WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психофізіологія індивідуальних відмінностей - Реферат

Психофізіологія індивідуальних відмінностей - Реферат

нейронів.
Властивості НС, як писав Теплов, "утворюють ґрунт, на якому легше формуються одні форми поведінки, важче -- інші". Оскільки основні властивості НС людини досить стійкі, то практичне завдання їх вивчення в зв'язку з проблемою індивідуальних відмінностей полягає не в пошуку їх зміни, а в знаходженні найкращого для кожного типу НС шляху і методу навчання дітей з даним типом НС.
Розвиваючи ідеї Теплова, Небиліцин висловив думку про те, що особливе сполучення основних властивостей нервової системи, тобто кожен її тип, має свої позитивні і негативні сторони. В умовах, наприклад, монотонної роботи кращі результати показують люди зі слабким типом нервової системи, а при переході до роботи, яка пов'язана з великим і раптовим навантаженням, навпаки, люди з сильною нервовою системою.
2. Властивості НС і загальні здібності.
Для характеристики спеціально людських типів ВНД Павлов ввів уявлення протри типи:
- "мислительний";
- "художній";
- проміжний "середній".
По Павлову, враження, відчуття і уявлення від оточуючого середовища, як природного, так і соціального, виключаючи слово, - це перша сигнальна система дійсності, спільна у людей з тваринами. Її переважання характерне для "художнього" типу.
Слово склало другу сигнальну систему дійсності, будучи сигналом перших сигналів. Переважання другої сигнальної системи характерне для "мислительного" типу.
Отже, віднесення індивіда до типу "художника", "мислителя" або "середнього" типу відбувається на основі співвідношення першої і другої сигнальної систем.
Такий підхід передбачає сполучення принципово різних способів опису індивідуальних відмінностей:
1) вимірювального;
2) типологічного.
(1) вимірювальний спосіб використовується при вивченні властивостей НС, коли кожен індивід одержує ту чи іншу оцінку ступеня вираженості властивості у відповідності з прийнятою системою вимірювання цієї властивості;
(2) типологічний -- базується на класифікації, коли кожного індивіда за сукупністю властивих йому психофізіологічних особливостей відносять до того або іншого типу -- наприклад, "художники-мислителі".
В результаті при співставлення властивостей НС і спеціально людських типів ВНД виникає реальна складність, що обумовлена різною понятійною побудовою, яка використовується для характеристики тих і інших. Властивості НС описуються у фізіологічних поняттях, типи ВНД -- у характерологічних.
У зв'язку з цим постало питання про вибір таких показників функціонування НС людини, які могли б поєднувати вимірювальний і типологічний підходи до індивідуальних відмінностей, відповідати завданням вивчення індивідуальних відмінностей на різних рівнях і давали б можливість інтегрувати одержані результати не лише в фізіологічних, але і в характерологічних поняттях.
В якості таких показників були вибрані фізіологічні і характерологічні показники, показники лівої і правої півкулі. Численні дані про функціональну спеціалізацію півкуль головного мозку дозволяють співвіднести концепцію Павлова про дві сигнальні системи з особливостями роботи півкуль і тим своєрідним розподілом ролей, які існують в їх спільній діяльності.
Людей з переважанням функцій лівої півкулі в їх пізнавальній активності можна віднести до "мислителів", з переважанням правої -- до "художників". Зареєстровані окремо в лівій і правій півкулях електрофізіологічні показники (наприклад, викликані потенціали) дають вимірювальну оцінку їх роботи.
3. Властивості НС і спеціальні здібності.
Диференційно-психофізіологічне вивчення спеціальних здібностей передбачає встановлення специфічних проявів загальних властивостей НС у людей з яскраво вираженими здібностями того чи іншого типу.
Розглянемо мовленнєві здібності. Типологічний підхід до вивчення природних передумов цих здібностей дозволяє провести їх класифікацію і виділити такі їх види, як:
- комунікативно-мовленнєвий;
- когнітивно-лінгвістичний.
Встановлено, що розвитку того чи іншого виду мовленнєвих здібностей сприяє певне поєднання інертності, слабкості та інактивованості.
Природні передумови успішного оволодіння мовою у представників комунікативно-мовленнєвого типу -- поєднання лабільності і слабкості і активованості НС. А індивідуально типологічні передумови когнітивно-лінгвістичного типу складає поєднання інертності, слабкості та інактивованості.
Інший варіант типологічної класифікації мовленнєвих здібностей представляє виділення раціонального та інтуїтивного способів оволодіння мовою. Встановлено, що перший спосіб більше характерний для людей "мислительного" типу, другий -- для "художнього". Кожен з них пов'язаний з переважанням функцій однієї з півкуль:
- перший -- з переважанням функцій лівої півкулі;
- другий -- правої.
Істотно, що люди з тим чи іншим способом оволодіння мовою можуть досягати високих результатів, але з допомогою різних засобів і стратегій. При цьому виявляється, що традиційна методика викладання мови, яка опирається на раціонально-логічні граматичні способи, ставить в неоднакові умови представників названих типологічних груп, які по-різному схильні до засвоєння мови.
Математичні здібності.
При вивченні типологічних передумов математичних здібностей було встановлено, що математичну обдаровані підлітки в більшості випадків мають більш сильну НС, тобто мають більшу працездатність, а також відзначаються підвищеною інертністю.
Музичні здібності.
Деякі властивості НС виступають як сприятливі умови прояву музикальності.
Так, індивідуальна вираженість лабільності НС є однією з природних передумов перших проявів музичних здібностей у дітей 6 років. В старшому шкільному віці істотну роль починає відігравати слабкість НС (яка при цьому відзначається підвищеною чутливістю). Напевно, високу чутливість НС можна розглядати як одну з природних передумов музикальності.
Література
1. Русалов В.М. Биологические основы индивидуально-психологических различий. Наука, 1979. с. 48-58.
Loading...

 
 

Цікаве