WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Конфлікти в міжособистісних стосунках - Реферат

Конфлікти в міжособистісних стосунках - Реферат

груповою діяльністю.
Організаційний підхід широко застосовується для аналізу конфліктів насамперед у сфері управлінських відносин. Моделі організаційного конфлікту запропоновані Н. Гришиною, О. Єршовим, Р. Блейком та ін.
Кожен із запропонованих підходів по-своєму ефективний і дає змогу визначити напрямок розвитку міжособистісного конфлікту, його причини, зміст і наслідки.
Персональні методи. Цю групу методів виокремив В.П. Пугачов, акцентуючи увагу на можливостях керівника активно протистояти конфліктам такими засобами:
o використання влади, позитивних і негативних санкцій, пошанування й покарання безпосередньо учасників конфлікту;
o зміна конфліктної мотивації співробітників за допомогою впливу на їхні потреби та інтереси адміністративними методами (переведення на інше місце роботи);
o переконування учасників конфлікту змінитися, проведення бесід про спокій;
o зміна складу співробітників внаслідок їх переміщень;
o входження (заглиблення) керівника в конфлікт як експерта або члена комісії та ін.
Концепція Георга Зіммеля про внугрішньогрупові конфлікти
Основні положення, що характеризують концепцію Г. Зіммеля, такі:
o чим більші внутрішньогрупові проблеми і частіші міжгрупові конфлікти, тим нижча ймовірність зникнення між групами межі відмінностей;
o чим сильніша гострота конфлікту, чим менше інтегрована група, тим більшою є ймовірність деспотичної централізації конфліктних груп;
o чим гостріший конфлікт, тим сильніша внутрішня згуртованість конфліктних груп;
o чим менша гострота конфлікту, чим більше соціальне ціле базується на функціональній взаємозалежності, тим правомірніше, що конфлікт має інтегративні наслідки для соціального цілого;
o що частіші конфлікти і що менша їхня гострота, то краще члени підлеглих груп можуть позбутися ворожості, відчути себе господарями своєї долі, підтримати інтеграцію системи;
o що менш гострі конфлікти і чим вони частіші, то й імовірнішим буде створення норм, які регулюють конфлікт;
o чим триваліші й менш гострі конфлікти між групами, що різною мірою володіють владою, тим імовірніше, що вони відрегулюють своє ставлення до влади.
На основі цієї теорії виник науковий напрямок, що дав змогу розробити методи розв'язання конфліктів на основі знаходження загального ціннісного консенсусу, рівноваги.
Внутрішньогрупові конфлікти (Л. Козер, К. Левін, М. Дойч)
Л. Козер: позитивні функції внутрішньогрупових конфліктів
Людське суспільство не може існувати без спілкування і без конфліктності. Завдяки конфлікту уможливлюється первинне становлення єдності чи його відновлення, якщо воно було раніше порушено.
Л. Козер вважає: чим у тіснішому контакті перебуває група, тим конфлікт інтенсивніший (прикладом можуть слугувати Соловки, Колима). Він аргументує це тим, що висока частота взаємодії сприяє інтенсифікації емоційних проявів індивідів, у тому числі й ворожості, виникнення якої, знову ж таки завдяки тісній взаємодії, сприйматиметься як небезпека і придушуватиметься, а отже й аку-мулюватиметься. Тому якщо в такій згуртованій групі все ж виникає конфлікт, то протікатиме він особливо інтенсивно внаслідок "нагромадженого" невдоволення і повного особистісного втягування, характерного для групи з тісними зв'язками. (Л. Костенко: "Ми поранені люди, тільки ж, хто наші вбивці?") Конфлікт цього типу загрожує самим основам груп, а відтак має руйнівний характер.
Л. Козер з певною мірою переконаності стверджує, що частота конфліктів обернена їхній інтенсивності.
Велика терпимість до внутрішньогрупових конфліктів буде характерною для груп, відносини яких із зовнішнім середовищем урівноважені.
Конфлікт усередині групи може бути механізмом трансформації норм і принципів відповідно до нових умов.
Внутрішній конфлікт також є засобом виявлення у членів груп суперечливих інтересів, чим сприяє можливості нового узгодження, встановлення необхідної рівноваги.
К. Левін: простір вільного руху й конфлікт
Вихідним положенням конфліктологічної концепції К. Левіна [6] є те, що більшу частину свого життя доросла людина діє не просто як індивід, а як член соціальної групи. Найважливішим феноменом, що визначає частоту конфліктів у групах, Левін називає загальний рівень напруженості, в якій існує особистість або група. Чи призведе конкретна подія до конфлікту, вирішальною мірою залежить від рівня напруженості чи соціальної атмосфери в групі. Особливого значення, на його думку, при цьому набувають: o ступінь задоволеності чи незадоволеності потреб людини, особливо базових. Незадоволені потреби мають тенденцію ставати домінуючими, що об'єктивно збільшує ймовірність конфліктів;
o кількість простору вільного руху людини, бо це є умовою задоволення індивідуальних потреб й адаптації до групи. Навпаки, обмеженість "вільного руху" веде до посилення напруження;
o зовнішній бар 'єр: наявність або відсутність можливості вийти з неприємної ситуації. Напруженість або конфлікт часто призводять до тенденції облишити ситуацію, що виникла. Якщо це можливо, тоді сильне напруження не зростатиме; навпаки, відсутність такої можливості (як наслідок зовнішнього бар'єру чи внутрішніх перепон) провокує розвиток сильної напруженості й конфлікту;
o ступінь збігу або розходження цілей членів групи та готовність рахуватися з точкою зору іншого.
Проблема адаптації індивіда у групі формується, за К. Левіним, завдяки знаходженню достатнього простору для задоволення своїх власних потреб всередині групи, не зачіпаючи її інтересів.
М. Дойч про залежність внутрішньогрупової ситуації від характеру взаємозв'язків між членами групи
На основі своєї теорії про кооперацію й конкуренцію М. Дойч характеризує особливості груп з кооперативною системою взаємозв'язків порівняно з конкурентними:
o для кооперативного типу груп характерна більш ефективна внут-рішньогрупова комунікація; вербалізується більше ідей; члени групи уважніші один до одного, активно здатні сприймати ідеї інших; частіше потрапляти під їхній вплив;
o під час дискусії проявляється дружнє ставлення та взаємодопомога; члени такої групи задоволені групою та її рішеннями, прихильно приймають внесок інших її учасників;
o у кооперативних групах проявляється координація зусиль, чіткіший розподіл праці, правильна орієнтація на розв'язання завдань, відвертість в обговореннях і вища продуктивність;
o у кооперативних групах досягається узгодженість з іншими ідеями, довіра один до одного
Loading...

 
 

Цікаве