WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особливості розвитку пам'яті - Реферат

Особливості розвитку пам'яті - Реферат

конкретні, сюжетні та метафоричні.
Абстрактні зображення - у вигляді рисок, відрізків, які не дають конкретного образу.
Знаково-символічні - у вигляді знаків або символів (геометричні фігури, стрілки тощо).
Конкретні - конкретні предмети.
Сюжетні - предмети, персонажі, що зображуються, поєднані в яку-не-будь ситуацію, сюжет, або займаються якоюсь діяльністю.
Метафоричні - зображення у вигляді метафор, художніх фантазій.
Якщо дитина користується абстрактним і знаково-символьним типами малюнків, то длянеї характерна здатність до узагальнення, синтезу інформації, до абстрактно-логічного мислення.
Якщо дитина користується сюжетними та метафоричними зображеннями, то для неї характерна наявність художніх здібностей, образне мислення.
Якщо дитина користується конкретними зображеннями, то для неї характерне конкретно-дійове мислення, оперування об'єктами, які безпосередньо сприймаються, здатність до практичного мислення.
Навіть не дуже уважні батьки зауважують, що їхні дошкільнята мають дивовижну пам'ять: вони здатні без завчання запам'ятовувати цілі вірші й уривки і часто вражають літературні й художні смаки своїх батьків, цитуючи модний телесеріал чи текст рекламного ролика. Добре було б, щоб ця дивна здатність не марнувалася - адже її розквіт обмежений у часі! І хоча майже всі діти мають кращу пам'ять, ніж дорослі, усередині групи дітей зрештою є і розбіжності: хтось краще запам'ятовує матеріал, а хтось гірше.
Тому необхідно уявити собі, як спрацьовує пам'ять, які її особливості в дошкільному віці і як її можна тренувати - адже, як відомо, ця здатність ніколи не буває надмірною. Пам'ять - це властивість психіки сприймати, зберігати і відтворювати деяку інформацію, шо може мати найрізноманітнішу форму і зміст. Можна пам'ятати відчуття й образи, що ми одержуємо завдяки нашим органам чуттів: зору, слуху, нюху, смаку, дотику. Можна пам'ятати краще інших вірші і прозу, обличчя людей, дати, прізвища, номери телефонів, дорогу.
Можна пам'ятати довго, усе життя - у цьому випадку говорять про довгострокову пам'ять. Можна пам'ятати кілька секунд - тут ми маємо справу з короткочасною пам'яттю. Для того щоб інформація з короткочасної пам'яті перейшла в довгострокову, її потрібно повторювати до завчання.
Можна говорити також про безпосередню пам'ять - коли матеріал запам'ятовується ніби сам собою, без спеціальних дій (їх називають мнемотехнічними прийомами), і про опосередкований, коли людина придумує щось на зразок "вузликів" на пам'ять, щоб потім згадати важкий матеріал.
Та найголовніше для нас - це те, що пам'ять дитини можна тренувати і розвивати. Актори, що заучують напам'ять багато сторінок, не мають цю навичку від народження, а здобувають її завдяки вправі. Для дитини пам'ять - це основний спосіб пізнання і звикання до світу. Вона запам'ятовує мовлення, і вже потім, зустрічаючи повторювані звукосполучення, учиться співвідносити їх із ситуацією й у такий спосіб осягати значення слів.
Вона запам'ятовує правила, пропозиції, таблицю множення, щоб потім зрозуміти їх зміст, а поки не зрозуміла - користуватися механічно, довіряючи своїй пам'яті. Характерно, що в дітей краще сформована пам'ять на емоції й образи, ніж на слова і символи. Тому прекрасно, якщо в навчанні ви використовуватимете ілюстрації, малюнки самої дитини.
Важливо також знати, що в різних дітей може домінувати зорова, слухова або моторна пам'ять. Від цього залежатиме, що ефективніше: показувати дітям картинки чи пояснювати і диктувати, просити дитину самій обвести букву чи відтворити зображення.
Однак 80% усієї інформації людина одержує завдяки зору і слуху, тож ми зосередимося надалі на розвитку саме цих видів пам'яті.
Пам'ять може приховувати, компенсувати недоліки інших здібностей у дитини, але може і стимулювати їх, допомагаючи розширювати кругозір, створюючи стереоскопічну картину світу і збагачуючи поведінку новими зразками.
Ми подаємо ігри і вправи з розвитку пам'яті, необхідні для успішного навчання у школі.
Дидактична гра "Хто відгадає?" .
Можна грати як із групою, так і з однією дитиною. Завдання полягає в тому, що дитину просять по пам'яті описати який-небудь із предметів, що є у кімнаті так, щоб партнери відгадали. При цьому не можна дивитися на цей предмет і називати його.
Після того як ведучий пояснив правила гри, а діти підготувалися до неї і вибрали предмет, ведучий дає в руки будь-якому учасникові камінчик як запрошення до розповіді. Той, хто одержав камінчик розповідає про загаданий предмет. Коли загадка відгадана, її автор передає камінчик у руки наступному. Гра триває доти, доки кожен не придумає свою загадку.
Дорослий стежить за тим, щоб називалися суттєві ознаки, інші учасники мають право ставити навідні запитання, однак треба дати можливість ведучому вимовити досить повний опис предмета.
Гра "Бабуся укладає у свою валізу..."
Гра для розвитку механічної пам'яті
Грати можна і вдвох із дитиною, але краще - компанією з 3-5 дітей. Дорослий починає розповідь: "Бабуся укладає у свої валізу... гребінець", а наступний гравець має повторити вже сказане, додавши свій предмет: "Бабуся укладає у свою валізу гребінець і... капці" тощо. Гра триває доти, доки ряд не стає таким довгим, що його вже не можна відтворити. У дітей це може бути 18-20 предметів.
Вправа для розвитку літературної пам'яті"А яу гай ходила..."
Пропонуємо Вам частіше розучувати вірші - це прекрасне заняття не може бути зайвим ні в якому віці і, крім загальнорозвивального ефекту, допомагає прищепити дитині літературний смак, сприяє емоційному зближенню членів родини. Починати слід із віршів гарного ритму і яскравого змісту, якщо ви віддаєте перевагу перекладам, то нехай це будуть класичні зразки - вірші С.Маршака, Б.Заходера, К.Чуковського. Дуже мелодійні, легкі й добре запам'ятовуються вірші Н.Забіли.
Гра"Ґудзики".
У цій грі беруть участь двоє. Перед гравцями лежать два однакових і.аоо-ри ґудзиків, усередині яких жоден ґудзик не повторюється. Для початку буває
досить узяти всього 3 ґудзика, але при цьому перед учасниками гри лежить весь набір, із якого вони вибираються.
У кожного гравця є ігрове поле, розділене на клітинки. Чим складніша гра, тим більше клітинок має містити поле; для початку досить 4 чи 6. Ґудзики кладуться на клітинки поля. Ведучий розташовує їх за власним бажанням, дає партнеру якийсь час на те, щоб запам'ятати їх розташування (20- ЗО с) і накриває поле аркушем паперу. Другий гравець має вибрати зі свого набору такі самі ґудзики і відтворити на своєму полі їх взаєморозташування. Потім перший гравець відкриває своє поле, і обоє
Loading...

 
 

Цікаве