певних дій і вчинків, а також ступінь успіху. Гармонія самооцінювання та рівня домагань - це те, чого треба прагнути в процесі виховання особистості. Переоцінювання своїх можливостей і здібностей призводить до розвитку негативних якостей, наприклад, зарозумілості, пихатості. Якщо у людини занижене самооцінювання, вона не використовує всіх своїх можливостей. Формуючи адекватне самооцінювання, важливо пам'ятати, що воно є, по суті, ставленням людини до своїх здібностей і можливостей, до особистісних якостей. Якщо самооцінювання розбігається з дійсністю, воно визнається неадекватним. У самооцінюванні відбивається уява дитини про свої досягнення, прагнення. Відбивається також і те, що підліток дізнається про себе від інших. І водночас - його особиста діяльність. У процесі вивчення джерел низького самооцінювання з'ясували, що такі діти рідко брали участь у спільному розв'язуванні проблем, у тому числі сімейних. У зв'язку із цим велике значення надається формуванню у таких дітей позитивного погляду на світ у процесі навчання їх розв'язувати складні життєві ситуації.
Під позитивним життєвим орієнтуванням ми розуміємо вміння людини знаходити позитивний вихід з будь-якої негативної ситуації. З учнями, які мають низький рівень самооцінювання, важливо провести заняття, присвя-чені пошуку позитивного розв'язку цих ситуацій. Розглянемо це детальніше. Цикл таких занять передбачає розвиток уявлень про себе, про свої почуття, про інших людей (дорослих і дітей). Важливого значення набуває розвиток позитивного "Я", здатності до самостверджування, розвитку віри в себе, у свої можливості. Ці заняття необхідні насамперед тим дітям і підліткам, які мають знижене самооцінювання, невпевнені в собі. Найчастіше ці діти виховуються у неповній сім'ї, і такі заняття одночасно сприяють кращим стосункам дитини з близькими.
У ході занять налагоджуються значущі взаємини з батьками, учителями, однокласниками. Водночас діти навчаються вести діалог з іншими людьми та із самим собою. Важливо також навчити сприймати негативні ситуації через призму позитивних життєвих настанов.
Діти навчаються брати до уваги думки та погляди інших людей, спів-переживати один одному. Такі заняття корисні тим дітям, у яких недостат-ньо розвинені процеси симпатії. Цьому сприяє постійно створювана доброзичлива атмосфера.
В основу даної програми закладено також зцілення переживань, пов'я-заних з 'їхніми негативними спогадами. Воно дає змогу замінити негативні, неприємні спогади на приємні. У спогадах концентрується сутність нашого "Я". Почуття приєднуються до певних подій, і вони "обростають" або позитивними, або негативними асоціаціями. Негативні емоції, пов'язані з власним "Я", нерідко проектуються на інших.
Спеціальний цикл занять дає можливість уникнути переживань. Вони допомагають створювати стосунки довіри. А для того, щоб заняття були успішними, дорослі мають показати, що і в них колись були аналогічні проблеми, і розповісти, як вони їх подолали. Діти починають тоді розуміти, що вони не самітні в своїх переживаннях, що останні можуть бути в кожного. При цьому важливо розглядати ці моменти не як життєві труднощі, а як випадок для відкриття нових можливостей у самооцінюванні та розвитку стосунків з іншими.
Ефективно розпочати цикл занять "Я - особливий". Учні засвоюютьтакі поняття: "Я - унікальний", "Я - особистість". На занятті кожний з учасників (педагог, психолог, батьки) мають підготуватися відповісти на запитання: "Що я люблю робити, однак це не подобається моїм батькам", "З ким я можу порівняти себе в сім'ї і що я відчуваю у зв'язку з цим".
Основне завдання ведучого полягає у тому, щоб допомогти кожному зрозуміти, що він особливий, і розвинути позитивне "Я".
Учасники сідають у коло. Ведучий пропонує поділитися своїм досвідом і розповісти, що, на думку кожного, відрізняє його від інших членів сім'ї, про те, з ким він звичайно себе порівнює і що почуває при цьому.
Мета завдання - розвивати стосунки довіри між ведучим і кожним учасником, між дітьми, а також сприяти
Loading...

 
 

Цікаве